Землетруси

Землетруси - це підземні поштовхи, удари та коливання землі, які зумовлені природними (головним чином тектонічними) процесами.

Область підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), які розповсюджуються по землі у всіх напрямках на велику відстань, іноді з розривами у земній кори. За даними світової статистики на долю землетрусів припадає 15% усіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце. Інтенсивність землетрусів (ступінь збитків і руйнувань у певному місці на поверхні Землі, спричинених землетрусом) оцінюється європейською 12-бальною шкалою MSK-64 (від прізвищ сейсмологів, які її запровадили, - С. Медведева, СРСР, В. Шпонхойєра, НДР, В. Карника, ЧССР). Тобто цією шкалою вимірюються наслідки землетрусів на поверхні Землі. Ця шкала використовується і в Україні.

Землетруси силою I бал реєструються лише спеціальними приладами;

• II-III бали – слабкі;

• IY бали – помірні

• Y балів – досить потужні

• YI–YII балів – потужні

• YIII балів – руйнівні

• IX–X балів – сильно руйнівні

• XI–XII балів – катастрофічні

Іще є „Шкала магнітуд землетрусів” (міжнародна шкала Ріхтера), за допомогою якої оцінюються зміщення ґрунту й амплітуда сейсмічних хвиль в глибіні Землі в балах від 0 до 8,5. Тобто ця шкала використовується для визначення величини внутрішньоземних ударів (поштовхів та інших тектонічних процесів). Одна будь-яка магнітуда за Ріхтером може викликати різні ступені сили трясіння різної інтенсивності в різних районах залежно від відстані до епіцентру.

Щорічно у світі реєструється понад 1 млн. підземних поштовхів , з яких 1 належить до катастрофічних, 10 – до сильно руйнівних і близько 1000 – до пошкоджуючих.

В Україні до сейсмонебезпечних територій належать зони Криму і Карпат з площею майже 120 тис. км², з населенням біля 11 млн. чоловік. Сила підземних поштовхів згідно прогнозів може бути від 6 до 9 балів. Найбільш потужні землетруси кінця 20 початку 21 століття відбулися:

1988 р. - Вірменія. Зруйновані міста Спітак , Ленінакан , Кіровокан (30 тис. чоловіків загиблих ). Сила поштовхів 8 балів.

1995 р. - Російська Федерація, м. Нефтегорск ( місто повністю зруйновано, загиблих біля 1 тис . чоловік ) . Сила поштовхів 8 – 9 балів.

1999 р. - Туреччина. Сила поштовхів 6-7 балів. Загинуло 40 тис чоловік.

2001 р. - Республіка Індія. Сила поштовхів 7-8 балів. Загинуло 45 тиc. чоловік.

2003 р. - Ісламська республіка Іран. Сила поштовхів 7-8 балів. Загинуло біля 30 тис. чоловік.

2004 р. – 11 країн Південно-Східної Азії (землетрус, що супроводжувався цунамі) загинуло 280 тис. чоловік.

Землетруси можуть супроводжуватись пожежами, затопленням територій, пов’язаним з руйнуванням гребель і дамб. Особливу небезпеку мають руйнування хімічно небезпечних і радіаційно небезпечних об’єктів.

Вивчення причин виникнення ушкоджень людей доводить, що у 10 % випадків вони пов’язані з обвалами та руйнуванням будівель, 35 % - вторинними вражаючими факторами (уламки споруд, будівель), а 55 % виникають внаслідок неправильних дій самих потерпілих, зумовлених страхом і панікою. Число постраждалих від землетрусу не можна передбачити. Воно і залежить від сили підземних поштовхів і ступеню руйнування різних будівель. Значна частина травмованих (дорослих і дітей) гинуть від несвоєчасно наданої медичної допомоги. Більше половини летальних випадків припадає на першу добу. Летальність серед уражених із травматичним шоком складає 12 – 15 % .

