Тема 1. Сутність й функції грошей

Цілі і завдання:

1.  Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей. Роль держави у створенні грошей.

2.  Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал.

3.  Історичні форми грошей.

4.  Цінність грошей.

5.  Функції грошей та властивості грошей.

 

1. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей. Роль держави у створенні грошей.

Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Протягом століть гроші постійно змінювались і сьогоднішній їх стан не є завершальною і остаточною стадією їх розвитку.

У світовій економічній літературі представлені кілька альтернативних концепцій походження грошей. Одна з них – раціоналістична – вважає гроші результатом згоди між людьми, які визнали необхідність запровадження спеціальних засобів для обслуговування мінового обороту. Вперше ця концепція була висунута Аристотелем. Така думка була поширеною у теорії грошей до ХVІІІ ст. 

Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста Г.Кнаппа. В книзі «Державна теорія грошей» він назвав гроші «продуктом правопорядку», творінням державної влади, встановленим законом платіжним засобом. Таким чином, раціоналістична концепція заперечує товарну природу грошей, їх стихійне походження.

Представники іншої концепції – еволюційного походження грошей – вказують на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів і на їх особливе місце в економіці. Всебічно ця концепція була обґрунтована в роботах К.Маркса та його послідовників. Згідно з нею, процес еволюції та становлення грошей представляє собою зміну форм їхньої вартості:

1. Проста або випадкова форма вартості грошей – відповідала ранній стадії товарного обміну між общинами, коли він мав стихійний характер: один товар відображав свою вартість в іншому, протилежному йому товарі. Проста форма вартості була влас­тива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодич­но, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (на­приклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися у часі та в про­сторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені ос­нови майбутніх грошей. Виникає два полюси вираження вартості товару: на І-му – товар, що виражає свою вартість і відіграє активну роль. Він знаходиться у відносній формі вартості. На ІІ-му товар, що є матеріалом для відображення вартості першого товару – він відіграє пасивну роль і знаходиться в еквівалентній формі вартості.

Труднощі безпосереднього обміну товару на товар полягали у неспівпаданніпотреб кожної сторони саме у тому товарі, що пропонується іншою; не враховувались інтереси товаровиробників і не дотримуватись вимоги еквівалентності обмінюваних товарів; існувала неподільність певних видів товару тощо.

2. Повна або розгорнута форма вартості відображає більш високий ступінь розвитку поділу праці, що зумовлює включення в обмін багатьох предметів суспільної праці, а кожний товар, який знаходиться у відносній формі вартості, протистоїть множині товарів еквівалентів. У зв’язку з такою множиною товарів еквівалентів вартість кожного окремого товару не отримує закінченого вираження.

3. Загальна форма вартості. Особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль всезагального еквіваленту ще не закріпилась за одним товаром, і в різний час її почергово виконували різні товари. Коли товар стає головною метою виробництва, то кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальновизнаний товар-еквівалент. Виходячи із цієї об’єктивної необхідності, з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, сіль і т.п. Однак в цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарно­го обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.

У результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протя­гом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий, Він визначив появу четвертої форми вар­тості – грошової, для якої характерні такі риси:

-   загальне визнання даного факту як покупцем, так і продав­цем, тобто обидва суб’єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на даний товар-гроші;

-   наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;

-   тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.

Отже, цілком очевидним є висновок про те, що гроші виник­ли стихійно з товарного обміну. Більш придатними для виконання ролі грошей виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло.

Таким чином, гроші за своїм походженням – це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: во­лодіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні погреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці.

Наведене вище не означає, що в появі грошей не існувало раціонального чинника. Гроші, передовсім, явище суспільного характеру і виконує як економічні, так і соціальні функції, а тому гроші і держава існують у взаємозв’язку. Проте роль держави була неоднозначною на різних етапахстановлення грошей. На етапі появи грошей роль держави мінімальна – риноквисуває потребу в грошах та обирає найбільш прийнятний товар, що відіграє роль загального еквівалента, висуває певні потреби щодо якісних властивостей цього товару. З появою грошової (металевої) форми вартості виникає потреба у державному регулювання форми та виду металевих шматків, їх реального вагового вмісту – масштабу цін. Завдяки державі стала можливою заміна металевих грошей на знаки вартості. Загалом, аргументами об’єктивності появи грошей є такі:

1)  саме ринок спричиняє об’єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватись;

2)  ринок висуває жорстокі умови до носія грошових функцій, і держава повинна вибрати носія, який здатний найповніше задовольнити ці вимоги;

3)  кількість грошей в обігу визначається об’єктивними закономірностями, які повинні враховуватися державою в її регулятивних діях.