18

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„МІЖНАРОДНА АКАДЕМІЯ ЕКОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ”

КАФЕДРА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ

Затверджую

Завідуючий кафедри

внутрішньої медицини

О.І. Карпенко

“__” _____________ 2012 р.

Прим. № ______

НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

з навчальної дисципліни „Медицина надзвичайних ситуацій”

до практичних занять №№ 12, 13

ТЕМА № 8. Організація санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій

Для студентів медичного факультету

Міжнародної академії екології та медицини

(програма 2007 року)

Київ – 2012

Час: 4 навчальні години. Місце: аудиторія ІЕМ.

Навчальна та виховна мета:

ознайомити студентів з прийнятою в Україні системою санітарно-протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій, організацією роботи надзвичайної протиепідемічної комісії, організацією обсервації і карантину, організацією роботи інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації;

прищепити студентам почуття особистої відповідальності за надання санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допомоги населенню в умовах НС.

Навчальні питання і розподіл часу

Вступ 5 хв.

1. Організація санітарно-протиепідемічного забезпечення населення у

зоні природних і техногенних катастроф. Надзвичайні протиепідемічні комісії, їх завдання і організація роботи 70 хв.

2. Організація санітарно-епідеміологічної розвідки в осередку

надзвичайної ситуації 15 хв.

3. Поняття карантину і обсервації 70 хв.

4. Організація роботи інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями 15 хв.

Закінчення 5 хв.

Навчально-матеріальне забезпечення

1. Схеми: 1) Завдання санітарно-епідеміологічної розвідки в осередку надзвичайних ситуацій.

2) Схема розгортання інфекційного стаціонару.

2. Плакати: 1) Карантин.

2) Обсервація.

Навчальна література

1. Постанова КМ України „Про затвердження Положення про Державну службу медицини катастроф” (від 11.07. 2001 р. № 827).

2. Дубицкий А.Е., Семенов И.А., Чепкий Л.П. Медицина катастроф / Учебное пособие для студентов, интернов медицинских вузов и курсантов институтов усовершенствования врачей. – К.: Здоров’я, 1993. – С. 144-155.

3. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. та ін. Медицина катастроф. / Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів I-II рівнів акредитації. – К., Здоров’я, 2001. – С. 131-151, 315-317.

4. Сахно И.И., Сахно В.И. Медицина катастроф (Организационные вопросы). / Учебник для студентов высших медицинских учебных заведений. – М., 2002. – С. 363-422.

5. Волошин В.О. Організаційні основи санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення населення у системі Державної служби медицини катастроф. / Лекція для студентів НМУ ім. О.О. Богомольця. – К., 2004. – 15 с.

6. Нам’ятов О.В. Організаційні основи санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення населення у системі Державної служби медицини катастроф. / Лекція для студентів ІЕМ. – К., 2006. – 19 с.

Вступ

Медико-санітарне забезпечення населення у системі Державної служби медицини катастроф (ДСМК) включає:

• лікувально-евакуаційне забезпечення,

• санітарно-протиепідемічне забезпечення,

• забезпечення медичним майном та технікою,

• заходи служби МК щодо захисту населення, потерпілих, а також сил і засобів служби МК від вражаючих факторів НС (катастроф),

• медичне забезпечення розшуково-рятувальних робіт.

Надання санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допомоги в осередках катастроф, на шляхах і в районах евакуації населення із осередків катастроф є важливою складовою частиною діяльності ДСМК.

Протягом своєї історії людство постійно зазнавало згубного впливу природних і техногенних катастроф. Практика свідчить, що будь-які надзвичайні ситуації супроводжуються суттєвим погіршенням санітарно-гігієнічної і епідемічної обстановки, що викликає потребу у проведенні певного комплексу заходів щодо зменшення її негативного впливу на здоров’я і умови життєдіяльності людей, які опинилися в осередку надзвичайної ситуації.

Санітарно-гігієнічне забезпечення населення у надзвичайних ситуаціях проводиться з метою збереження здоров’я населення, підтримки його працездатності та забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя. Протиепідемічне забезпечення населення проводиться з метою попередження виникнення, розповсюдження і ліквідації інфекційних захворювань.

