Лекція 5 "Тип Молюски"
Загальна характеристика.
В сучасній фауні налічується близько 130 тис. видів молюсків, переважно мешканців водойм. Вони мають двобічну симетрію (за винятком черевоногих, у яких тіло асиметричне через спірально зігнуту раковину).
Тіло молюсків несегментоване, лише у ряду нижчих представників виявляються деякі ознаки метамерії. Це вторинно-порожнинні тварини з неметамерним залишковим целомом, представленим у більшості форм навколосерцевою сумкою (перикардієм) і порожниною гонад. Усі проміжки між органами заповнені сполучною тканиною.
Тіло молюсків вкрите властивим лише цим тваринам утвором – шкірястою мантією, яка міститься під черепашкою. Між мантією і тілом знаходиться мантійна порожнина, в якій розташовані зябра, деякі органи чуттів і відкриваються отвори задньої кишки, нирок і статевого апарату. На спинній частині тіла, як правило, є черепашка, яка може бути суцільною, двостулковою або складатися з кількох пластинок.
Кровоносна система характеризується наявністю серця, яке складається із шлуночка і передсердь; вона незамкнена, тобто частину свого шляху кров проходить по системі не сформованих у судини лакун і синусів.
Нервова система характеризується так званим розкидановузловим типом: формується кілька пар гангліїв,зв'язаних між собою нервовими перемичками.
Тип Молюски об'єднує 7 класів.
Клас Черевоногі
Черевоногі, або слимаки, - це найчисленніший клас. Більшість видів живе в морях і океанах, деякі пристосувались жити в прісних водоймах і на суші. Типовим представником є ставковик звичайний
Ставковий звичайний, або великий (рис.1), досягає в довжину 7 см. Живе в ставках, невеликих озерах і тихих затоках річок. У тихі сонячні дні ці молюски жваво повзають по побережній рослинності або на дні.
Рис.1. Ставковик звичайний:
а – зовнішній вигляд; б – схема внутрішньої будови: 1 – око; 2 – голова; 3 – щупальце;
4 – тулуб; 5 – черепашка; 6 – печінка; 7 – серце; 8 – легеня; 9 – анальний отвір; 10 –
стравохід; 11 – нервові вузли; 12 – язик; 13 – нервові галуження; 14 – шлунок.
Черепашка ставковика суцільна, спірально закручена, має довжину 4-7 см і 4-5 обертів. З одного боку вона закінчується гострою вершиною, а з другого має отвір, або устя, через яке назовні висовуються голова і нога молюска. На голові є двоє чутливих щупалець, два ока і рот.
Це найбільш ненажерливий мешканець прісних водойм. Він поїдає не тільки рослини і дрібних тварин на них, а і трупи. У роті в нього є м'язовий язик, вкритий твердими зубчиками. їжа з ротового отвору потрапляє в глотку, стравохід, шлунок і кишку, яка випинається петлеподібно і закінчується анальним отвором біля краю мантії, на правому боці тіла.
У ставковика звичайного на відміну від інших раніше розглянутих тварин з'являється травна залоза, або печінка розташована поряд із шлунком. У ній виробляється травний сік.
Хоча ставковик живе у воді, він дихає атмосферним киснем. Тому він періодично (7-9 разів на годину) піднімається на поверхню води і відкриває дихальний отвір, що знаходиться з правого боку біля краю черепашки. Через отвір повітря потрапляє в легеню, яка утворена мантією. Стінки легені (кишеня мантії) густо обплетені кровоносними судинами, тут і відбувається газообмін.
Поряд з легенею є м'язове серце. Воно складається із передсердя і шлуночка, стінки яких скорочуються 20-30 разів на хвилину. Кровоносна система молюска незамкнена, кров безбарвна, тече не лише по судинах, а і в паренхімі між тканинами і органами.
Видільна система представлена однією ниркою, яка складається із видозмінених метанефридіїв.
Нервова система складається із кількох пар з'єднаних між собою нервових вузлів. Від них до всіх органів молюска відходять нерви.
Ставковики – гермафродити. Яйця, вкриті слизом, прикріплюються до підводних рослин. Розвиток у ставковика великого прямий. Із яйця виходить маленький молюск, схожий на дорослого.
Багато видів черевоногих молюсків є проміжними хазяїнами для ряду сисунів, які мають медичне і ветеринарне значення. Деякі черевоногі молюски (слимаки), що живуть на суходолі, є шкідниками сільського господарства. В ряді країн виноградний слимак використовується в їжу.
Клас Двостулкові
Другою за чисельністю групою є двостулкові молюски. Більша частина їх живе в морях, але окремі види пристосувались до життя в прісних водоймах (беззубка, або жабурниця, перлівниця тощо).
Черепашка молюсків цього класу складається з двох симетричних стулок, сполучених на спинному боці особливою зв'язкою. Закривають черепашку м'язи-замикачі.
Х
арактеристику
класу розглянемо на типовому представнику
– беззубці.
