Лекція 12-13 "Клас Птахи"

Загальна характеристика.

На Землі в сучасній фауні налічується близько 8,6 тис. птахів. За своєю будовою птахи дуже схожі на плазунів і представляють прогресивну гілку, еволюція якої йшла по шляху пристосування до польоту. Птахи – двоногі вищі тварини, передні кінцівки яких перетворились в крила, тіло вкрите пір'ям, температура тіла постійна і висока. Характерні риси розглянемо на прикладі голуба (рис.1).

Рис. 1. Внутрішні органи голуба:

1– стравохід; 2 – трахея; 3 – воло; 4 – легеня; 5 – серце; 6 – залозистий шлунок; 7 – сім'яник; 8 – м'язовий шлунок; 9 – сім'япровід; 10 – нирка; 11– сечопровід; 12 – клоака; 1З – сліпі вирости; 14 – дванадцятипала кишка; 15 – підшлункова залоза; 16 – печінка; 17 – тонка кишка.

Уся організація птахів пристосована до умов польоту. Тулуб птаха компактний, скелет надзвичайно полегшений; розправлені крила і хвіст утворюють площу, яка значно більша, ніж площа тулуба. В будові птахів можна відмітити риси, які характерні не лише для птахів, а і ознаки, спільні з плазунами. Так, у шкірі птахів немає залоз, за винятком куприкової залози над коренем хвоста. У деяких птахів відсутня і вона.

Покриви тіла. Шкіра птахів суха і дуже тонка; на дзьобі вона утворює рогові чохли, на кінцівках – рогові луски, на пальцях кігті. Похідним шкіри є пір'я, філогене­тично зв'язане з лускатими утворами (на це вказує схожість в розвитку пір'я і луски на ранніх стадіях).

Тіло вкрите пір'ям. Воно різне за будовою і функціями. Розрізняють контурні і пухові пера. Контурне складається з порожнистого стрижня і з прикріплених до нього боко­вих пластинок – опахала. Частина стрижня, що міститься в шкірі, називається колодочкою, або пеньком. Між цією частиною і опахалом голий стрижень називають стовбуром, або очином.

Функціонально контурні пера поділяють на махові (першого і другого порядку), покривні і рульові. Найбільш великі – махові пера, налягаючи одне на одне, вони утворюють дуже міцну літаючу поверхню крила. Міцність контурного пір'я забезпечується тим, що опаха­ло складається із окремих рогових борідок (першого і другого порядку). Борідки першого порядку прикріплені до стрижня паралельно одна до одної на близькій відстані. Від кожної борідки з обох боків відходять більш тонкі борідки другого порядку. Вони налягають на сусідні борідки і скріплюються з ними мікроскопічними гачечками.

Покривні контурні пера, вкриваючи усе тіло, захищають його від дощу і вітру. Рульові пера розташовуються на хвості і першому пальці кисті (крильце).

У більшості видів птахів під контурними перами розташовуються пухові. Від контурних вони відрізняються тим, що опахала у них пухкі, м'які і не утворюють суцільної пластинки. Пухові пера мають дуже короткий стрижень з пучком борідок першого порядку на вершині. Між перами, особливо пуховими, затримується багато теплого повітря.

У птахів періодично відбувається линяння – на місці опалих старих пір'їн виростають нові.

У шкірі голуба, як і багатьох інших видів птахів, є лише одна куприкова залоза, яка розташована при основі хвоста з спинного боку. У курей та інших видів наземних птахів ця залоза недорозвинена. Особливо сильно вона розвинена у водоплавних птахів. Куприкова залоза виділяє секрет, яким птахи за допомогою дзьоба змазують пір'я.

Скелет. Скелет птахів відзначається легкістю кісток, міцністю їх і міцністю сполучення. Кістки птахів пневматичні, тобто мають великі повітряні порожнини. Для черепа характерні повне зростання усіх кісток у монолітний утвір, на якому не видно навіть швів, надзвичайна легкість і великі очно-ямкові западини.

