Питання для самоконтролю:

1. Що таке транскордонна небезпека?

2. Території України із існуючою транскордонною небезпекою?

3. Можливі екологічні наслідки від виникнення транснаціональної небезпеки?

4. Заходи для запобігання виникнення транскордонних небезпек на рівні держави та міжнародного характеру?

Практична робота № 16

Тема: Поширення небезпек соціально-політичного, воєнного та медико-біологічного характеру.

Мета роботи: Ознайомитися з загальними характеристиками вище згаданих небезпек.

Завдання:

1. Ознайомитись із видами надзвичайних ситуацій соціально-політичного походження (Рис. 1). Та провести оцінку ризику їх виникнення.

2. Розглянути види надзвичайних ситуацій воєнного характеру (Рис. 2).

3. Проаналізувати медико-біологічну ситуацію на території країни. Зобразити найбільш поширені масові захворювання в країні за 2005-2013р.р.

4. На контурній карті України зобразити масштаби поширення небезпек медико-біологічного характеру.

5. Зробити висновки.

Теоретичні основи теми:

До групи надзвичайних ситуацій соціально походження відносять надз. сит., які пов’язані із:

• збройними нападами захопленнями та утриманнями об’єктів державного значення (важливих і най- об’єктів) або реальна загроза здійснення таких акцій;

• посяганням на життя державного чи громадського діяча;

• нападом, замахом на життя членів екіпажу повітряного чи морського (річкового) судна, захоплення заручників з поміж членів екіпажу чи пасажирів;

• установлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), житловому секторі, транспорті;

• зникнення чи викрадення зброї та небезпечних речовин з об’єктів їх зберігання, використання, переобладнання або під час транспортування у т. ч.;

• нещасними випадками з людьми, під час виконання трудових обов’язків, порушення громадянами правил власної безпеки, нехтування вимогами техніки безпеки та правилами поведінки на водних об’єктах, викраденням та зникненням людей, захоплення заручників.

Рис. 1. Класифікація НС соціально-політичного характеру

Рис. 2. Класифікація НС воєнного характеру

…. В умовах зростаючого антропогенного впливу на навколишнє середовище, збільшення резистентності збудників інфекційних захворювань до хіміотерапевтичних препаратів та дезінфекційних засобів, різноманітності природних зон та біоценозів території України, небезпеки медико-біологічного характеру становили: захворювання людей на інфекційні та паразитарні хвороби; отруєння людей токсичними та іншими речовинами; захворювання сільськогосподарських тварин на інфекційні хвороби; напруження фіто санітарної ситуації сільськогосподарських посівів за рахунок патогенних організмів і шкідників та високої забур’яненості полів.

У структурі інфекційних хвороб збільшилась захворюваність на сальмонельозні інфекції, гострі кишкові інфекційні хвороби з встановленими і невстановленими збудниками, менінгококову інфекцію, вірусний менінгіт, вірусні гострі гепатити А і вірусні гострі гепатити С, вірусні хронічні гепатити, малярію.

Найбільша кількість НС зареєстрована в Львівській, Волинській, Донецькій, Одеській областях та м. Києві; Житомирській, Миколаївській, Харківській, Херсонській та Черкаській, Вінницькій, Закарпатській, Запорізькій, Іваново-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Полтавській, Тернопільській, Хмельницькій областях та м. Севастополі.

Епідпаротит – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, ураженням залозистих (частіше слинних, рідше – підшлункової та статевої) органів та ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт).

Ротавірусна інфекція – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується загальною інтоксикацією, пошкодженням слизових оболонок ротоглотки і травного тракту з провідним синдромом гастроентериту і дегідратацією організму.

Етіоло́гія ( грец. αἰτία – причина та грец. λόγος – думати) – розділ медицини, який вивчає причини хвороб.

Показники масових захворювань по Україні за 2005-2013 роки

(на 100 тис. нас)

Табл. 1

Роки	Сальмонельоз	Кір	Епідпа-ратит	Краснуха	Кашлюк	Туберкульоз органів дих.	Малярія	Лептоспіроз
2005	15,72	5,04	7,96	46,89	3,2	73,37	0,08	1,53
2006	16,48	80,53	7,91	32,07	5,22	73,55	0,08	1,43
2007	21,51	2,15	6,25	12,45	4,7	71,96	0,08	1,44
2008	21,08	0,11	4,27	7,5	2,21	70,52	0,08	1,14
2009	20,62	0,06	3,41	6,24	2,95	65,65	0,07	0,95
2010	21,28	0,08	2,07	5,08	2,32	61,85	0,11	1,38
2011	18,53	2,9	2,09	8,01	6,42	61,31	0,16	0,68
2012	21,08	27,95	1,75	4,28	8,01	61,74	0,65	0,69
2013	21,25	7,28	1,30	2,80	1,51	61,91	0,80	0,84

Найбільша кількість людей, що отруїлись грибами, у 2013 році реєструвалась у Донецькій, Вінницькій, Миколаївській, Луганській і Чернігівській областях.

Найбільша кількість харчових отруєнь, що викликані збудником ботулізму зареєстрована у Дніпропетровській області, Хмельницькій, у Одеській, Донецькій і Волинській областях.

… Аналіз фітосанітарного моніторингу свідчить, що за вегетаційний період в 2013 році фітосанітарний стан можна характеризувати як помірно напружений. На переважній більшості площ не спостерігалось масового розвитку шкідливих об’єктів, які б призвели до загибелі врожаю. Однак, деякі з понад 400 ентомологічних і фітопатологічних об’єктів, за якими ведуть фітосанітарний нагляд спеціалісти державних фітосанітарних інспекцій, спричиняли неабиякий клопіт сільгоспвиробникам, що змушувало їх витрачати додаткові кошти для збереження врожаїв.

Найчисельнішою та найшкідливішою у 2013 р. була бавовникова совка, яка розвивалась у Степу, Лісостепу, осередково в Закарпатській області та Поліссі. В умовах підвищеної температури повітря у липні- серпні, значного накопичення активних температур, дефіциту опадів, відмічалось зростання шкодочинності гусениць бавовникової совки другого покоління. Ними за середньої чисельності 2-12, в осередках Запорізької, Миколаївської, Харківської, Херсонської, Донецької, Черкаської обл., АРК,

В останні роки спостерігається ріст популяції та підвищена шкідливість лучного метелика. У переважній більшості областей Степу фітофаг розвивався в трьох поколіннях, окрім Вінницької, Полтавської й Харківської областей Лісостепу.

Осередки з високою чисельністю гусениць відмічено в Степу, Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській областях. Ними було пошкоджено до 70% рослин сільськогосподарських культур.

Саранові розвивались переважно на неорних землях, пасовищах, узбіччях доріг, біля зрошувачів: осередки в АРКрим, у Київській і Херсонській, Запорізькій та Харківській, Донецькій, Миколаївській, Сумській, Луганській областях.