Важливим напрямком роботи медичних працівників в умовах НС є проведення гігієнічних досліджень (експертизи) води і продуктів харчування.

Ще більшої актуальності в умовах надзвичайних ситуацій набуває пропаганда гігієнічних знань, норм і правил поведінки населення в цих умовах.

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи у районах катастроф спрямовані на:

- джерело збудника інфекції (діагностичні, ізолювальні, лікувальні та режимно-обмежувальні заходи);

- механізм передачі збудника (санітарно-гігієнічні, дезінфекційні та дезінсекційні заходи);

- сприйнятливість організму (імунопрофілактика, екстрена профілактика);

- загальна спрямованість (лабораторні дослідження, санітарно-просвітницька робота).

Санітарно-протиепідемічне забезпечення в НС включає комплекс організаційних, правових, медичних, гігієнічних і протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження виникнення, розповсюдження і ліквідацію інфекційних захворювань, дотримання санітарних правил і норм в умовах різкого погіршення санітарно-епідемічного стану, збереження здоров’я населення і підтримку його працездатності.

I. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У ЗОНІ ПРИРОДНИХ І ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ. НАДЗВИЧАЙНІ ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ КОМІСІЇ, ЇХ ЗАВДАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ

Для надзвичайних ситуацій (катастроф) характерно погіршення санітарно-епідемічного стану району, епідемії, що виникають при стихійних лихах, характеризуються одночасної реалізацією різних шляхів поширення, одночасним масовим зараженням людей, яке може привести до появи епідемічного осередку і до “епідемічного вибуху”.

Тому, для своєчасного і повного протиепідемічного забезпечення, проводиться оцінка епідеміологічної обстановки. Активну участь в протиепідемічному забезпеченні населення при НС приймає служба МК.

Формування і динаміка санітарно-епідемічної обстановки в осередках НС залежить від багатьох факторів, серед яких основними є:

• інтенсивна міграція населення в осередку надзвичайних ситуацій;

• хронічний психічний стрес серед населення;

• епідемічний стан осередку надзвичайних ситуацій;

• руйнування і пошкодження у системах енергопостачання, водопостачання, на об’єктах громадського харчування, харчової промисловості і торгівлі;

• руйнування і пошкодження житлово-комунальних об’єктів тощо.

При надзвичайних ситуаціях можуть виникнути вторинні осередки радіаційного, хімічного і бактеріологічного забруднення у результаті руйнування відповідних об’єктів, що ще більш ускладнить санітарно-епідемічну обстановку.

Слід відзначити, що епідемічний процес за умов надзвичайних ситуацій має ряд характерних особливостей, що відрізняє його від великих епідемічних спалахів. В умовах надзвичайних ситуацій важко встановити джерело інфекції при наявності загального фактора передачі. Відбувається “вибух” інфекційних захворювань, і тільки після цього реєструється так званий “хвіст” епідемії, який надалі буде зумовлювати зараження населення, яке спілкувалося з хворими передусім у місцях скопичення людей, що може привести до виникнення епідемічного осередку.

Під епідемічним осередком розуміють територію, на якій у певних часових і просторових межах відбулося зараження людей збудниками інфекційних захворювань і набуло масового характеру поширення інфекційних захворювань.

До факторів, що сприяють виникненню епідемічних осередків відносяться:

• наявність в зонах надзвичайних ситуацій неізольованих інфекційних хворих серед населення і можливість поширення ними збудників;

• уражені, які потребують госпіталізації (розглядаються з погляду ризику зараження);

• здорове населення, яке контактувало з інфекційними хворими (розглядається з погляду ризику зараження), і потребує обсервації;

• довкілля, небезпечне для зараження людей.

Техногенні катастрофи і стихійні лиха при відсутності профілактичних і корегуючих заходів сприяють погіршенню стану здоров’я людей, що опинились в осередках надзвичайних ситуацій, призводять до виникнення групових і масових інфекційних захворювань.

Основні принципи організації невідкладних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях базується на загальних принципах охорони здоров’я, надання медичної допомоги населенню в районах стихійних лих і техногенних катастроф, запобігання виникнення і поширення інфекційних захворювань.

Санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення в умовах НС починається безпосередньо в осередку НС і продовжується на шляхах евакуації постійно до місця остаточного розміщення евакуйованого населення.

Санітарно-гігієнічне забезпечення реалізується шляхом проведення

1) медичного контролю за станом здоров’я населення і рятівниками;

2) санітарного нагляду за умовами виробничої діяльності, за умовами розміщення населення (поза місць постійного проживання), виконання норм і правил харчування, водопостачання, санітарним станом території, усунення нечистот, поховання трупів загиблих людей і тварин;

3) оцінки санітарно-гігієнічного стану зони (району) НС, заходів щодо попередження виникнення та масового розповсюдження захворювань неінфекційної природи серед населення;

4) гігієнічного виховання.

Протиепідемічне забезпечення включає комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення, розповсюдження і ліквідацію інфекційних захворювань у зоні НС.

При НС формується складна санітарно-епідемічна обстановка, яка потребує проведення відповідних заходів. Для забезпечення їх ефективності необхідно:

• завчасно прогнозувати санітарно-епідемічну обстановку;

• в перші години після НС забезпечити проведення санітарно-епідеміологічної розвідки;

• дати оцінку санітарно-епідемічному стану осередку НС;

• з’ясувати особливості розвитку епідемічного процесу;

• спрогнозувати санітарні втрати серед населення;

• визначити необхідну кількість медичних сил і засобів, порядок використання і управління ними;

• встановити особливості ЛЕЗ інфекційних хворих.

Ефективність санітарно-протиепідемічного забезпечення населення досягається шляхом своєчасного наближення сил і засобів санітарно-епідеміологічної служби до осередку НС.

Для забезпечення його найбільшої ефективності необхідно знати особливості лікувально-евакуаційного забезпечення інфекційних хворих за умов НС.

Завдання санітарно-епідеміологічної служби формуються з врахуванням двох напрямів протиепідемічних заходів: в районах стихійних лих і на шляхах евакуації населення.

Перший – це дотримання протиепідемічного режиму на етапі медичної евакуації серед уражених, інфекційних хворих, медичного персоналу відповідного ЕМЕ з метою попередження заносу і поширення інфекції на наступні етапи.

Це досягається за рахунок:

• медичного сортування уражених з метою виявлення серед них інфекційних хворих;

• проведення серед уражених, хворих, населення, що потерпіло, та персоналу етапів медичної евакуації екстреної неспецифічної і специфічної профілактики інфекційних захворювань;

• дезинфекції транспорту і нош після евакуації інфекційних хворих;

• виконання вимог протиепідемічних заходів, що передбачені для ізоляторів і лікувальних закладів;

• підтримання санітарних умов на території розгортання етапів медичної евакуації.

Другий напрям – це санітарно-протиепідемічне забезпечення населення, яке евакуюється із району катастрофи.

Безумовно два напрями взаємопов’язані, а основні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи ідентичні і можуть виконуватись одночасно силами і засобами одного санітарно-епідемічного закладу (СЕС, СЕЗ).

В умовах евакуації населення при виникненні епідемічних осередків необхідно чітко визначити характер протиепідемічних заходів:

• розширити зону карантину до меж адміністративної території;

• забезпечити максимальне зниження епідемічної небезпеки для населення, що евакуюється;

• забезпечити суворий протиепідемічний режим виявлення і ізоляції інфекційних хворих на шляхах евакуації, в місцях тимчасового перебування або населених пунктах, куди буде евакуйоване населення із епідемічного осередку;

• забезпечити проведення санітарно-епідеміологічних заходів серед місцевого населення, де будуть розміщено евакуйовані із осередку ураження.

Успішне вирішення вище перерахованих завдань залежить від рівня професійної підготовки медичних кадрів.

