Пожежі (природні і в населених пунктах)

Пожежа – це стихійне, некероване людиною розповсюдження вогню. Вона супроводжується знищенням матеріальних цінностей і загрозою для здоров’я та життя людей. Пожежі класифікуються на природні пожежі (лісові, торф’яні, степові, польові), і пожежі в населених пунктах (окремі, масові, суцільні).

Залежно від характеру горіння природні пожежі поділяються на низові, верхові та ґрунтові. Дані світової статистики свідчать, що на планеті щорічно виникає близько 3,3 млн. природних пожеж. За останні 30 років кількість пожеж збільшилась утричі, а кількість постраждалих від них – у 10 разів.

Пожежі в населених пунктах виникають при порушенні правил техніки протипожежної безпеки, в результаті стихійних лих (землетрусів, ураганів, вихорів). Пожежі можуть бути: окремі (горить один або декілька будинків), масові (горить до 20 % будівель), суцільні (горить до 90 % будівель). Пожежі завдають великих матеріальних збитків і приносять шкоду людям – виникають опіки і травми, отруєння чадним газом, нервово-психічні розлади.

Надання медичної допомоги постраждалим має свої особливості:

• необхідність надання медичної допомоги великому числу попечених;

• необхідність ретельного розшуку постраждалих в умовах задимленості території, будівель, в приміщеннях, які горять;

• необхідність наближення медичних формувань безпосередньо до межі осередку пожежі;

• необхідність готовності в лікарнях (наявності чи посилення зверху) комбустіологічних бригад.

Екологічні катастрофи

Надзвичайна екологічна ситуація (НЕС) – надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Підстави для оголошення окремої місцевості зоною НЕС:

• значне перевищення гранично допустимих показників якості навколишнього природного середовища;

• виникнення реальної загрози життю та здоров’ю великої кількості людей;

• негативні зміни в навколишньому природному середовищі на значній території, які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;

• негативні зміни в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;

• значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін в навколишньому природному середовищі.

Окрема місцевість України оголошується зоною НЕС указом Президента України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною НЕС затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України.

Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною НЕС негайно доводиться до відома населення через засоби масової інформації та систему оповіщення Цивільного захисту.

Заходи в зоні НЕС:

• особливий режим в’їзду і виїзду;

• затримка чи обробка транспортних засобів, які небезпечні для людей;

• охорона громадського порядку та об’єктів життєдіяльності;

• обмеження чи заборона масових заходів;

• відселення людей з місць, небезпечних для їх проживання;

• тимчасова заборона на будівництво і розширення діючих підприємств та інших об’єктів;

• за показаннями встановлення карантину та здійснення обов’язкових санітарно-протиепідемічних заходів;

• особливий порядок розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності серед населення;

• зміна режиму роботи діючих підприємств та інших об’єктів для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт;

• тимчасова заборона функціонування ХНО, РНО, БНО, а також санаторно-курортних закладів;

• надання допомоги тваринам у разі їх захворювання, загрози їх загибелі тощо.

НС екологічного характеру вісьма різноманітні і практично охоплюють всі сторони життєдіяльності людини.

За характером явищ вони підрозділяються на 4 основні групи:

• зміни стану суши;

• зміни властивостей (якостей) повітряного середовища;

• зміни стану гідросфери;

• зміни стану біосфери.

Одним із основних понять екології (об’єктів її вивчення) являється поняття “біосфера“. Під біосферою розуміють тонкий шар повітря, води і ґрунту в масштабах всієї земної кулі, в якому існують і розвиваються живі організми. Розрізняють ряд екологічних факторів, найбільший інтерес з яких являють антропогенні – діяльність людини, що пов’язана з розвитком цивілізації. Важливе екологічне значення ця група факторів набула в другій половині 20 століття, внаслідок активного впливу людини на біосферу. Він привів до:

• зміни структури земної поверхні (розора степів, вирубка лісів, порушення режиму поверхневих вод, меліорація, створення штучних озер та морів);

• зміни складу біосфери (вилучення корисних копалин, викид в атмосферу і водні об’єкти різних хімічних речовин);

• зміни теплового балансу окремих районів земної кулі;

• зміни в складі живих організмів біосфери (зникнення окремих видів, створення нових порід тварин і сортів рослин, зміна їх місця проживання).

Характерною рисою нашого часу є негативний вплив на екосистеми: збільшення кількості аварій і катастроф в промисловості, в тому числі в ядерній енергетиці, хімічному виробництві і на транспорті, ріст числа стихійних лих. В результаті різноманітних видів діяльності людини відбувається забруднення біосфери, що призводить до виникнення складних екологічних проблем.

В результаті різноманітних видів діяльності людини відбувається забруднення біосфери, що призводить до виникнення складних екологічних проблем.

Особливостями науково-технічного прогресу, які призводять до екологічних катастроф є:

1. Значне збільшення об’єму промислового виробництва .

2. Поява нових екологічно небезпечних видів техніки та технологій.

3. Накопичення на хімічних підприємствах величезних запасів небезпечних для навколишнього середовища та здоров’я людини СДОР.

4. Витрата невідновних природних ресурсів (нафти, газу, вугілля).

5. Різне підвищення складності технічних систем, з якими взаємодіє людина.

Особливо високі темпи в останні десятиріччя набув ріст хімічного виробництва. Техногенні викиди хімічних речовин в атмосферу супроводжуються значним забрудненням повітря продуктами неорганічної хімії. Внаслідок спалювання природного палива в атмосферу Землі викидається велика кількість оксидів сірки та азоту, а оксид вуглецю призводить до виникнення парникового ефекту, та загрози глобальної зміни клімату. Надзвичайно небезпечними з екологічної точки зору є продукти хлорного виробництва, а саме сполуки типу діоксина, які потраплять в біосферу в результаті аварій і порушення технологічних режимів особливо на підприємствах целюлозно-паперової промисловості. Навіть в невеликих концентраціях вони пригнічують функцію імунної системи, здійснюють мутагенну та канцерогенну дію.

Велику небезпеку несуть фосфорорганічні пестициди, солі важких металів. В останні роки відмічається накопичення у навколишньому середовищі токсикантів, які при взаємодії між собою, а також при дії на організм людини призводять до нових незареєстрованих раніше форм уражень і вимагають нових підходів у діагностиці, лікуванні і профілактиці. Це наочно проявилось у таких екологічних надзвичайних ситуацій, як “ Чернівецька хвороба “ або хімічна алопеція, та ураження невідомою речовиною жителів Первомайського району Миколаївської області.