Соціальна робота з людьми, які зазнали насильства в сім’ї

1. Поняття та типи насильства

Насильство є узурпацією свобідної волі. Воно є посяганням на свободу людської волі. Насильство визнано однією з найпо­ширеніших форм порушення прав людини у світі. Насильство може мати як зовнішній (садизм), так і у внутрішній (мазохізм та суїцидна поведінка) вияв. Насильство може виявлятися як форма прояву агресії (з метою когось принизити чи примусити до якихось дій) та може мати вигляд ворожості, гніву, ненависті. Також насильство може виявлятися внаслідок реактивної реакції суб’єкта на фрустрацію у вигляді імпульсивних та експресивних проявів.

Насильство у сім’ї – це поширена й складна світова проблема. За даними опитувань, в українській сім’ї це досить поширене явище. Соціологічні дослідження свідчать про те, що 68% жінок у країні потерпають від знущань у сім’ї, зокрема 20% – „зазвичай або часто” (найчастіше це побої з боку чоловіка); 50% жінок зазнавали сексуальних домагань на роботі, а 8% з них досить часто. Насильство традиційно розглядають як явище, яке виникає в результаті діяльності людини. Однак його можна розглядати і як прояв бездіяльності, тобто відмову в допомозі людині, яка її потребує (недбале ставлення до дитини, людини похилого віку, каліки та ін.).

Сімейне насильство – умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, а також шкоди його фізичному та психічному здоров’ю.

Різні види насильства залишаються у більшості випадків прихованими. Особливо це стосується фізичного та психологічного насильства у сім’ї, або, як його доволі часто називають, домашнього насильства.

Вирізняють такі види домашнього насильства:

• психологічне (демонстрація розумової переваги, прилюдне приниження, образи особи та близьких їй людей, вигадування зневажливих прізвиськ, глузування, прокльони, крики, скандали, влаштування сцен ревно­щів, погрози, залякування, стеження, підслуховування телефонних розмов, ігнорування почуттів, потреб та бажань подружнього партнера, нав’язування своїх стереотипів поведінки та цінностей);

• фізичне (штовхання, побої, завдання тілесних пошкоджень (переломів, удари важкими предметами, опіки), що може призвести до погіршення здоров’я, смерті постраждалого, зашкодити його честі та гід­ності);

• сексуальне (протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, приму­шування до статевих контактів, прояви жорстокості, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього члена сім’ї).

• економічне (умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена житла, одягу, майна чи коштів, що може призвести до порушення його здоров’я чи смерті; заборона працювати або шукати роботу);

Причинами прояву насильства в сім’ї можуть бути такі чинники:

• психологічні – психічні розлади, високий рівень агресії, власний негативний досвід дитинства, низька самооцінка;

• соціальні – стереотипність уявлень про ролі в сім’ї та виховання дітей;

• адиктивні – високий рівень алкоголізації населення й поширення наркоманії;

• економічні – зниження рівня життя частини населення, безробіття, соціально-побутова невлаштованість.