Щелепи птахів представлені легким дзьобом, позбавленим зубів. Хребет має багато хребців і в ньому розріз­няють п'ять відділів. Численні (до 25) шийні хребці надзвичайно рухливі, грудні майже нерухомі, а поперекові і крижові зрослися між собою. Це забезпечує компактність тіла, яка необхідна в польоті. В результаті злиття поперекових, крижових і частини хвостових хребців як один з одним, так і з тазовими кістками утворюється складний криж. Він служить опорою для задніх кінцівок, які несуть на собі усю масу тіла.

До грудних хребців прикріплюються ребра. Вони складаються із двох частин, напіврухомо сполучених між собою. Верхня частина кожного ребра рухомо сполучена з хребтом, нижня – з грудною кісткою. На верхній частині кожного із ребер є гачкоподібні відростки, які налягають на сусідні задні ребра. Цим забезпечується монолітність грудної клітки при збереженні рухливості грудини. У більшості видів птахів на грудині є високий поздовжній кіль, до якого прикріплюються м'язи, що опускають крило. Пояс передніх кінцівок складається з трьох парних кісток: воронячі, лопатки і ключиці. Ключиці зростаються, утворюючи вилочку.

Передні кінцівки – крила – повністю пристосовані до польоту. їхні елементи, типові для п'ятипалої кінцівки, частково редуковані і видозмінені. В їхній скелет входять плечова (плече), ліктьова і променева кістки (передпліччя), одна складна кістка із зрослих кісток кисті і кістки лише трьох пальців.

Скелет ноги птахів складають масивна стегнова кістка, дві зрослі кістки гомілки, цівка і кістки пальців. Цівка утворена зрослими кістками стопи. У більшості птахів (і у голуба) чотири пальці, із них один звернений назад, а три – вперед.

Мускулатура птахів більш диференційована, ніж у плазунів, що зумовлено значно складнішими рухами при польоті, ходінні, повзанні, добуванні поживи. Найбільші м'язи (великі та малі грудні), які приводять в рух кінцівки, розташовані на тулубі, а до кінцівок ідуть сухожилки. Черевні м'язи слабші, ніж грудні. Розвинену мускулатура шиї і кінцівок.

Органи травлення. Сучасні птахи не мають зубів, і їхню функцію як знаряддя захоплювання і втримування поживи виконують рогові чохли, що вкривають щелепи. Форма і розміри дзьоба залежать від характеру поживи та способів її добування. До дна ротової порожнини прикріплюється язик, форма якого також різноманітна. У більшості птахів є слинні залози, хоч ступінь їхнього розвитку різний. Довгий стравохід у хижих, куриних та голубів утворює розширення – воло, в якому їжа розмочується і частково перетравлюється. Стравохід веде до тонкостінного залозистого шлунка, в якому їжа зазнає впливу травних залоз. За залозистим шлунком іде товстостінний мускульний відділ шлунка, вистелений зроговілою кутикулою. Тут пожива перетирається завдяки рухам стінок шлунка, а також під дією проковтнутих камінці (у зерноїдних), які відіграють роль жорен. Тонкий відділ кишок відносно довгий. Коротка товста кишка відкривається в клоаку. Печінка велика, дволопатева. У більшості видів є жовчний міхур. Підшлункова залоза міститься у петлі дванадцятипалої кишки.

Дихальна система. Легені представляють собою щільні губчасті тіла численні галузисті повітроносні трубочки – парабронхи, а не мішки, як у плазунів. Крім того, вони доповнюються тонкостінними повітряними мішками (умовно поділеними на передні і задні), які розташовую­ться між усіма внутрішніми органами, між м'язами, в порожнині кісток і під шкірою та виконують роль резервуара для повітря. Коли птах не в польоті, дихання відбувається за рахунок опускання і піднімання грудної кістки. Об'єм грудної клітки збільшується при опусканні грудини (вдих) і зменшується при підніманні (видих). Під час польоту грудна клітка нерухома і акт дихання здійснюється рухами крил. При підніманні крил повітряні мішки розширюються і повітря надходить в них через легені. При цьому повітря, яке було в легенях, переходить у передні мішки, а легені і задні мішки заповнюються свіжим повітрям. При опусканні крил повітря із легень і передніх мішків виходить назовні, а із задніх мішків – у легені. Таким чином, під час польоту у птахів відбувається подвійне дихання, тобто газообмін відбувається не лише при вдиху, а і при видиху. Дихальні мішки крім дихальної (вентилюючої) функції служать також для полегшення і запобігають перегріванню тіла при інтенсив­ному русі. У птахів є верхня і нижня гортань, в останній розташований голосовий апарат.

