МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Волинський технікум НУХТ
Табун Неля Федорівна
Методичні рекомендації і контрольні завдання до виконання практичних робіт і семінарських занять
з дисципліни
„БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”
(для студентів за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст”)
Луцьк, 2014
Методичні вказівки до виконання практичних робіт і семінарських занять з дисципліни „Безпека життєдіяльності” (для студентів за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст”). Н.Ф.Табун. - Луцьк: ВТ НУХТ. 2013. – 58 с.
Методичні вказівки призначені для організації підготовки до практичних робіт і семінарських занять та їх виконання. Методичні матеріали містять методичні рекомендації до виконання практичних робіт і семінарських занять з дисципліни “Безпека життєдіяльності”, перелік тем, зміст та завдання підготовки до занять: питання для перевірки засвоєння знань, практичні завдання, задачі, вправи, таблиці нормативних даних, список літератури та основні законодавчі та нормативно-правові акти.
Укладач:
Табун Неля Федорівна, викладач І категорії
Рецензенти:
Пахолюк Тамара Євгенівна, зав. відділенням „Харчових технологій“
Голуб Алла Володимирівна, викладач-методист, заступник директора з НР Волинського технікуму Національного університету харчових технологій
Розглянуто на засіданні методичної (циклової) комісії природничо-математичної підготовки (протокол №__ від_________2013р.)
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою ВТ НУХТ (протокол №___ від_______р.)
ЗМІСТ
Табун Неля Федорівна 1
ЗМІСТ 3
Вступ. Методичні рекомендації до виконання семінарських занять та практичних робіт
Безпека життєдіяльності — це система базових знань з проблеми забезпечення безпечних умов існування людини у природному, соціальному та техногенному середовищах, а також організаційних і технічних заходів та засобів на рівні окремої особи (колективу, держави), спрямованих на запобігання або мінімізацію загроз її життю та здоров'ю в усіх сферах діяльності.
Актуальність сучасного стану безпеки життєдіяльності визначається трьома основними складовими: зростанням глобальних природних небезпек, спричинених порушенням екологічної рівноваги природного середовища; зростанням кількості техногенних небезпек (аварій і катастроф) під час взаємодії людини зі складними технічними системами; соціально-політичною напругою у суспільстві.
Безпека життєдіяльності – це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організмі людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.
Мета навчальної дисципліни “Безпека життєдіяльності” – теоретична та практична підготовка, яка передбачає формування знань і навичок щодо створення безпечних і здорових умов життя і діяльності для спеціаліста та осіб з якими він співпрацює, умов гармонійного розвитку особистості і сталого розвитку суспільства.
Завданням навчальної дисципліни є:
вивчення оптимальних параметрів життєдіяльності людини;
з’ясування умов формування небезпек;
прогнозування небезпек, визначення методів та засобів попередження за зменшення впливу негативних чинників на людину, колектив;
оволодіння системами формування та підтримання здоров’я та забезпечення гармонійного розвитку;
знання основ надання першої допомоги у надзвичайних ситуаціях;
знання законодавчої бази в галузі безпеки життєдіяльності.
Мета методичних вказівок – забезпечити чітку організацію проведення практичних занять із дисципліни “Безпека життєдіяльності”, оформлення звіту, максимально наближене до оформлення курсових та дипломних робіт; дати можливість студентам, що були відсутні на практичних заняттях, самостійно вибрати необхідний варіант завдання, оформити і вчасно захистити його.
На практичних заняттях викладач надає студентам більш детальні відомості щодо негативного впливу небезпечних чинників виробничої сфери та побуту на здоров’я й організм людини. Поряд з цим він роз’яснює студентам приклади виконання тих чи інших практичних завдань, передбачених цими методичними вказівками.
Після проведення першої практичної роботи викладач видає кожному з студентів для самостійного виконання індивідуальний варіант практичного завдання згідно з темами практичних занять. Номер варіанта визначається викладачем. Кожне завдання виконується за схемою: умова – визначення - рішення – висновки.
Під час виконання практичної роботи студент одночасно вивчає й усвідомлює основні визначення та поняття, що стосуються цієї роботи.
Порядок проведення практичних занять містить:
коротке повідомлення викладача про мету практичного заняття, порядок його проведення й оформлення звіту;
видачу варіантів завдання;
виконання завдання студентами;
індивідуальні консультації викладача в ході проведення практичного заняття;
підведення підсумків практичного заняття викладачем;
інформацію про наступні практичні заняття.
Практичні роботи оформляються в зошиті і мають однакову структуру:
номер практичної роботи;
тема;
мета;
завдання (кожне запитання переписується, позначається його номер, а потім виконується; якщо є ілюстрації, то вони позначаються скорочено «рис.» і номером, усі малюнки мають назву, а, за необхідності, пояснювати дані);
задача (записується умова та дані до задачі; до кожної формули, яка записується у загальному вигляді, пишеться пояснення та її розшифровка; потім у формулу підставляється значення параметрів у тій послідовності, у якій вони наведені, і, нарешті, наводиться результат обчислення);
вказівки до виконання;
висновок.
Студенти повинні систематично відвідувати всі практичні заняття. Якщо студент з тих чи інших причин не відвідував практичні заняття, він самостійно відпрацьовує практичну роботу за наданою літературою, згідно з цими методичними вказівками і виконує відповідне завдання, отримуючи консультації викладача.
Не зарахований звіт з практичного заняття має бути виправлений і повторно перевірений викладачем.
Усі зауваження викладача у звіті з практичного заняття мають бути виправлені до заліку.
Усі звіти практичних занять, перевірені й підписані викладачем, мають бути здані викладачу на іспиті.
Без виконання завдань практичних занять студент не допускається до заліку.
Ефективною формою організації навчання у вищій школі є семінарські заняття, з якими органічно поєднуються лекції.
Семінар - вид практичних занять, який передбачає самостійне опрацювання студентами окремих тем і проблем відповідно змісту навчальної дисципліни та обговорення результатів цього вивчення, представлених у вигляді тез, повідомлень, доповідей, рефератів тощо.
Проведення семінарських занять дозволяє вирішувати такі дидактичні цілі:
- оптимально поєднувати лекційні заняття із систематичною самостійною навчально-пізнавальною діяльністю студентів, їх теоретичну підготовку з практичною;
- розвивати уміння, навички розумової праці, творчого мислення, уміння використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;
- формувати у студентів інтерес до науково-дослідної роботи і залучення їх до наукових досліджень, які здійснює кафедра;
- забезпечувати системне повторення, поглиблення і закріплення знань студентів за певною темою;
- формувати уміння і навички здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності;
- здійснювати діагностику і контроль знань студентів з окремих розділів і тем програми, формувати уміння і навички виконання різних видів майбутньої професійної діяльності.
Порядок проведення семінарських занять містить:
- Повідомлення теми і плану семінару.
- Рекомендації літератури та основних законодавчих та нормативно-правових актів для самостійної підготовки до семінарського заняття.
- Надання усних чи письмових (у вигляді “Методичних рекомендацій”) поради щодо підготовки до семінарів.
- Індивідуальні завдання та за необхідності консультації з теми семінару.
Підведення підсумків семінарського заняття викладачем;
Інформацію про наступні семінарські заняття.
Різні види семінарських занять вимагають різних форм підготовки до них студентів, зокрема:
- усі студенти готують повідомлення з усіх питань семінару;
- студенти готують реферати за окремими питаннями семінару;
- окремі студенти готують доповідь творчого характеру, що містить елементи дослідницького характеру.