IV. Організація і робота інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями

Ліквідація санітарно-гігієнічних і епідемічних наслідків НС потребуватиме значних сил і засобів, у тому числі залучення до цієї роботи мережі лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

У планах переводу ЛПЗ на роботу в умовах суворого протиепідемічного режиму необхідно передбачити:

• розподільний прийом температурних (підозрілих на інфекційні захворювання) і соматичних хворих;

• зосередження уваги на ранній діагностиці інфекційних хвороб;

• епідеміологічний аналіз показників інфекційних захворювань;

• забезпечення приймальних відділень ЛПЗ дезінфікуючими засобами.

Враховуючи можливість появи великої кількості інфекційних хворих у епідемічному вогнищі, необхідно передбачити створення резервного ліжкового фонду. Цього можна досягти через виконання таких заходів:

• створення стаціонарів для хворих ОНІ на базі існуючих інфекційних лікарень і відділень;

• перепрофілізація ліжкового фонду, створення стаціонарів ОНІ на базі дільничних лікарень за допомогою СБПГДЧ (інфекційних) ДСМК;

• розгортання інфекційних стаціонарів на базі відомчих лікувальних закладів або інших об’єктів з використанням сил і засобів ДСМК.

Усі інфекційні лікарні повинні працювати в режимі стаціонару для хворих з ОНІ, персонал яких переходить на казармене положення, забезпечується цілодобова охорона. Час повного розгортання таких лікарень 10-12 годин.

Основне завдання інфекційної лікарні - надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги інфекційним хворим і ураженим бактеріальною (біологічною) зброєю (з застосуванням сучасних методів діагностики і лікування, найбільш доступних для використання в умовах НС).

На інфекційну лікарню в умовах суворого протиепідемічного режиму покладається:

• прийом, реєстрація, медичне сортування, госпіталізація (ізоляція) інфекційних хворих у лікувальні відділення за нозологічними і клінічними формами хвороб;

• проведення дозиметричного контролю, санітарної обробки уражених, дезинфекції (дезинсекції), дегазації і дезактивації їх одягу і взуття;

• організація і проведення комплексу режимно-обмежувальних заходів і дезинфекційних робіт з метою попередження поширення госпітальної інфекції за межі лікарні;

• захист персоналу лікарні, хворих від зброї масового ураження;

• ведення медичного обліку і звітності;

• санітарно-просвітницька робота.

В період розгортання інфекційної лікарні персоналу проводиться екстрена неспецифічна профілактика (до індикації збудника) і специфічна - після його індикації.

Інфекційна лікарня розгортається з врахуванням вимог протиепідемічного режиму і поділяється на дві частини:

• зона суворого протиепідемічного режиму;

• зона обмеження.

На межі двох зон створюється санітарний пропускник для персоналу лікарні і місця для передачі продуктів харчування, медичного і господарчого майна.

На КПП, розташованому поруч із сортувальною площадкою, розподіляють хворих за характером і тяжкістю ураження, вказують напрям руху транспорту з лежачими хворими.

В приймально-діагностичному відділенні встановлюється діагноз, оформляється історія хвороби, призначається лікування і вид санітарної обробки. При необхідності хворим і ураженим надається ЕМД, здійснюється забір матеріалу для бактеріологічного (вірусологічного) дослідження. В приймально-діагностичному відділенні прийом хворих з різними групами інфекційних хвороб і підозрілих на інфекційне захворювання здійснюється роздільно. Останніх до встановлення попереднього діагнозу затримують в ізоляторі, а уражених з психомоторними розладами направляють в спеціальний ізолятор лікувального відділення.

Хворі і уражені, які потребують інтенсивного лікування безпосередньо направляються у лікувально-діагностичне або лікувальне відділення. Останні призначені для прийому і лікування уражених збудниками ОНІ, інфекційних хворих з однією або декількома нозологічними формами в умовах, що виключають можливість госпітального зараження. Лікувально-діагностичне відділення складається із боксів для повної ізоляції хворих із різними інфекціями, полубоксів для хворих з ГРІ, загальних палат та палат інтенсивної терапії.

До складу інфекційної лікарні крім приймально-діагностичного, лікувально-діагностичного і лікувального відділень входять:

• аптека, рентгенкабінет, клініко-діагностична лабораторія з бактеріологічним відділенням;

• мийно-дезінфекційне відділення, морг;

• підрозділи обслуговування (їдальня, пральня, господарче і транспортне відділення).

Весь персонал інфекційної лікарні для лікування і догляду за хворими використовує спецодяг, що захищає дихальні шляхи та шкіру від невідомого агресивного агенту, а після ідентифікації збудника, протичумні костюми. Їх існує чотири типи.

