2.2.4. Акціонерні товариства в Україні: їх сутність та види

Акціонерні товариства є поширеною формою господарських товариств в Україні. Згідно із законом України «Про акціонерні товариства» вони за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 осіб.

Публічне акціонерне товариство (ПАТ) може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

ПАТ є самостійною юридичною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

Власниками ПАТ є акціонери, тобто особи, які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, яку представляє Фонд державного майна України або інша уповноважена особа.

Грошові кошти, які акціонер інвестує у ПАТ під час придбання акцій, використовуються для фінансування діяльності ПАТ, спрямованої на досягнення визначених акціонерами цілей.

Приватним є АТ, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися через підписку, купуватися та продаватися на біржі. ПрАТ має більш подібні риси до ТОВ, оскільки в них, як правило, невелика кількість акціонерів, ускладнений перехід прав власності на корпоративні права, спрощена реєстрація випуску акцій.

Засновники АТ укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності зі створення АТ. Засновники повинні повідомити про наміри створити АТ, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію.

2.3. Особливості зовнішнього середовища функціонування корпорацій

2.3.1. Державне регулювання корпоративного сектора

Регулювання діяльності корпоративних товариств здійснюється органами загальної (законодавчі та виконавчі органи держави) та специфічної компетенції (національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, фондові біржі, асоціація дилерів з цінних паперів, ін.).

Діяльність корпоративних господарств регулюється насамперед законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» і «Про цінні папери та фондовий ринок», положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють діяльність господарських товариств (2004 р.).

Проте оскільки АТ є підприємствами – юридичними особами, то підлягають такій самій нормативній базі, що й інші підприємства.

Важливим напрямом корпоративного управління з боку держави є державне регулювання ринку цінних паперів, яке здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Форми державного регулювання ринку цінних паперів.

1. Прийняття актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів.

2. Регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав і обов'язків учасників ринку цінних паперів.

3. Реєстрація випусків (емісії) цінних паперів та інформації про них, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, а також умов їх продажу, розміщення.

4. Розробка норм і контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів.

5. Контроль за системами ціноутворення, встановлення правил і стандартів здійснення операцій і контролю за їх дотриманням.

Органи державного регулювання корпоративного сектора.

1. Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) утворена Указом Президента України №446/95 від 12.06.1995 з метою комплексного правового регулювання  відносин,  що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України   та   держави, запобігання  зловживанням  та порушенням у цій сфері.

НКЦПФР є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України. До системи органу входять Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи.

Утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Основними завданнями НКЦПФР є:

1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування;

4) захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.