2. Особливості взаємовідносин особи й держави. Право­вий статус особи. Поняття громадянства та способи його набуття й припинення. Іноземці, особи без громадянства та особи з подвійним громадянством.

Розповідь учителя

Характер взаємодії особи й держави є важливим показником стану сус­пільства в цілому, а також його завдань та перспектив розвитку. Неможливо зрозуміти сучасне суспільство та сучасну людину без вивчення багатоманіт­них відносин особи й держави, без визначення правового статусу громадя­нина.

Громадянин — це особа, яка належить до постійного населення певної держави, має нормативно закріплений статус, користується захистом дер­жави як у межах її території, так і поза нею.

Слово «статус» у перекладі з латинської означає становище.

Правовий статус громадянина — це правове становище в суспільстві лю­дини, яка має громадянство певної держави.

Громадянин має певні особливості, що надають можливість бути суб’єктом не лише економічних та соціальних, а й політичних відносин.

Громадянин — це особа, яка:

• належить до постійного населення певної держави;

• користується правами, наданими державою, та виконує обов’язки, по­кладені на неї;

• користується захистом із боку держави, як правовим, так і судовим;

• несе законодавчо закріплену відповідальність у разі порушення або не­виконання певних рішень, а також у випадку порушення суб’єктивних прав інших осіб або невиконання власних юридичних обов’язків.

Як бачимо, у структурі правового статусу громадянина центральним еле­ментом є юридичні права й обов’язки, які передбачені Конституцією, іншими нормативно-правовими актами певної держави. Передумовою цих прав обов’язків є громадянство, тобто стійкий правовий зв’язок особи й держави, що виражається в їхніх взаємних правах і обов’язках. Гарантії (організаційні, соціально-економічні, політичні тощо) реалізації юридичних прав і обов'язків громадянина доповнюють його правовий статус, роблять його реальним, а не фіктивним. Наступним додатковим елементом правового статусу громадянина є юридична відповідальність, що настає у випадку невиконання громадянином своїх юридичних обов'язків.

Види правового статусу громадянина

Загальний	Спеціальний	Індивідуальний
Одинаковий для всіх громадян України (закріплений Конституцією України).	Закріплює особливості правового становища деяких категорій громадян (державні службовці, підприємці ,учні ,тощо.)	Закріплює обсяг юридичних прав і обов'язків певного громадянина (визначається, наприклад, його статтю ,віком, освітою).

Додаткова інформація

Види правового статусу громадянина (див. схему) нашаровуються один на од­ного і на практиці є нероздільними. В основі всіх статусів є статус людини (відпо­відно до міжнародних прав людини). Загальний правовий статус у всіх громадян е один, спеціальних статусів (різноманітних) — багато, індивідуальних — стіль­ки, скільки осіб проживає в державі. Правове становище певної фізичної особи може розглядатися як сума загального, спеціального та індивідуального статусів, співвідношення яких змінюється залежно від ситуацій .

Громадянство — це правовий зв’язок між фізичною особою й державою, що виявляється в їхніх взаємних правах і обов’язках.

У світовій практиці відомі такі шляхи набуття громадянства:

• за народженням (за «правом ґрунту» — дитина є громадянином тієї дер­жави, на території якої вона народилася, або «за правом крові» — дити­на отримує громадянство батьків);

• шляхом натуралізації (прийняття до громадянства певної держави);

• репатріації (повернення на батьківщину);

• оптації (переходу території, на якій проживає особа, до складу іншої держави).

Правовий статус громадянина відрізняється від правового статусу інозем­ця (громадянина іншої держави), особи без громадянства. Останні, напри­клад, в Україні не можуть брати участі в референдумах, не обираються до органів державної влади тощо.

Особа без громадянства (апатрид) — це особа, яку жодна держава від повідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. У Конвенції про статус апатридів від 28 вересня 1954 року апатридом називається особа, яка не розглядається як громадянин якоїсь держави в силу її закону. Стан без громадянства може виникнути з різних причин (втрати громадянства, виходу з громадянства, шлюбу жінки з іноземцем, держава якого не надає жінці автоматично громадянства чоловіка (СІЛА, Франція), а сама жінка має громадянство країни, законодавство якої керується принципом «дружина слідує громадянству чоловіка» (Іспанія); народження від батьків, які втра­тили громадянство, позбавлення громадянства).

Слід зауважити, що особи без громадянства повністю підпорядковуються законодавству тієї держави, на території якої вони проживають.

Подвійне громадянство (біпатризм) — це перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. Законодавство України про громадян­ство виходить із невизнання одночасної приналежності громадянина Украї­ни до громадянства іншої держави.