Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
метод заб лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
880.64 Кб
Скачать

Лекція № 2 Тема: План і карта.

Мета: Ознайомити студентів з планом і картою, видами масштабу, градусною сіткою, паралелями і меридіанами, картографічними проекціями, горизонтом, способами орієнтування на місцевості.

Професійна спрямованість: Матеріал даної теми може бути використаний вчителем початкових класів під час пояснення теми “План i карта”, яка розглядається в шкiльному курсi природознавства (4 клас).

План

  1. Поняття про географічну карту і план.

  2. Масштаб. Види масштабу.

  3. План місцевості і топографічні карти.

  4. Способи зображення рельєфу на карті.

  5. Географічні координати.

Обрані методи: лекція.

Питання для самостійного вивчення:

  1. Поняття про географічний та магнітний меридіан.

  2. Суть картографічних проекцій. Класифікація проекцій.

  3. Орієнтування на місцевості.

Основні поняття теми: карта, план, масштаб, горизонталь, паралелі, меридіани, азимут, координати, географічна широта, географічна довгота, географічні карти, топографічні карти.

Запитання для самоаналізу і самоперевірки:

  1. Що називається географічною картою і планом? В чому відмінність між ними?

  2. Що таке масштаб?

  3. Які є види масштабу?

  4. Що називається топографічною картою?

  5. Як визначаються географічні координати?

  6. Що таке меридіани та паралелі?

  7. Що таке географічні проекції?

1. Поняття про географічну карту і план. Географічною картою називається зменшене і узагальнене зображення земної поверхні на площині, географічні об’єкти якої передані умовними знаками.

Географічні карти створюються завдяки географічним пізнанням і мають практичне, пізнавальне та виховне значення; є цінним посібником для вивчення земної поверхні, природних і суспільних об’єктів. Географічні карти класифікують за змістом, за територіальною ознакою, масштабом та призначенням.

За змістом географічні карти поділяють на загальногеографічні та спеціальні.

Найбільш поширеними є загальногеографічні карти, які відображають місцевість (форми рельєфу, природний покрив земної поверхні, гідрографію, населені пункти, шляхи сполучення, кордони).

На спеціальних картах, навпаки, на фоні основних обрисів земної поверхні відображають спеціально один, два або більше будь-яких елементів або явищ (температура, розподіл опадів, щільність населення та ін.).

Спеціальні карти поділяються на дві великі групи: 1) карти природних умов, або фізико-географічні (геологічні, грунтові, кліматичні, зоогеографічні, гідрологічні, ботанічні та ін.); 2) соціально-географічні (економічні, політичні, карти населення, культурного будівництва, політико-адміністративні, історичні); 3) технічні карти (навігаційні, польотні, проекційні).

За територіальною ознакою карти поділяють на світові, карти океанів та морів, материків та їх великих частин, карти держав, областей, районів.

За масштабом географічні карти поділяють на великомасштабні, які побудовані в масштабах більше 1:200 000, дрібномасштабні, побудовані в масштабі менше 1:1 000 000, середньомасштабні, побудовані в масштабі менше 1:200 000 і до 1:1 000 000 включно.

За призначенням виділяють карти навчальні, морські, військові, аеронавігаційні, туристичні, науково-довідникові та ін.

Будь-яка географічна карта складається з двох груп елементів: математичних та географічних. Математичні елементи карти дають геометричну основу для нанесення географічних елементів. Кожна карта має такі математичні елементи: 1) масштаб, які показує ступінь зменшення зображення на карті; 2) рамку, яка визначає межі карти; 3) опорні пункти, які забезпечують правильне положення географічних елементів за широтою, довготою та висотою; 4) картографічну сітку (проекцію), яка визначає розподіл викривлень, що виникають при переході від сферичної поверхні Землі до площини.

Планом називається зображення на горизонтальній площині у великому постійному масштабі невеликої частини земної поверхні, будь-якого предмету, будівлі або споруди з повним збереженням їх подібності та обрисів. На плані не враховується опуклість земної поверхні, немає градусної сітки, немає спотворення. При складанні плану використовується компас. Між предметами зберігається відповідність не тільки їх взаєморозташування, але й розташування сторін горизонту. Зберігається їх азимут, тобто кут між площиною географічного меридіану і вертикальною площиною в якій розташований предмет.

Відмінність плану від карти полягає у величині території, яку вони охоплюють. При зображенні на карті великих ділянок доводиться сильно зменшувати їх у масштабі, враховувати кривизну земної поверхні. При зображенні на плані невеликої ділянки можна знехтувати кривизною поверхні Землі. Предмети наносяться у великому масштабі, тому за планом можна з’ясувати кількісну характеристику нанесених об’єктів (підрахувати кількість будинків у населеному пункті, розрахувати ширину річки або дороги та ін).