В період евакуації населення в санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи необхідно включати:

• контроль за підтриманням санітарного стану в місцях і приміщеннях тимчасового перебування евакуйованого населення, ізоляторів для розміщення інфекційних хворих;

• контроль за додержанням санітарно-гігієнічних правил забезпечення питною водою і зберіганням харчових продуктів, що призначені для евакуйованих;

• забезпечення населення індивідуальними засобами знезараження води;

• організацію епідеміологічного нагляду, а також виявлення хворих та їх госпіталізацію;

• контроль за організацією лазнево-прального обслуговування населення в місцях його розселення;

• боротьбу з комахами і гризунами, контроль за видаленням і знезараженням нечистот і харчових відходів на шляхах евакуації і в районах розселення.

При цьому необхідно враховувати і мати на увазі, що обсяг і характер протиепідемічного забезпечення населення можуть суттєво змінюватись з врахуванням конкретних місцевих умов і можливостей відповідних служб:

• комунального облаштування;

• санітарного благополуччя місцевості;

• імунного стану населення;

• інфекційної захворюваності;

• укомплектованості медичними кадрами, ліжковим фондом, в т.ч. і резервним;

• пропускною можливістю лазнево-пральних закладів.

На кожному потязі, морському та повітряному судні, що залучені до евакуації населення, повинен бути медичний персонал, на який покладається періодичний обхід вагонів (кают) з метою виявлення хворих, в тому числі і інфекційних, санітарний контроль за станом транспортного засобу; ведення санітарних щоденників.

При виявленні в дорозі інфекційних хворих з підозрою на ОНІ, вони евакуюються з транспортного засобу в найближчому пункті слідування, де є стаціонарні лікувальні заклади.

За організацію евакуації хворих особливо-небезпечних інфекцій несе відповідальність санітарно-епідеміологічна служба.

Для організації боротьби з інфекційними захворюваннями в умовах надзвичайних ситуацій утворюються надзвичайні протиепідемічні комісії (НПК), до складу яких входять працівники органів управління охороною здоров’я, лікарі – інфекціоністи, гігієністи, епідеміологи, ветеринари та інші фахівці. Основними завданнями НПК є:

• здійснення загального керівництва і контролю за своєчасним і повним проведенням протиепідемічних заходів для локалізації і ліквідації осередку інфекційного захворювання;

• розробка, затвердження і впровадження комплексу заходів з метою ліквідації осередку особливо-небезпечної або карантинної інфекції;

• організація встановлення кордонів осередку;

• контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил;

• мобілізація необхідних сил і засобів для забезпечення проведення запланованих заходів, вирішення питань взаємодії між різними службами;

• прийняття рішень щодо встановлення або зняття режимів карантину чи обсервації;

• визначення порядку в’їзду і виїзду з осередку, порядок евакуації хворих, їх ізоляція та лікування;

• коригування плану протиепідемічних заходів, з’ясування причин виникнення осередку і проведення епідеміологічного аналізу спалаху.

Для забезпечення чіткості і ефективності роботи НПК у її структурі створюються лікувальна, протиепідемічна, карантинна, лабораторна і дезінфекційна групи.

Лікувальна група здійснює керівництво і контроль за проведенням заходів діагностики і лікування хворих, контролює і надає допомогу в організації ізоляторів (обсерваторів) і патологоанатомічної служби.

Протиепідемічна група здійснює керівництво і надання допомоги у проведенні заходів щодо визначення кордонів осередку, розвідки і оцінки санітарно-епідемічного стану району НС, проведення епідеміологічного обстеження, медичної евакуації, ізоляції і лікування хворих, організації екстреної профілактики.

Карантинна група здійснює керівництво і контроль за організацією ізоляційно-обмежувальних і режимних заходів, виконанням вимог протиепідемічного режиму в ізоляторах, обсерваторах і лікарнях.

Лабораторна група організує проведення лабораторної діагностики і дослідження матеріалів від хворих, контактуючих з ними, об’єктів довкілля.

Дезінфекційна група організує і забезпечує проведення санітарної обробки і дезінфекції.

При проведенні заходів з протиепідемічного захисту населення необхідна своєчасна, вірогідна і безперервна оцінка епідемічної обстановки в районі НС (катастроф).

Методи оцінки:

- епідеміологічне обстеження території і об’єктів;

- епідеміологічне спостереження за станом здоров’я людей;

- проведення санітарно-епідеміологічної розвідки.