4. Охорона рослинного світу.

До першочергових проблем загальнопланетарного значення поряд із захистом навколишнього середовища від забруднення належить і проблема збереження існуючої флори від знищення і вимирання. Рослини становлять найважливішу складову частину біоценозів. Тільки рослини здатні створювати органічні речовини з неорганічних, лише вони забезпечують атмосферу киснем. Рослинний покрив є дзеркалом, в якому найбільш рельєфно знаходить відображення відношення людини до природи. Протягом тисячоліть люди використовують дари природи. І хоча рослини належать до відновлюваних природних ресурсів, вони потребують раціонального використання. Учені підрахували, що відновлення лісу в середньому потрібно приблизно 60 років. Знищити ж його можна за кілька днів. Історія знає чимало прикладів, коли недбайливе ставлення до рослинного світу негативно позначилося на природі. Так, після вирубування лісів починали міліти річки, пересихати джерела. Вітри-суховії здували з полів родючий грунт, швидко росли яри. Тільки за минуле тисячоліття площа лісів на земній кулі скоротилася на 2/3. Особливо багато загинуло тропічних лісів. Зменшилась також кількість видів рослин і тварин.

Рух за охорону зникаючих видів флори і фауни розпочався на початку другої половини ХХ ст. У 1948 р. було створено Міжнародну спілку охорони природи і природних ресурсів (МСОП), завданням якої є організація та координація природоохоронних заходів у міжнародному масштабі. Був створений один з найважливіших документів сучасності – Червона книга, в яку занесені дані про рідкісні та зникаючі види тварин і рослин, що потребують охорони. В Червону книгу заносяться такі 5 категорій тварин і рослин: зникаючі, рідкісні, ті, що кількість їх зменшується, мало вивчені і відновлені. У книзі містяться дані про біологічні особливості виду, його минуле, про сучасний стан, чисельність іпоширеність, причини вимирання і заходи збереження.

Кожна країна, на території якої знаходиться вид, занесений до Червоної книги МСОП, несе моральну відповідальність перед людством за збереження цього скарбу природи.

У 1968 р. Комісія звернулась з закликом до вчених 40 держав організувати дослідження стану зникаючих видів рослин і тварин. В багатьох країнах світу розпочалась інтенсивна робота щодо складання списків зникаючих і рідкісних видів рослин. Сьогодні під загрозою вимирання на Земній кулі знаходиться близько 20 тис. видів, частково занесених у Червону книгу. У Міжнародну Червону книгу занесені також і види, що є рідкісними або зникаючими лише на території окремих держав. Для їх захисту створюються національні Червоні книги на зразок міжнародної. Так, до Червоної книги України занесено 224 види вищих рослин, наприклад, лілія лісова, едельвейс, цибуля ведмежа, айстра альпійська, сальвінія плаваюча, всі види орхідних та інші. 400 видів рослин знаходиться під загрозою знищення.

Природоохоронні заходи не обмежуються захистом окремих видів; під захист беруть цілі екосистеми, які включають до складу заповідників, національних парків, заказників, резерватів.

Сьогодні досить ефективною формою збереження видів рослин є заповідники, що являють собою території, на яких зберігаються в природному стані весь їх унікальний природний комплекс рослин і тварин, що знаходяться під загрозою знищення.

Заповідник - вища категорія природоохоронних територій, де законом зберігається в незайманому стані весь природний комплекс та ведуться наукові дослідження.

Національні (народні і природні) парки - достатньо великі териорії, де охорона природи поєднується з рекреацією. Перший у світі національний парк - Йєллоустонський - був створений у 1872 р. за рішенням конгресу США.

Територія національних парків складається з однієї або декількох екологічних ситем чи природних ландшафтів високої естетичної цінності, мало або зовсім не змінених людською діяльністю, де охороняються рослини, тварини і ландшафти. Головне завдання національних парків - створення та підтримування природних екологічних, геоморфологічних і естетичних цінностей даної території.

Заказники - території, на яких допускається господарськевикоритсання лише частини природних об’єктів і в тій мірі, в якій це не завдає шкоди об’єкту, який охороняється. Статус заказників визначається їх цільовим призначенням: ботанічні, мисливські, гідрологічні.

Резерват - природоохоронна територія або пам’ятник природи із заповідним або заказним режимом. Як правило, це невеликі урочища (гаї, озера, ділянки долини і побережжя) та окремі об’єкти (водоспади, печери, унікальні геологічні виступи тощо).

Нині на Україні існує 17 державних заповідників загальною площею близько 5,7 тис.га. Найбільшими за площею з них є Чорноморський, Кримський і Асканійський заповідники, що знаходяться на півдні України.

Природно-заповідний фонд України охоплює 5,5 тис. об’єктів на площі 184 тис. га, або досягає 2% території країни, що майже вп’ятеро менше середньосвітового показника. Тепер у країні налічується 14 державних заповідників, із них 2 (Чорноморський і "Асканія-Нова") - біосферні і 3 національні парки (Шацький, Карпатський та Синевирський) загальною площею 265 тис. га, 1686 - державних заказників, 2671 - пам’яток природи, 501 - пам’ятка природи садово-паркового мистецтва, 654 - заповідних урочища. Під охорону держави взято 220 тис. га болотних масивів, переважно на Поліссі. В ранзі заповідних територій охороняються понад 200 тис. га водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення.

Для охорони окремих видів рослин і тварин організовуються заказники, природні національні парки, ботанічні сади, пам´ятки природ та ін. Однією із ефективних форм охорони окремих видів рослин є створення насінних банків зникаючих рослин, які можуть забезпечити чистий генетичний матеріал для наукових цілей. Такий банк з усіма відповідними технічними умовами створений на Кубанській дослідній станції у Краснодарському краї. В ньому зберігаються зразки близько 240 тис. видів, сортів і форм культурних та дикорослих рослин, зібраних у різних країнах.

Будь-яка форма охорони окремих видів рослин може бути ефективно здійснена лише на основі державного законодавства, яке бере під охорону зникаючі види рослин як в національних, так і в міжнародних масштабах. Іншою важливою умовою успішної охорони рослин є морально-етичний рівень людей – членів індустріального суспільства, які повинні мати елементарні знання з правил природокористування.

Природоохоронна робота повинна проводитись, починаючи з дошкільного віку, потім у школах, технікумах, вузах і на виробництві. При цьому основну роль відіграє освіта з питань навколишнього середовища.

Література:

1. Кудряшов Л.В. и др. Ботаника с основами экологии. - М.: “Просвещение”, 1979. - С.291-294.

2. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. - К.: “Вища школа”, 1994. – С.198-201.

3. Хржановський В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаніка. - К.: “Вища школа”, 1985. - С.306-316.

Навчальне видання

Астахова Лариса Євгенівна

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