2. Діти вулиці. Етапи виходу дитини на вулицю. Головні групи дітей вулиці

Дітей, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання, називають безпритульними або „дітьми вулиці”. „Діти вулиці” традиційно набувають девіантну поведінку. Непроста економічна та соціальна ситуація в Україні спричинила розвиток дитячої злочинності.

З 1997 року в Україні проводили дослідження, щоб визначити головні характеристики „дітей вулиці”, з’ясувати їхній стиль життя і потреб. Головні висновки досліджень, проведених на замовлення ЮНІСЕФ, закладів системи Державного комітету України у справах сім’ї і молоді, громадських і міжнародних організацій:

• більшість „дітей вулиці” – діти підліткового віку;

• хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток;

• більшість підлітків виховується у багатодітних сім’ях;

• надто часто „діти вулиці” проживають у сім’ях без обох батьків або без матері чи без батька;

• серед батьків таких дітей нерідко трапляються освічені люди, які мають постійну роботу;

• значна частина дітей вулиці має проблеми з батьками, найближчими родичами;

• значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до статусу „вуличної” має низьке матеріальне становище сім’ї;

• значна частина „дітей вулиці” заробляє гроші самостійно, причому досить часто „робота” дає гарні прибутки, але є асоціальною (крадіжки, жебракування, надання сексу­альних послуг та ін.);

• „діти вулиці” часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома;

• діти нерегулярно харчуються, часто голодують;

• „діти вулиці” вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, палять.

Серед „дітей вулиці” можна виділити різні групи.

Втікачі або ті, яким погрожують – діти та молодь, які втекли з авторитарної та конфліктної сім’ї. Здебільшого це сім’ї, що борються із соціальними проблемами і не мають відповідних матеріальних можливостей, щоб розвивати креативність та забезпечувати належні умови для проведення вільного часу дітей.

Шукачі пригод відрізняються від попередньої групи причинами втечі на вулиці. Для представників цієї групи, характерне прагнення пригод, що найчастіше зумовлене пропагованими мас-медіа ідеалістичними описами життя на вулиці. Більшість таких шукачів пригод через два тижні повертаються додому, однак незначна кількість все-таки залишається на вулиці.

Втікачі із матеріально забезпечених родин. Здебільшого такі діти не бачать для себе перспектив у суспільстві праці і пробують змоделювати своє майбутнє шляхом ламання загальноприйнятих норм. Досить часто така поведінка спричинена пошуком емоційної близькості, якої бракувало в родині.

Волоцюги. Цю групи становлять діти та молодь, для яких вулиця стала реальним місцем життя. Такі діти дуже важко піддаються ресоціалізації, оскільки під час життя на вулиці вони формують своєрідні „родинні зв’язки” з представниками цієї ж групи.

З метою соціального захисту безпритульних неповнолітніх в Україні створюються спеціальні заклади – притулки. У додатку Е. наведено положення про притулок для неповнолітніх.