Рис. 2. Анатомія беззубки (схема):
1 – нога; 2 – ротові лопаті; З, 13, 19 – нервові вузли; 4 – рот; 5 – м'язи-замикачі; 6 – шлунок; 7 – печінка; 8 – кишка; 9 – серце; 10 – перикардій; 11 – нирка; 12 – анальний отвір; 14 – вивідний сифон; 15 - ввідний сифон; 16 – зябра; 17 – мантія; 18 – статева залоза.
Беззубка (жабурниця; рис.2) живе на дні водойми, До половини зариваючись у мулистий грунт. Черепашка її Досягає 10 см у довжину. Передній кінець тварини заокруглений, а задній дещо загострений. За допомогою ноги беззубка може повільно повзати по дну (від 20 до 30 см на годину). Якщо беззубку потурбувати, вона швидко втягує ногу і за допомогою двох м'язів закриває черепашку. Черепашка беззубки, як і черепашка ставковика, складається із вапняку. Зовнішня частина вкрита рогоподібною речовиною коричнювато-зеленого кольору, а внутрішня – перламутровим шаром. Він дуже тонкий у беззубки, а у морської перлової скойки і прісноводної перлівниці - значно товстіший.
У спинній частині черепашки знаходиться тулуб молюска, від якого відходить нога. Стулки черепашки і складки мантії в задній частині не прилягають щільно одна до одної. В цьому місці утворюються два отвори, або сифони. Через ввідний сифон (нижній) безперервно в мантійну порожнину надходить вода завдяки руху численних війок, що вкривають поверхню тіла, внутрішні боки мантійних складок, зябра та інші органи мантійної порожнини. Через вивідний (верхній) сифон із мантійної порожнини з водою виводяться неперетравлені рештки їжі і продукти обміну.
Живлення беззубки іде таким чином. Разом з водою в мантійну порожнину через ввідний сифон надходять бактерії, водорості, найпростіші і дрібненькі залишки рослин і тварин. Більші часточки їжі не можуть потрапити в мантійну порожнину, оскільки їх не пропускають щупальця, які розташовані на краях черепашки біля нижнього сифона. Течія води підносить цю їжу до рота беззубки, який оточений двома лопатями і розташований в мантійній порожнині на передньому кінці тіла біля основи ноги. Із рота через короткий стравохід їжа потрапляє в шлунок, в який відкривається протока печінки, довгу середню кишку, яка утворює кілька петель, і коротку пряму, або задню, кишку, що відкривається в мантійну порожнину.
Органи дихання у беззубки представлені зябрами, що пронизані численними кровоносними судинами. До них надходить кисень з води, що омиває зябра, а у воду виділяється вуглекислий газ.
Серце беззубки складається з двох передсердь і одного шлуночка. Кровоносна система незамкнена.
Видільна система представлена двома нирками, протоки яких відкриваються в мантійну порожнину.
Нервова система беззубки представлена трьома парами нервових вузлів. Одна пара (головні ганглії) розташована по боках рота біля закінчення лопатей, друга – під задньою кишкою біля заднього м'яза-замикача, а третя – в нозі. Нервові вузли зв'язані між собою нервовими перемичками. В зв'язку з малою рухливістю і пасивним живленням нервова система у двостулкових молюсків (у порівнянні з черевоногими) дещо спрощена, а органи чуттів розвинені слабо. Біля основи зябер є пара органів хімічного чуття (осфадіїв), а біля ноги – два статоцисти (органи рівноваги). Дотикових клітин багато на ротових лопатях та краях мантії. Головних щупалець, а часто й органів зору, немає.
Беззубки – роздільностатеві тварини. За зовнішнім виглядом самці не відрізняються від самок. Статеві залози парні. Вони розташовані у верхній частині ноги. Самці викидають сперматозоони у воду, з нею вони проникають в мантійну порожнину самок, де запліднюють яйця. Із них розвиваються личинки з зубчатими стулками. Через вивідний сифон личинки викидаються у воду і прикріплюються до тіла риби, де розвиваються протягом 1-2 місяців. На цьому місці у риб виникає пухлина. Після дозрівання беззубка розриває шкіру риби і потрапляє на дно. Завдяки паразитичному способу життя на ранніх стадіях свого розвитку повільнорухливі беззубки можуть потрапляти в нові (часто дуже віддалені) місця життя.
Морські двостулкові молюски – це типові донні тварини, що можуть зариватися в пісок. Вони часто на дні утворюють великі скупчення (мідієві, устричні та ін. «плантації»). Найбільші із двостулкових досягають маси понад 250 кг, а черепашка їх може бути завдовжки 1,5 м і більше.
Деякі двостулкові молюски (наприклад, корабельний черв'як) можуть точити дерево і камінь, завдаючи великої шкоди дерев'яним корпусам кораблів і берегові м спорудам портів.
Багато двостулкових молюсків має практичне значення. Від них отримують перли, перламутр; в їжу використовують устриці, мідії, морські гребінці тощо.
Контрольні запитання і завдання:
Дайте загальну характеристику типу молюсків.
Назвіть характерні риси для класу черевоногих. Хто є типовим представником цього класу?
Яке медичне і ветеринарне значення черевоногих молюсків?
Дайте характеристику двостулкових. Назвіть представників цього класу. Яке вони мають практичне значення?