Кровоносна система. В будові серця звертає на себе увагу повний розділ його на праву венозну і ліву артеріальну половини. Таким чином, повністю сформувались два самостійних кола кровообігу. В результаті того, що артеріальна і венозна кров не змішуються, органи отримують артеріальну кров. Завдяки цьому підсилюється обмін речовин і підвищується рівень життєдіяльності організму, чим забезпечується висока і стала температура тіла – 30 – 43,5 °С. Таким чином, птахи – теплокровні тварини, тобто температура їхнього тіла не залежить від температури навколишнього середовища.

У птахів, як і у ссавців, є велике і мале кола кровообігу, але у них, на відміну від ссавців, є не ліва, а права дуга аорти.

Видільна система у птахів представлена нирками з сечоводами, які відкриваються в клоаку. Сечового міхура у птахів немає. Кінцевий продукт обміну у птахів не сечовина, а сечова кислота.

Нервова система і органи чуттів. Головний мозок має відносно великі півкулі і зорові частки, добре розвинений мозочок і дуже маленькі нюхові, частки. Спосіб життя птахів наклав свій відбиток на будову органів чуття. У птахів недорозвинені органи нюху, але виключно­го розвитку досягають органи зору. Від очей плазунів вони відрізняються подвійною акомодацією, яка досягається шляхом зміни кривизни кришталика і відстані між кришталиком і сітківкою. Властивість ця зв'язана з величезним значенням зору при польоті.

У більшості птахів очі розташовані по боках голови. Поле зору кожного ока становить 150 – 170 °С, але поле бінокулярного зору невелике і становить у багатьох птахів лише 20 – 30°. У сов і деяких хижих птахів очі зміщуються до дзьоба і поле бінокулярного зору зростає. У деяких видів птахів поле зору може бути 360°.

Добре розвинений орган слуху, який має три відділи: внутрішнє, середнє і зовнішнє вухо.

Органи розмноження. У самців є парні статеві органи. У самок тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід, який відкривається в клоаку. Запліднення у птахів внутрішнє. Внутрішня частина яйця – жовток, на поверхні якого знаходиться зародковий диск. Жовток вкритий тонкою жовтковою оболонкою, до неї прикріплені з двох боків скручені канатиками халази, які відходять від внутрішньої підшкаралупної оболонки. Вони підтримують жовток так, що зародковий дис знаходиться зверху, незалежно від положення яйця. Підшкаралупні оболонки розшаровуються і утворюють повітряну камеру. Через пори, які пронизують вапнякову шкаралупу, в яйце надходить повітря і виділяються газоподібні продукти життєдіяльності зародка.

Зародок в яйці у птахів розвивається при певній температурі. Тому дорослі птахи висиджують яйця до вилуплювання. В інкубаторах підтримуються необхідні для розвитку зародка температура і вологість автоматично.

Птахів ділять на виводкових і нагніздних залежно від розвитку пташенят. До виводкових відносяться такі птахи, у яких пташенята вилуплюються із яйця розвиненими, вкритими пухом і здатними через кілька годин або наступного дня рухатися в пошуках їжі. Пташенята у нагніздних птахів голі, сліпі і не можуть самостійно живитися. У птахів добре розвинені складні інстинкти, які пов'язані з розмноженням і турботою про потомство. Більшість видів птахів проявляють турботу про своє потомство. Вони годують пташенят, зігрівають їх, захищають від перегрівання сонячними променями, підтримують чистоту в гнізді, захищають від ворогів тощо. У маленьких пташенят не функціонує механізм терморегуляції.

