Тема: Методи державного регулювання зед

1. Система методів державного регулювання ЗЕД

2. Митно-тарифне регулювання ЗЕД

3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій

4. Заборона окремих видів експорту та імпорту

5. Застосування технічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог

6. Державна монополія в сфері ЗЕД

1.

В нашій попередній темі йшлося про різні рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності – державний, недержавний, міжнародно-правовий (зокрема, в рамках СОТ). Надалі ми зосередимося виключно на державному регулюванні ЗЕД в розрізі конкретних методів.

Відзначимо, що методи державного регулювання ЗЕД – це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб’єктів ЗЕД з метою отримання необхідного з точки зору публічних інтересів результату. Такі методи можна класифікувати за двома основними критеріями.

1. За характером впливу на поведінку суб’єктів ЗЕД слід розрізняти економічні та адміністративні методи.

Економічні методи – це такі способи впливу держави, за яких бажаний результат досягається через економічний інтерес суб’єктів ЗЕД (шляхом як позитивного, так і негативного стимулювання). До економічних методів належать:

– надання податкових пільг, встановлення знижених податкових ставок;

– диференціювання митних ставок, звільнення від обкладення митом;

– надання субсидій певним категоріям суб’єктів ЗЕД;

– застосування господарсько-правових санкцій за порушення законодавства про ЗЕД тощо.

Адміністративні методи – це такі способи впливу держави, за яких бажаний результат досягається шляхом прямого наказу (обов’язкового припису) компетентного органу, який підлягає виконанню суб’єктом ЗЕД незалежно від того, вигідне це виконання йому економічно, чи ні. До адміністративних методів належать:

– заборона окремих видів експорту та імпорту;

– ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій;

– застосування технічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних, екологічних стандартів та вимог;

– встановлення державної монополії на експорт/імпорт окремих товарів;

– обмеження строків здійснення зовнішньоекономічних операцій тощо.

Поділ методів на економічні та адміністративні знайомий вам з курсу господарського права, оскільки так само поділяються методи державного регулювання господарської діяльності загалом. А от наступний критерій поділу специфічний саме для методів державного регулювання ЗЕД.

2. Залежно від того, чи пов’язаний метод з застосуванням тарифу, розрізняють тарифні та нетарифні методи. Термінологія усталена, склалася у ході переговорів, що передували укладенню гатт у 1947 р.

До тарифних методів належить митно-тарифне регулювання ЗЕД (комплексний).

Нетарифні методи означають застосування різноманітних засобів державного регулювання ЗЕД, відмінних від митного тарифу. Зокрема, до нетарифних методів належать кількісні обмеження та технічні бар’єри щодо експорту та/або імпорту.

Кількісні обмеження – це засіб нетарифного регулювання торговельного обороту, який полягає у визначенні переліків та граничних обсягів товарів, дозволених до експорту або імпорту протягом певного періоду (наприклад, квотування експорту/імпорту). До технічних бар’єрів відносять засоби, які не пов’язані з кількісним регулюванням, але, тим не менше, утруднюють торгівлю між державами, зокрема: національні стандарти та вимоги, системи сертифікації продукції; санітарні, фітосанітарні, ветеринарні норми та вимоги; вимоги екологічного характеру; специфічні вимоги до упаковки та маркування товарів тощо.

Слід коротко зупинитися на вимогах Світової організації торгівлі щодо застосування тих чи інших методів, оскільки, як ми говорили, ці вимоги вже зараз враховуються Україною у здійсненні нею ДР ЗЕД. Угоди СОТ виходять з неприпустимості, за загальним правилом, кількісних обмежень експорту та імпорту. Так, ст. 11 (1) ГАТТ встановлює, що жодна з договірних сторін не повинна встановлювати або зберігати на ввезення будь-якого товару з території іншої договірної сторони жодних заборон або обмежень, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій, чи то інших заходів, окрім мит, податків чи інших зборів. Лише у виключних випадках, з метою захисту особливо важливих публічних інтересів кількісні обмеження допускаються.

Щодо технічних бар’єрів, то вони є необхідними для захисту життя та здоров’я населення, тваринного та рослинного світу, довкілля – відтак їх застосування не може бути виключене. Загальна вимога до застосування технічних бар’єрів згідно з угодами СОТ – вони не повинні бути дискримінаційними чи становити засіб прихованого протекціонізму.

2.

Митно-тарифне регулювання належить до економічних, тарифних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, та становить головну складову регулювання цієї діяльності в будь-якій державі. Митно-тарифні заходи дозволяють вирішити ряд завдань, пріоритетність яких залежить від митної політики держави, основними з яких є:

– захист вітчизняних товаровиробників від конкуренції (у тому числі, недобросовісної) з боку іноземних постачальників;

– стимулювання внутрішнього виробництва готової продукції;

– збільшення податкових надходжень.

Митне регулювання здійснюється згідно з ГК (ст. 384), Законом “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. (визначає засади організації і здійснення митної справи в Україні), Законом України від 19 вересня 2013 р. “Про митний тариф України” (визначає ставки мита, якими обкладаються товари, що ввозяться на митну територію України), іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами Державної митної служби України.

Відзначимо, що основними елементами системи митно-тарифного регулювання є:

а) мито;

б) митний тариф України;

в) митна вартість товару;

г) країна походження товару.

Стаття 271 МК. Мито та його види

Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.