3. Екосор як орган оон, відповідальний за виконання функцій оон, в том числі і у сфері прав людини

Дослідження, що стосуються прав людини, за дорученням Генеральної Асамблеї виконуються також ЕКОСОР. ЕКОСОР згідно зі Статутом ООН несе відпо­відальність за виконання функцій Організації Об'єднаних Націй, в тому числі і у сфері прав людини.

Крім повноважень «робити рекомендації з метою заохочен­ня поваги і додержання прав людини та основних свобод для всіх», що передбачені п. 2 ст. 62 Статуту ООН, та підготовки для подання ГА проектів відповідних конвенцій (п. 3. ст. 62), ЕКОСОР уповноважена здійснювати безпосередній контакт зі спе­ціалізованими установами ООН шляхом укладання з ними від імені ООН спеціальних угод про співробітництво (ст. 63). Крім того, в Статуті ст. 64 встановлено право ЕКОСОР отримувати доповіді від спеціалізованих установ про виконання її рекомен­дацій; в ст. 65 та 66 визначаються функції Ради стосовно вико­нання доручень Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї; ст. 70 передбачає проведення заходів за участю представників спеціа­лізованих установ. Слід зазначити, що резолюції ЕКОСОР не є юридично обов'язковими для держав, а мають морально-полі­тичне значення рекомендаційного характеру.

ЕКОСОР наділена повноваженнями створювати спеціальні допоміжні органи — функціональні комісії, зокрема комісію з питань заохочення прав людини (ст. 68). На підставі ст. 68 Статуту ООН у 1946 р. були створені Комісія з прав людини та Комісія щодо статусу жінок.

4. Механізми контролю Комісії з прав людини (1946 — 2006 pp.) до створення Ради з прав людини.

Комісія з прав людини (спершу складалася з 18 членів, в травні 2006 – 53 члени) засідала щорічно в Женеві протягом шести тижнів в березні та квітні. Доповіді щодо діяльності Комісії ЕКОСОР подавала до Генеральної Асамблеї.

З моменту створення, відповідно до резолюцій ЕКОСОР 5 (І) та 5 (II) 1946 р. функціями комісії були підготовка пропозицій та доповідей Раді стосовно: Міжнародного Білля прав людини; міжнародних декларацій та конвенцій про громадські свободи, становищ жінок, свободи інформації та інших подібних питань; захисту меншин; попередження дискримінації за ознаками раси, статі, мови та релігії; або інших питань щодо прав люди­ни.

Мандат Комісії з прав людини надалі постійно розширю­вався. Серед суттєвих досягнень комісії: прийняття Загальної декларації прав людини та два Міжнародних пакти про права, Конвенції про права дитини, Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації щодо жінок; підготовка проектів Декларації ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1963 p., Декларації ООН про права осіб, які належать до національних або етнічних, регіональних та мовних меншин 1992 p., Декларації про заходи щодо ліквідації міжна­родного тероризму 1994 р. та ін.

В 1959 р. ЕКОСОР прийняла рішення про передачу повідомлень про порушення прав людини, які надходять до ООН, на розгляд Комі­сії з прав людини та Підкомісії з попередження дискримінації та захисту меншин. Адресатам гарантувалась конфіденційність, якщо вони прямо не заявили про те, що не заперечують проти розголошення свого імені. Відповідно до встановленої процедури уряд держави, зазна­чений в повідомленні, отримує копії цих повідомлень, а відпо­віді на них направляє Комісії з прав людини.

В 1967 р. ЕКОСОР уповноважила Комісію вивчати інформацію сто­совно грубих порушень прав людини та систематичного пору­шення певних прав людини. За результатами таких досліджень та спостережень Комісія представляє доповіді та дає рекоменда­ції Раді стосовно порушень такого роду.

У 1967 р. Комісія створила спеціальну робочу групу щодо розсліду­вання випадків застосування катувань та поганого поводження з ув'язненими, затриманими та особами, що перебували під наглядом поліції в ЮАР, до складу якої ввій­шли п'ять експертів. Резолюцією 6 (XXV) було оформлене рішення Комісії створити спеціальну робочу групу експертів для вивчення випадків порушення Ізраїлем прав цивільних осіб під час війни на тери­торіях, окупованих Ізраїлем в результаті воєнних дій на Близь­кому Сході.

Спеціальні доповідачі та представники Комісії ООН з прав людини призначені з питань ситуації в Ірані, Саль­вадорі, Гаїті та інших державах.

Вони здійснюють виїзди на місця, проводять розслідування, надають свої пропозиції та рекомендації.

Загалом Комісією було створено 13 робочих груп, котрі спе­ціалізуються на таких напрямках: примусові або недобровільні зникнення; злочини апартеїду: право на розвиток; заохочення прав та свобод; свавільні арешти; проект факультативного про­токолу до Конвенції проти катувань; ситуації з правами люди­ни; проект факультативного протоколу до Конвенції про права дитини про втягнення дітей у збройні конфлікти; проект факультативного протоколу до Конвенції про права дитини про торгівлю дітьми, дитячу проституцію та дитячу порнографію; корінні народи; права переселенців; постійний форум з питань корінних народів; програми структурного урегулювання та перегляд механізмів.

В 1980 р. створена Робоча група щодо насильницьких чи недобровільних зникнень. Двома роками пізніше Комісія з прав людини призначила спеціального доповідача з питання про смертну кару без належного судового розгляду, а в 1985 році — спеціального доповідача з питання про катування.

З 1985 р. діє робоча група з розробки декларації про права та обов'язки окремих осіб, груп, органів суспільства заохочува­ти та захищати загальновизнані права людини та основні свобо­ди.

Робоча група щодо ситуацій була створена у 1990 р. Вона досліджує ситуації, які кваліфікуються як системні грубі пору­шення прав людини. Група збирається щорічно на один тиж­день до сесії Комісії для розробки рекомендацій з питань розг­ляду Комісією кожної ситуації.