Поведінка. У птахів поведінка набагато складніша і різноманітніша, ніж у земноводних і плазунів. Вони знаходять зручне місце для гнізда, будують його із відповідного матеріалу, висиджують, годують і захищають пташенят від ворогів, орієнтуються в просторі, регулярно здійснюють перельоти на зимівлю і назад. Усі названі дії птахів інстинктивні. Інстинкти у них поєднуються з набутими умовними рефлексами. В ході еволюції у птахів виробилась властивість не тільки співати, а і подавати різні звукові сигнали, які означають переляк, попередження особин свого виду про небезпеку і т. п. Записані на магнітофонну стрічку тривожні крики птахів людина використовує для відлякування птахів із злітної смуги аеродромів, виноградників і садів. Уміння орієнтуватися в просторі має велике значення при перельотах птахів. Ця здатність птахів раніше використовувалась людиною (голубина пошта).

Деякі види птахів (папуги, граки, ворони, шпаки) добре піддаються дресировці, бо у них легко виробляються умовні рефлекси.

Сезонні явища в житті птахів: гніздування, кочування і перельоти. Сезонна періодичність у житті птахів звичайно відсутня лише в полосі екваторіального клімату, де є сприятливі умови для життя цілорічно. Тут замість сезонних циклів мають місце видові і індивідуальні цикли, які зумовлені віком, настанням статевої зрілості, тривалістю гніздового періоду, зношеністю пір'я і т. п. Проте деякі види птахів здійснюють перельоти і із тропіків, де часто буває посуха або проливні дощі. В інших районах земної кулі, які мають несприятливі умови для життя птахів в певні періоди року, існують річні цикли в житті птахів. Птахи, по-перше, гніздуються і виводять пташенят у найбільш сприятливу пору року і, по-друге, пристосовуються до кочування або перельотів.

Повернувшись весною на батьківщину із теплих країв, птахи розбиваються на пари і будують гнізда. Одні види птахів (гуси, дрібні горобині) утворюють пари на один сезон. Інші (фазани, качки) держаться разом лише до насижування яєць. Треті (лелеки, чаплі, хижаки тощо) живуть парами на протязі багатьох років. Такі види птахів, як тетері і глухарі, не утворюють постійних пар взагалі.

Птахи надзвичайно стійко утримують гніздовий район з року в рік. Більшість видів птахів відкладають свої яйця в гнізда, які будує звичайно самка (рідше один самець або обидва батьки разом). Птахи будують гнізда в різних місцях: на гілках, у дуплах і серед коренів дерев, у норах берегових обривів, під карнизами будинків, на землі тощо. Лише небагато видів птахів зовсім не будують гнізд (кайри, гагари тощо).

Птахи ведуть різноманітний спосіб життя. Є птахи осілі (сойки, синиці), кочівні (снігури, граки) і перелітні (стрижі, солов'ї, іволги, качки, гуси, лебеді тощо). Перелітні птахи змінюють місце свого життя в зв'язку з наближенням зими. Одні із них (качки, лебеді) відліта­ють в теплі краї пізньої осені, коли не можуть живитися на батьківщині. Інші (іволги, стрижі, солов'ї) відлітають на зимівлю в кінці літа, коли стоїть тепла погода і достатньо їжі. Щорічно птахи використовують один і той же шлях перельоту.

Походження птахів. Усі особливості птахів, які відрізняють їх від плазунів, носять переважно пристосувальний характер до польоту. Тому цілком природно вважати, що птахи виникли від плазунів. Походять птахи від стародавніх плазунів, у яких задні кінцівки були побудовані так, як і у птахів. «Перехідні» форми – археоптерикс (археорніс) – у вигляді викопних решток (відбитків) виявлені у верхньоюрських відкладах. Поряд з рисами, характерними для плазунів, вони мають ознаки будови птахів.

