II. Організація санітарно-епідеміологічної розвідки в осередку надзвичайної ситуації

Складений на основі даних епідеміологічного нагляду план санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів неспроможний передбачити всієї різноманітності особливостей санітарно-епідемічного стану району лиха, який виникає як результат кожної конкретної катастрофи. Тому одним з найважливіших завдань є виявлення санітарно-епідемічних особливостей катастрофи, що сталося, та оперативне прийняття рішень, адекватних умовам, які склалися у районі (території) лиха.

Для дослідження зміни умов та чинників ризику, що виникли в результаті катастрофи і які можуть суттєво вплинути на перебіг епідемічного процесу в районі катастрофи, організовується санітарно-епідеміологічна розвідка (СЕР). Вона повинна проводитися з перших годин після виникнення катастрофи. А взагалі СЕР проводиться до НС, в період НС і після НС, тобто постійно.

Санітарно-епідеміологічна розвідка (СЕР) – це збір і передача відомостей про санітарно-гігієнічну і епідемічну обстановку в зоні НС, тобто отримання даних про епідемічний осередок, якість повітря, води і продовольства, санітарний стан території, жилого фонду, комунальних і інших об’єктів, які впливають на проведення спеціальних і профілактичних заходів, що організуються і проводяться санітарно-епідеміологічної службою.

До складу групи (бригади), яка призначена для проведення розвідки, входять лікарі та середні медичні працівники різного профілю (епідеміологи, гігієністи, токсикологи, радіологи, зоологи, ентомологи та їх помічники), а також фахівці служб матеріально-побутового забезпечення.

Для проведення розвідки можуть залучатися санітарно-епідеміологічні загони (СЕЗ) або пересувні (мобільні) протиепідемічні загони (ППЕЗ), які формуються на базі санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), груп епідеміологічної розвідки (ГЕР), спеціалізованих протиепідемічних бригад (СПЕБ) тощо.

Склад та кількість груп (бригад), які направляються для проведення СЕР, визначаються характером катастрофи та розмірами території лиха.

Кожній групі (бригаді) визначається певна ділянка, розмір якої буде залежати від:

• доступності та спроможності легко пересуватися у її межах;

• наявності транспорту та швидкості його руху;

• часу, потрібного для огляду і виявлення хворих, збирання матеріалів для лабораторних досліджень та проведення невідкладних протиепідемічних заходів;

• доступності зв’язку для передавання оперативної медичної інформації.

Керівник групи (бригади) повинен попередньо ознайомитися з даними епідеміологічного нагляду та планом санітарно-гігієнічних заходів, що вже складений. При цьому слід мати на увазі, що у районі катастрофи найбільш ймовірне виникнення та поширення тих інфекційних захворювань, які мають ендемічний або ензоотичний характер для цієї місцевості. Група (бригада) повинна бути відповідним чином оснащеною.

Основні завдання СЕР:

• виявлення інфекційних захворювань серед населення та їх етіологічної структури (клінічно та шляхом відбирання біологічного матеріалу для лабораторних досліджень);

• виявлення причин та умов, що можуть збільшити ймовірність інфікування та захворювання населення (умови побуту, спосіб життя, санітарний стан населених пунктів, систем водопостачання та каналізації, об’єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; особливості виробничої діяльності населення; соціально-економічні, етнічні, релігійні та інші особливості);

• виявлення наявності та характеру епізоотій серед свійських тварин та синантропних гризунів, а також їх складу та чисельності;

• визначення стану та збереження працездатності лікувально-профілактичних закладів;

• виявлення радіаційного та хімічного зараження (у разі ушкодження небезпечних об’єктів);

• організація термінових санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів на основі попереднього аналізу та узагальнення даних;

• надання оперативної інформації органу, який організував розвідку.

Залежно від характеру та особливостей осередку катастрофи завдання розвідки можуть змінюватися. СЕР повинна працювати у тісному контакті з місцевими органами влади, охорони здоров’я та населенням.

У разі виникнення НС, за розпорядженням відповідного керівництва ДСМК (територіального центру ЕМД) або НПК, здійснюється санітарно-епідеміологічне обстеження території і виявлення інфекційних хворих. У зону катастрофи направляють пересувні медичні формування в першу чергу групи епідеміологічної розвідки (ГЕР), до складу яких включають епідеміолога (старший групи), фельдшера (помічника санітарного лікаря), водія-санітара. При необхідності, до складу ГЕР можуть включати таких фахівців, як гігієніст, токсиколог, паразитолог, зоолог та інші.

Основним завданням ГЕР є з’ясування епідемічної обстановки в зоні НС шляхом огляду місцевості, опитування населення і медичних працівників ЛПЗ, а також відбір проб ґрунту, повітря, води, продуктів харчування, позначення заражених ділянок місцевості і об’єктів тощо.

Особовий склад ГЕР оснащений індивідуальними засобами захисту органів дихання, шкіри, має укладки для відбору проб ґрунту, води, харчових продуктів, матеріалу хворих і загиблих людей, тварин, засоби зв’язку, автотранспорт. ГЕР протягом 12 год. повинна здійснити санітарно-епідеміологічне обстеження території площею 25-30 км² і відібрати 8-12 проб, які направляють у СЕС (СЕЗ) для аналізу.

Отриману розвідкою інформацію про епідемічну ситуацію, наявність місцевих ресурсів, які можуть бути використані для проведення цілеспрямованих протиепідемічних заходів, доповідаються щоденно старшому начальнику служби МК і наносяться на карту чи схему. Інша інформація, яка не піддається графічному відображенню, викладається у вигляді легенди. Така карта з легендою і графічно нанесеними на неї результатами санітарно-епідеміологічної розвідки називається звітною картою санепідрозвідника. Вона є звітним документом про проведену розвідку.

Ці заходи проводяться з метою непередбачених контактів діючих формувань з епідемічними осередками для профілактики заносу інфекційних захворювань та спалахів серед населення.

На основі результатів санітарно-епідеміологічної розвідки і проведення лабораторних досліджень складається висновок щодо придатності до використання населенням питної води і харчових продуктів та визначається санітарно-епідемічний стан району (осередку) НС. Він може бути оцінений як:

• благополучний: інфекційні захворювання відсутні або спостерігаються поодинокі випадки захворювань, не пов’язані між собою; санітарний стан району НС (катастрофи) задовільний;

• нестійкий: з’явилися окремі інфекційні захворювання, що не реєструвалися раніше, або виникли групові захворювання, які не мають тенденції до подальшого поширення;

• неблагополучний: виникли групові інфекційні захворювання, які мають тенденцію до подальшого поширення серед населення, або спостерігаються поодинокі випадки захворювань ОНІ (особливо небезпечні інфекції) без (до) бактеріологічного підтвердження;

• надзвичайний: виникла епідемія інфекційного захворювання або групові захворювання ОНІ (при бактеріологічному підтвердженні).

Заходи медичної служби ДСМК в залежності від санітарно-епідемічного стану:

• благополучний: проводяться планові (поточні, повсякденні) заходи протиепідемічного напрямку;

• нестійкий: посилення заходів протиепідемічного напрямку;

• неблагополучний: впроваджується обсервація і проводиться повний протиепідемічний комплекс, передбачений обсервацією;

• надзвичайний: впроваджується карантин і проводиться повний протиепідемічний комплекс, передбачений карантином.