Костюм першого типу включає: бавовняний комбінезон або піжаму, довгий „протичумний халат”, капюшон або велику косинку, ВМП, окуляри-консерви, гумові рукавички, шкарпетки, гумові або шкіряні чоботи (бахіли), клейончастий або поліетиленовий фартух, клейончасті нарукавники, рушник;

використовують при:

• під час роботи з матеріалом, підозрілим на зараження збудником чуми, під час роботи в осередку, де виявлений хворий на чуму;

• евакуації осіб з підозрою або хворих на чуму;

• під час проведення поточної або заключної дезінфекції та дезінфекції в епідемічних осередках чуми;

• під час розтину трупа людини або тварини, яка загинула від чуми;

• наявності в ізоляторі лікарні осіб, підозрілих на контакт з хворими на легеневу форму чуми, або підозрілих на це захворювання тощо.

Костюм другого типу включає: бавовняний комбінезон або піжаму, довгий „протичумний халат”, шапочку, велику косинку, ВМП, гумові рукавички, чоботи, рушник;

використовують при:

• роботі з хворими у лікарні до встановлення заключного діагнозу у підозрілих на бубонну та шкіряну форми чуми та до отримання першого негативного результату бактеріологічного обстеження;

• евакуації хворих з натуральною віспою.

Костюм третього типу включає: піжаму, протичумний халат, шапочку або велику косинку, гумові рукавички, глибокі калоші;

використовують при:

• роботі у лікарні з хворими на бубонну та шкіряну форми чуми та при відсутності поступлення нових хворих;

• роботі в ізоляторі лікарні з особами, які контактували з хворими на бубонну, септичну або шкіряну форми чуми, що бактеріологічне підтверджені і які отримують специфічне профілактичне лікування.

Костюм четвертого типу включає: піжаму, протичумний халат, шапочку або малу косинку, шкарпетки, тапочки або інше легке взуття, гумові рукавички, маски, захисні окуляри;

використовують при:

• роботі у лікувальному закладі з хворими на холеру, при проведенні гігієнічних процедур та відборі ректального матеріалу у хворих додатково одягають гумові рукавиці;

• евакуації хворих на холеру;

• роботі в ізоляторі лікарні з особами, які контактували з хворими на бубонну, септичну або шкіряну форми чуми, що бактеріологічне підтверджені і які отримують специфічне профілактичне лікування.

Захисний (протичумний) костюм призначений для захисту від збудників ОНІ при всіх основних шляхах зараження.

Він складається із піжами або комбінезона, шкарпеток, тапок, шапочки, протичумного халата, капюшона, гумових рукавиць, чобіт, ватно-марлевої маски (респіратора), захисних окулярів, рушника. Для деяких робіт костюм доповнюється прогумованим (поліетиленовим) фартухом, нарукавниками.

Порядок одягання: спочатку комбінезон, шкарпетки, чоботи (тапочки), капюшон, потім протичумний халат, респіратор, окуляри, рукавиці і за пояс рушник. При необхідності користуватись фонендоскопом - останній прилаштовують під капюшоном.

Протичумний костюм скидають у спеціальному приміщенні. Спочатку миють рукавиці в дезінфекційному розчині, потім змоченим антисептиком рушником протирають фартух, нарукавники, знімають їх і акуратно згортають. Чоботи протирають змоченими у дезінфекційному розчині тампонами. Акуратно знімають фонендоскоп, занурюють в антисептик, потім окуляри. Ватно-марлеву пов’язку згортають так, щоб її зовнішній бік опинився у середині. Таким способом знімають халат і капюшон. Ще раз протирають чоботи і знімають їх. Руки обробляють 70% спиртом, а потім миють з милом.

Після роботи в протичумному одязі рекомендується прийняти душ.

Після госпіталізації хворого в інфекційну лікарню транспорт і предмети, що використовувались, знезаражуються на майданчику спеціальної обробки, а супроводжуючий персонал проходить ПСО.

Персоналу, який працює в зоні суворого протиепідемічного режиму, щоденно, перед початком роботи, заміряють температуру тіла. В санітарному пропускнику для медичного персоналу він переодягається у захисний одяг. Після закінчення роботи вихід в зону обмеження дозволяється тільки через санітарний пропускник і проходження ПСО. Захисний одяг підлягає знезараженню. Медичному персоналу під час роботи в зоні суворого протиепідемічного режиму забороняється:

• працювати натощак, без захисного одягу;

• примати їжу, пити воду, палити, користуватись туалетом;

• виносити із відділення зони різні предмети (без попередньої дезинфекції);

• виходити із приміщень на територію і в господарські служби в захисному одязі (халати, пижами);

• передавати хворим продукти харчування та інші предмети від відвідувачів.

Історії хвороби, рецепти та інші медичні документи, що підлягають зберіганню, необхідно заповнювати в приміщеннях для медичного персоналу простим олівцем. Перед виносом із зони медичні документи знезаражуються в дезинфекційних камерах пароповітряним або газовими методами.

Із лікарні реконвалесценти виписуються після повного клінічного одужання, закінчення термінів ізоляції і виділення збудника у зовнішнє середовище. Перед випискою пацієнти проходять ПСО і отримують продезинфіковані одяг і особисті речі.

Після виписки всіх інфекційних хворих, медичний персонал проходить обсервацію, ПСО і інфекційна лікарня згортається. У всіх приміщеннях проводиться заключна дезинфекція.