Пристосування птахів до життя в різних середовищах.

Птахи добре пристосувались до різноманітних умов існування: до життя в болотах, водного способу життя, в повітрі, лісах і кущах, рівнинах або скелях.

Для деяких птахів (стрижі, ластівки тощо) повітря є основним середовищем існування, бо вони живляться в повітрі різними літаючими комахами. Птахи, які добувають їжу в повітрі, є жителями обривів, скель і дерев. Ластівки і стрижі, наприклад, вторинно пристосувались будувати свої гнізда в будівлях людини, які замінюють собою схили берегів і скель.

Ті птахи, які використовують повітря і як середовище пересування, і як середовище добування їжі, проводять більшу частину доби в польоті. У них найбільш доскона­лий літальний апарат. Дрібні і середні птахи (стрижі, ластівки, соколи) мають надзвичайно видовжене крило, яке загострене до вершини. Хвіст у них частіше глибоко вирізаний, або вилчастий. Ці птахи літають дуже швидко і можуть робити несподівані повороти. У більших видів птахів літальний апарат пристосований до ширяння. Наприклад, у морських форм (чайки, буревісники) крило відносно довге і вузьке, а у сухопутних (хижі птахи) воно ширше і коротше.

Птахи, які використовують воду як середовище існу­вання і добування їжі, мають також відповідні пристосування. Вони розвивались у них у двох напрямках: присто­сування крил і пристосування ніг. Одні птахи (буревісники) мають надзвичайно довгі крила і цілими днями ширяють над водою і хватають побачену їжу. Такі птахи можуть плавати на воді. Інші птахи (пінгвіни) для пересування у воді використовують крила, якими діють як веслами. Пір'я крил пінгвінів перетворилися на лускоподібні утвори, тому ці птахи зовсім не можуть літати.

У тих водних птахів, які при плаванні і пірнанні використовують ноги, в ході еволюції між пальцями з'явились плавальні перетинки. Винятком є водяна курочка, яка непогано плаває, а перетинок на ногах не має.

Птахи парків, садів, лук і полів. Нам добре знайомі птахи культурних ландшафтів. Значна частина із них живе також і в лісі.

Найбільшим по кількості видів є ряд Горобині. До нього відноситься більше половини усіх птахів. У цей ряд входять польові, пустельні і лісові види. Представники цього ряду мають малі і середні розміри. Це співочі птахи, які мають тонкі короткі ноги, пристосовані до життя на деревах. Горобині відносяться до комахоїдних і зерноїдних птахів. Проте навіть ті, які живляться зерном, своє потомство вигодовують комахами. Типовими представниками горобиних можуть бути синиці, які живуть у змішаних лісах, садах, парках і поблизу житла людини. В садах і парках можна бачити шпаків, ластівок, солов'їв, снігурів, зябликів тощо. До цього ж ряду відносяться і досить великі птахи: сіра ворона, грак, галка, сорока тощо.

Дуже багато видів птахів пристосувались жити на відкритих просторах, які позбавлені деревної рослинності (жайворонок та ін.).

У птахів відкритих місцевостей є два напрями в розвитку пристосувань. Одні птахи пристосовані до пересування по землі в пошуках їжі. Рятуючись від ворогів, вони майже не користуються крилами, а швидко тікають. Інші, навпаки, при пересуванні в основному користуються крилами і майже не використовують ноги. Перша група птахів втратила здатність літати і в них настала редукція крила. Одночасно у них сильно розвинулись ноги, покоротшали пальці і зник задній палець. Усі ці ознаки корисні для швидкого бігу.

Прикладом таких птахів можуть бути різні види страусів, курині та ін. Друга група птахів (денні хижаки, сови) має удосконалені крила, а ноги у них можуть зберігати нормальний розвиток або навіть в певній мірі редукуватися.

