2.2.2. Порядок створення господарських товариств

Законодавством України передбачається можливість створення акціонерного товариства одним учасником (як правило ним стає держава).

Якщо АТ або ТОВ створюється кількома учасниками, ці особи в разі необхідності повинні визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладенням у письмовій формі договору, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності, розмір статутного капіталу, частку в статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Такий договір не є установчим документом.

На час до державної реєстрації товариства в банках відкривається тимчасовий рахунок, на якому акумулюються кошти, потрібні для здійснення статутної діяльності товариства. Так, для створення акціонерного товариства треба мати статутний фонд у розмірі не менше, як 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства, (для товариств з обмеженою відповідальністю сума не обмежується). Якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, товариство визнається створеним на невизначений строк.

В основу корпоративного управління як найефективнішої оптимізації інтересів власників покладене визначення основних прав учасників товариства:

• брати учать в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

• брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);

• вийти в установленому порядку з товариства;

• здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

• одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Зобов’язання учасників товариств:

• додержуватися установчого документа товариства і виконувати рішення загальних зборів;

• виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

• не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

• нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законодавчою базою країни перебування та установчим документом самого товариства.

2.2.3. Господарські товариства корпоративного і некорпоративного типу

Світова практика свідчить про існування багатьох видів господарських товариств, які знайшли місце і в Україні. Найбільшого поширення набули акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Менш поширення в Україні набули товариства з додатковою відповідальністю, з повною відповідальністю та командитні.

Корпоративні риси мають акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Основні економічні риси господарських товариств корпора­тивного типу:

• об'єднання капіталів та обмеження економічного ризику окремих учасників;

• поєднання різних економічних можливостей – капіталів, вмінь, знань, ідей;

• розмежування капіталу та економічної діяльності (частина учасників може не займатися значною частиною управлінських функцій, а лише отримувати прибуток від задіяного капіталу);

• жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників;

• обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства.

Однією з найпоширеніших форм корпоративних господарських товариств є товариства з обмеженою відповідальність (ТОВ).

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Характерні риси:

• обмежена відповідальність учасників в межах їх внесків;

• ТОВ не випускають акції;

• не повинні мати значну (більше 100) кількість учасників;

• над ними немає таких органів зовнішнього регулювання, як, наприклад, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, з численними вимогами звітності;

• не потрібно вести реєстр акціонерів, що дорого коштує;

• більш висока мобільність при проведенні зборів і управлінні, оскільки не потрібно дотримувати багатьох приписів законодавства, які стосуються акціонерних товариств.

Особливості некорпоративних господарських товариств.

До товариств, які можуть двозначно розглядатись, належать товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ).

Така риса корпоративного управління, як відокремленість функцій управління від власності, тут простежується, існує поділ майна на частки. Проте, порівняно з АТ і ТОВ, вони є специфічними і мають відмінні риси, оскільки учасники такого товариства відповідають за його боргами не тільки своїми внесками до статутного фонду, а й у разі недостатності цих сум – додатково майном, що їм належить, у однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

В організаційно-правовій базі України існує також кілька форм господарських товариств, які однозначно не можуть вважатися товариствами корпоративного типу. До таких товариств насамперед відносять повні товариства (ПТ). 3 погляду виконання зобов'язань вони є найбільш «відповідальними».

Створення повного товариства має певну специфіку в установчих документах. Для повного товариства не потрібно мати статут. Однак при цьому значно зростає роль засновницького договору. Крім того, особливістю управління повним товариством є те, що ведення його справ здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Воно може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства, якщо це передбачено засновницьким договором.

Товариством, що поєднує риси товариства з обмеженою відповідальністю і повного товариства, є так зване командитне товариство (КТ). Важливим моментом є те, що якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Як і повне, командитне товариство створюється на основі засновницького договору, який має включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Специфіка управління командитним товариством полягає в тому, що його здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Якщо в командитному товаристві є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.