III. Поняття карантину і обсервації

При локалізації і ліквідації осередків інфекційної захворюваності вводяться режимні і обмежувальні заходи на певній адміністративній території:

• обсервація (як правило, при неблагополучному санітарно-епідемічному стані);

• карантин (як правило, при надзвичайному санітарно-епідемічному стані).

Під обсервацією розуміють комплекс адміністративних та ізоляційно-обмежувальних заходів, посилення медичного і ветеринарного спостереження, проведення протиепідемічних, лікувально-профілактичних і ветеринарно-санітарних заходів, обмеження переміщення і пересування людей або сільськогосподарських тварин в усіх пограничних з зоною карантину адміністративно-територіальних створювань, які створюють зону обсервації.

Введення режиму обсервації передбачає:

• обмеження в’їзду, виїзду та транзитного проїзду всіх видів транспорту через територію, на якій впроваджено обсервацію;

• проведення знезаражування об’єктів навколишнього середовища;

• якнайактивніше раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація;

• запровадження екстреної та специфічної профілактики;

• здійснення за показаннями санітарної обробки ураженого населення;

• посилення медичного контролю за виконанням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

• посилення ветеринарно-бактеріологічного контролю щодо зараженості сільськогосподарських тварин та продуктів тваринництва;

• запровадження протиепідемічного режиму роботи медичних закладів.

Ввід карантину передбачає обов’язкове проведення наступних основних груп заходів: режимно-обмежувальних, адміністративно-господарчих, лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних.

Під карантином розуміють комплекс адміністративних, правових (режимних), ізоляційно-обмежувальних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження виносу збудника інфекції за межі епідемічного осередку і підвищення ефективності заходів для його локалізації та ліквідації.

Карантин запроваджується органами виконавчої влади (рішенням НПК) за поданням органів охорони здоров’я.

Запровадження карантину передбачає:

1. озброєну охорону (оточення) осередку, тобто всіх населених пунктів та всієї зони карантину;

2. введення комендантської служби;

3. заборону в’їзду в осередок і виїзду з нього (входу – виходу) без спеціального дозволу;

4. заборону вивозу будь якого майна без попередньої дезинфекції;

5. заборону проїзду через зону карантину автотранспорту та зупинок залізничного і водного транспорту у разі транзитного проїзду поза спеціально визначеними місцями;

6. організацію обсерваторів та проведення обсервації осіб, які знаходяться в осередку та вибувають за його межі;

7. встановлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торговельної мережі та підприємств громадського харчування, об’єктів народного господарства залежно від епідемічного стану, але такого, що забезпечує їх безперервне функціонування;

8. переведення усіх об’єктів харчової промисловості на спеціальний технологічний режим роботи, який гарантує нешкідливість виробленої продукції;

9. забезпечення населення продуктами харчування та промисловими товарами першої необхідності з дотриманням вимог протиепідемічного режиму;

10. встановлення суворого протиепідемічного режиму (СПЕР) роботи медичних закладів;

11. закриття дитячих дошкільних установ, шкіл, кінотеатрів, бібліотек, навчальних закладів тощо;

12. розбивку населення на дрібні групи (10-15-20 чоловік) і максимальне обмеження контакту між людьми;

13. повну ізоляцію приміщень з інфекційними хворими;

14. заборону проведення масових заходів;

15. виконання заходів знезаражування (дезинфекції, дезинсекції і дератизації) навколишнього середовища, виробленої промислової продукції та проведення санітарної обробки населення, дезинфекції одягу, взуття, квартири і інших приміщень;

16. проведення активного медичного огляду населення, якнайшвидше активне виявлення, ізоляцію, госпіталізацію і лікування інфекційних хворих;

17. здійснення медичними працівниками заходів з екстреної неспецифічної, а потім і специфічної профілактики;

18. лікування інфекційних хворих з одночасним проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

19. на в’їзді та виїзді із зони карантину розгортаються контрольно-пропускні (КПП) та санітарно – контрольні пункти (СКП);

20. суворе дотримання населенням в зоні карантину правил особистої і колективної гігієни;

21. при необхідності використання індивідуальних засобів захисту (маски, респіратори);

22. контроль за суворим виконанням правил карантину;

23. проведення санітарно-освітньої роботи.

Режим карантину або обсервації скасовується через термін, що дорівнює максимальному інкубаційному періоду даного інфекційного захворювання з моменту ізоляції останнього хворого, проведення заключної дезинфекції і санітарної обробки обслуговуючого персоналу і населення.

Оточення осередку організовується шляхом встановлення внутрішніх та зовнішніх постів. Внутрішню охорону забезпечують працівники органів МВС, які встановлюють пости на основних транспортних магістралях та пости охорони при медичних закладах.

Зовнішнє оточення меж зони карантину здійснюють війська МВС або МО.

Для контролю входу людей, в’їзду транспорту, завезення продуктів, за виїздом з карантинної зони на залізничних вокзалах, автомагістралях, у морських та річкових портах, аеропортах службою зовнішнього оточення виставляються КПП, у складі яких силами та засобами органів охорони здоров’я розгортаються СКП. На СКП покладено:

• перевірку посвідчень щодо проходження обсервації;

• перевірку посвідчень щодо проведення вакцинацій (за необхідності) серед осіб, які прибули до зони карантину;

• медичне спостереження за особами, які супроводжують вантажі, транспортні бригади тощо;

• контроль за санітарним станом аеропортів, залізничних, морських та річкових вокзалів;

• медичний нагляд за особовим складом КПП у зоні його функціонування;

• виявлення інфекційних хворих серед осіб, які від’їжджають із зони карантину, та таких, які в’їжджають до неї, і їх ізоляція.

З метою раннього і активного виявлення інфекційних хворих медичними працівниками організуються щоденні обходи населення з обов’язковим вимірюванням температури тіла.

Необхідною умовою якісного санітарно-гігієнічного забезпечення в зоні карантину і обсервації є суворий санітарний контроль за епідемічнонебезпечними об’єктами, до яких належать:

• системи водопостачання і каналізації;

• об’єкти харчової промисловості, торгівлі, тимчасові пункті харчування;

• підприємства комунального обслуговування;

• потенційно небезпечні об’єкти (СДОР, РР, БЗ);

• лікувально - профілактичні заклади та їх харчоблоки;

• маршрути евакуації і місця тимчасового розселення населення;

• пункти санітарної обробки.

Для проведення санітарної обробки населення використовують всі наявні засоби комунально-технічної служби (лазні, санітарні пропускники, душово-дезінфекційні камери на автомобілях ).

До визначення виду збудника проводиться екстрена неспецифічна профілактика антибіотиками широкого спектру дії. Після його лабораторної ідентифікації організується специфічна профілактика (сироватки, вакцини, анатоксини).

В залежності від конкретної епідемічної обстановки обмежувальні режими можуть зніматися поступово з окремих населених пунктів або одразу з усієї зони.