Птахи лісу. Деревна рослинність є основним місцем існування птахів. Вони використовують всі горизонти деревних рослин для влаштування гнізд і пошуків їжі для себе і потомства. Ноги у більшості птахів у зв'язку з деревним способом життя мають таку будову, що вільні пальці протиставлені один одному. Це дає їм можливість охоплювати гілки з двох боків. Ряд видів птахів пристосувались лазити по вертикальних стовбурах дерев (повзики, пищухи і дятли). В усіх таких птахів кігті пальців дуже гострі і сильно зігнуті. Дятли і пищухи використовують при лазінні також і хвіст, який служить частково опорою, а частково для рівноваги в період відкидання передньої частини тіла. В'юркові, синиці та багато інших видів птахів пристосувались лазити по гілках і повисати на них знизу. Лазячи по деревах, птахи добувають собі їжу. Менша частина знаходить собі їжу, використовуючи крила. Таким чином, у птахів лісів також відмічається пристосування в двох напрямах – у розвитку ніг і в розвитку крил.

Хижі птахи. Серед хижих птахів розрізняють ряд денних хижих птахів, які полюють вдень, і ряд сов, що полюють вночі. В усіх цих птахів є міцні ноги, які озброєні великими, гострими і міцними кігтями, і загнутий гачком наддзьобок.

Денні хижі птахи селяться в степах, пустелях, лісах, на рівнинах, у горах. Вони живляться різними тваринами: звірками, птахами, рідше рибою, а ще рідше комахами Рослинну їжу вони зовсім не споживають. Одні види хижаків ловлять живу здобич (соколи, яструби, орли, канюки та ін.), а інші поїдають тільки мертвих тварин (грифи, сипи, стерв'ятник тощо).

Птахи боліт і берегів водойм. Екологічні особливості боліт і берегів водойм дуже схожі. Тому деякі види птахів є спільними як для берегів водойм, так і для боліт.

При добуванні їжі одні болотні птахи пересуваються ногами, інші – крилами. У першої групи птахів ноги характеризуються рядом ознак: великою довжиною, відсутністю оперення на гомілково-п'ятковому сполученні (голінасті), значною довжиною передніх пальців ніг, часто зв'язаних перетинками. Все це – пристосування до існування в місцях з грузьким грунтом і наявністю мілководдя. В болотах і на берегах водойм живуть кулики, чаплі, журавлі, лелеки, качки, денні хижаки, чайки та ін

Птахи степів і пустель. В зв'язку з тим що на відкритих просторах птахам важко ховатися, в умовах степів і пустель у них у ході еволюції сформувались довгі ноги і шия. Завдяки такому пристосуванню птахи можуть далеко оглядати місцевість і бачити наближення хижаків. Птахи степів і пустель багато ходять в пошуках їжі серед рослинності, тому ноги у них, як правило, добре розвинені. Рятуючись від небезпеки, деякі птахи степів і пустель не відлітають, а тікають.

Роль птахів у природі, їхнє значення в житті людини. Птахи відіграють велику роль у природі і житті людини. В природних умовах, наприклад, існують складні взаємовідносини між птахами і рослинами, з одного боку, і між птахами та іншими тваринами – з другого. Птахи відіграють значну роль у поширенні насіння рослин. Окремі види птахів (нектарники, колібрі тощо), живлячись нектаром рослин або відвідуючи квітки для лову комах у них, сприяють перехресному запиленню квіток. Між птахами та іншими видами тварин у природі існують ще більш складні взаємовідносини. Одні види хижих птахів жив­ляться іншими видами птахів, сприяючи добору.

У птахів спостерігаються різні види співжиття, коли більш дрібні види птахів поселяються в колоніях крупніших птахів (шпаки селяться разом з граками, а граки разом з чаплями). В цих випадках більш сильні птахи прикривають більш слабких. Постійна присутність ластівок (а іноді шпаків і галок) біля табунів свійських і диких тварин на пасовищі зв'язана з тим, що великі ссавці принаджують багатьох комах, яких птахи ловлять в по­льоті.

