5. Походження та класифікація озер.

Озера – це внутрішні водойми з уповільненим водообміном, які не мають зв’язку з океаном.

Всі озера Землі займають площу 1,8% площі суходолу. За розмірами їх поділяють на дуже великі (площею понад 1000 км²), великі (площею понад 100 км²), середні (10-100 км²) і малі (менше ніж 10 км²). Найбільшими на земній кулі є 20 озер, які мають площу понад 10000 км². Каспійське море - найбільше озеро світу (424 300 км² ). У числі найбільших і найбільш відомих: Великі озера (Верхнє озе­ро, Гурон, Мічіган, Ері та Онтаріо) - у Північній Америці, Вікторія і Танганьїка - в Африці, Ладозьке озеро і Онезьке озеро - у Європі, висихаюче Аральське море - в Азії. Найглибше у світі – Байкал (глибина 1620м). Найглибше озеро в Україні – Світязьке (58 м), воно в 4 рази глибше за Азовське море. Найбільшим за площею прісним озером в Україні є Ялпуг (149 км²).

Розподілені озера нерівномірно. Особливо багато їх на півночі — в тундрі і в лісовій зоні.

Озера поділяють не тільки за розміром, але й за характером водообміну, солоністю вод тощо. Залежно від характеру водообміну вони бувають безстічні, стічні, проточні.

Безстічні – озера, в які впадають річки, але жодна  не витікає (озера не мають стоку). До безстічних належать ті, що втрачають воду лише через випаровування, вони знаходяться переважно в напівпустелях і пустелях. Наприклад, з Каспійського моря-озера не витікає жодна річка. Дуже ціка­вим є безстічне озеро Чани, яке в залежності від коливань сезонної або річної кількості опадів схильне до різких змін контурів. Сасик-Кундук, Шагани, Балхаш.

Стічні – озера, в які впадає велика кількість річок, а витікає одна. Такі озера переважають в зоні надлишкового зволоження. Наприклад, озеро Севан в Арменії. У Байкал впадає 336 рік, витікає ріка Ангара.

Якщо через озера протікають річки, то їх називають проточними (приклад - Ладозьке, Онезьке, озера Фінляндії).

   З річковими і підземними водами в озера надходять солі. Якщо озеро безстічне, солі в ньому нагромаджуються, вода стає солоною. Солоність озер може бути у багато разів вищою, ніж солоність океанічних вод.

За солоністю розрізняють озера:

прісні озера, солоність яких не перевищує 1‰,

солонуваті – солоністю до 24‰,

солоні – з солоністю від 24,7‰ до 47 ‰,

мінеральні – понад 47‰.

Найсолонішим озером світу є Мертве море. Його солоність сягає 400 ‰.

Утворення озер починається з заповнення водою озерної улоговини, походження якої часто визначає форму та величину озера. За походженням озерні улоговини бувають:

• Тектонічні – утворюються в місцях розломів та опускань земної кори. Їх улоговини, як правило, вузькі, довгі, глибокі. Найбільші озера світу тектонічного похоження - Каспійське, Верхнє, Вікторія, Байкал, Танганьїка, а також Велике Невільниче озеро, Мертве море, Чад, Ер, Тітікака.

• Вулканічні - утворюються в кратерах вулканів (Курильське й Кроноцьке на Камчатці, багато озер о.Ява й Нової Зеландії).

• Льодовикові озерні улоговини утворилися в тих районах земної кулі, де відбувалося переміщення льодовиків у порівняно недалекому минулому (озера Фінляндії, Канади, Альп, Уралу, Кавказу, Ладозьке, Онезьке).

• Є такі озера й у гірських масивах, де існувало гірське зледеніння. До них, зокрема, належать озера Несамовите та Бребенескул в Українських Карпатах.

• Карстові озера – озера, улоговини яких виникали в результаті провалів і розмивання гірських порід. Розчинення цих порід водою призводить до утворення глибоких, але невеликих за площею озерних улоговин. До них належить на території України озеро Світязь.

• Термокарстові озера виникають в результаті заповнення водою заглиблень на поверхні землі, що утворюються в районах вічної мерзлоти в результаті танення підземних пластів льоду. Такі озера поширені на території Якутії.

• Загатні озера виникають в результаті перегородження русла річки глибами порід при обвалах в горах (озера Альп, Гімалаїв, інших гірських систем, н-д, озеро Синевир у Карпатах.).

• Лиманні озера  поширені на берегах морів – це прибережні ділянки моря, відділених від нього прибережними косами. Їх багато на півдні України, на узбережжі Чорного і Азовського морів. Найбільше — озеро Сасик (Кундук). Найбільші озера-лимани –  Дністровський і Молочний – прісні, з них існує стік у Чорне й Азовське моря.

• Озера-стариці – озера, які виникли в старих руслах річок. Тобто річки спочатку обходять породи, які важко піддаються розмиванню, й утворюють вигини – меандри. Коли річка розмиває ці породи, то продовжує свій шлях по прямій, а меандри перетворюються на озера-стариці.

За походженням водної маси озера бувають:

• материкові, або атмосферні – це озера, які утворюються за рахунок атмосферних опадів і ніколи не були частиною Світового океану, такі озера на землі переважають;

• реліктові або залишкові, які колись були частинами океану, або зв’язувались з ним протоками. Реліктовими є такі великі озера, як Каспійське море, Ладозьке, Онезьке Каспійське, Аральське та ін.

Озера використовуються людиною для водопостачання населених пунктів, підприємств, зрошення полів, видобутку солей, лікувальних грязей, а також для розведення риби, як зона відпочинку. У багатьох місцях люди, перегородивши штучною греблею струмок чи невеличку річку, роблять стави.

Озера, як і річки, потребують охорони. Скидання промислових вод, отрутохімікатів, нафтопродуктів, забруднення вод побутовими відходами людської діяльності поставили багато великих та малих озер світу на межу загибелі.

Література:

1. Медина В.С. Основи загального землезнавства. – К.: “Вища школа,” 1974. - С.98-108.

2. Неклюкова Н.П. Общее землеведение. – М.: “Просвещение,” 1976. - С.207-332.

3. Ратобыльский Н.С., Лярский П.А. Землеведение и краеведение. – Минск: “Университетское изд-е,” 1987. - С.146-183.