Комахоїдні птахи, як правило, корисні для рослин, бо живляться личинками різних комах, які завдають рослинам великої шкоди. Особливо велику кількість комах поїдають горобині, приносячи величезну користь сільському і лісовому господарству. Наприклад, ластівка за літо знищує близько 1 млн. комах, а синиця за рік – близько 6,5 млн. яєць шкідливих комах.

Проте є птахи (осоїди), які живляться корисними для рослин комахами-залилювачами (бджоли, джмелі), обламують гілки для побудови гнізда (граки), продовбують кору і деревину (дятли), а також є природними резервуарами збудників хвороб людини.

У житті людини птахи мають велике значення, яке виражається у величезній ролі свійських птахів у сільському господарстві і птахів взагалі у знищенні шкідників сільського господарства. Птахи також представляють собою промислову і естетичну цінність.

Роль заповідників і зоопарків у збереженні рідкісних видів птахів. Враховуючи величезну користь, яку прино­сять птахи, людина всіляко прагне їх оберігати. Особливо велику роль в охороні птахів відіграють заповідники і зоопарки. Для охорони птахів у природі велике значення має не лише збереження дорослих птахів, а і охорона їхніх гнізд.

У фауні України багато занесених у Червону книгу рідкісних птахів, серед них: пелікан, лелека, беркут, могильник, орел степовий, скопа, дрохва тощо. Основна причина, через яку їм загрожує вимирання, – зникнення необхідних для їхнього існування біотопів. Загрожує загибель і журавлю сірому, журавлю степовому та іншим мешканцям степів. Тому прийняті в нашій країні закони про охорону тваринного світу мають велике значення в збереженні птахів та інших тварин.

Приваблювання птахів. Вчені вже давно довели, що необхідно не лише вивчати користь або шкоду птахів, а і намагатися підсилювати їхню корисну діяльність. Приваблювання птахів на поля, у сади, парки, ліси приносить позитивні результати і підвищує врожайність різних культур і продуктивність лісів. Наприклад, приваблювання шпаків на бурякові поля сприяє очищенню їх від довгоносиків. Ще в минулому сторіччі в Бердянському лісництві був нагромаджений досвід приваблювання шпаків шляхом розвішування штучних місць для гніздування для знищення ільмового ногохвоста. Цей захід коштував ліс­ництву в 20 разів дешевше, ніж оплачування робітників для тієї ж мети. Відомі і інші численні приклади, коли різні види птахів рятували ліси або врожай від знищен­ня (строкаті мухоловки ліквідували осередки соснового п'ядака, чайки рятували від метелика лучного врожай бавовнику, граки ліквідовували осередки шовкопряда тощо).

У зв'язку з тим що птахам дуже часто не вистачає місць для гніздування, необхідно восени, взимку і навесні розвішувати в лісах, парках, садах і на городах шпаківні, синичники, дуплянки і т. п. Добрі результати дає висаджування кущів, які є схованкою для гнізд.

Велике значення в приваблюванні і збереженні птахів від загибелі в зимовий період має підгодовування їх не тільки в сільській місцевості, а і в містах. Для цього слід влаштовувати в парках, садах і на балконах годівниці.

Птахівництво – дуже важлива галузь тваринництва, яка дає багато високоякісної продукції свійської птиці. Свійськими називають тих птахів, яких людина приручила і успішно розводить у свійському стані для отримання м'яса, яєць, пуху і пір'я. У нас розводять курей, гусей, індиків, цесарок, фазанів, качок тощо. Найбільше значення в нашій країні мають кури, гуси і качки. Несучі породи курей (російська біла, леггорн, орловські) дають 200 – 300 яєць на рік. Кури м'ясо-яєчної породи (загорська, первомайська, московська) дають і м'ясо, і яйця. М'ясні породи (плімутрок) розводять заради м'яса. На качиних фермах розводять качок московської, української, пекінської та інших порід. Особливо вигідно розводити качок на ставках, де вирощують коропів: послід качок удобрює водойму, завдяки чому посилено розмножуються різноманітні безхребетні тварини – чудовий корм для риби.