Порушення психіки (як у постраждалих так і серед рятувальних) в зоні землетрусу спостерігається у 95 %, а у 10 – 15 % виражені психоемоційні розлади. Такі люди потребують ізоляції та стаціонарного лікування.

Масові інфекційні захворювання можуть виникнуть серед населення в зоні землетрусу внаслідок пошкодження систем водопостачання і каналізації, відсутності доброякісної питної води, погіршення санітарно-гігієнічних умов життєдіяльності.

Особливості ПМД і ЛЕЗ в осередку землетрусу

• Своєчасний і ретельний розшук постраждалих.

• Обережне звільнення постраждалих з синдромом тривалого роздавлювання із важко доступних місць (із під-завалів).

• Своєчасне надання ПМД населенню при різних видах ураження (більшість складають множинні, комбіновані і сполучені ураження). Надаючи медичну допомогу потерпілим під час землетрусів, необхідно ураховувати (передбачати) наступне: якщо рятівники прибудуть в зону землетрусу в перші три години, вони можуть врятувати до 90% людей, які залишилися живими, через 6 год. – 50%; у подальшому шанси на порятунок зменшуються, і через 10 днів ведення рятувальних робіт втрачає сенс.

• Організація своєчасної медичної евакуації постраждалих за призначенням (тобто на відповідні розгорнуті ЕМЕ ДСМК).

• Передбачити надання ПМД особовому складу пошуково-рятувальних формувань, які протягом тривалого часу підвернені впливу вражаючих факторів землетрусу (первинних і вторинних).

• Звернути увагу на ПМД ураженим з психічними розладами, дітям і вагітним жінкам (можливі передчасні пологі).

• Попередження виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань.

• В системі ЛЕЗ передбачити додаткове розгортання ліжок хірургічного, психоневрологічного, дитячого профілю і для вагітних.

В ході ліквідації наслідків землетрусу в обов’язковому порядку повинні бути виконанні наступні роботи:

• ретельний розшук постраждалих;

• витягання людей із-під завалів, півзруйнованих і охоплених пожежами будівель;

• локалізація і усунення аварій на комунально-енергетичних і технологічних лініях, наслідки яких загрожують життю людей;

• завалювання чи закріплення конструкцій будівель, які знаходяться в аварійному стані і загрожують обвалом;

• організація водопостачання і харчування населення в зоні землетрусу;

• надання першої медичної допомоги постраждалим;

• потурбуватися про дітей, людей похилого віку, вагітних жінок.

Правила поведінки населення при землетрусах

• залишити будівлю або зайняти в середині будівлі найбільш безпечне місце (дверні отвори у капітальних стінах);

• остерігатися падіння штукатурки, арматури, пліт перекриття, полиць з посудом та інших предметів;

• триматися подалі від вікон, скляних перегородок тощо;

• не стрибати у вікно (крім першого поверху), не користуватися ліфтом;

• не створювати тисняву та „пробки”, не піддаватися паніці;

• на вулиці відбігати подалі від будівель і споруд (загроза обвалів), краще до вільного від забудови місця;

• не перебувати поблизу вибухо-, пожежо-, радіаційно- і хімічно небезпечних об’єктів;

• забороняється ходити по завалах, заходити у зруйновані будинки;

• у загазованих приміщеннях забороняється користуватися відкритим вогнем (факелами, гасовими ліхтарями), палити, користуватися іскроутворюючим інструментом, запускати двигуни, машини та механізми

• особливу небезпеку являють обірвані та невід’єднані від електричної мережі дроти; забороняється торкатися незахищеними руками електричних дротів і з’єднаних з ними металевих предметів;

• водіям транспорту слід зупинитися на відкритому місці і відчинити всі двері, залишитися на місці;

• пасажирам громадського транспорту найбезпечніше залишатися на місці до припинення коливань землі і виконувати всі вказівки старшого чи уповноваженої людини.

Більшість правил небезпеки стосується і рятівників в період рятувальних робіт.

Повені

Повені – це тимчасове затоплення водою значних ділянок місцевості (суші) внаслідок підняття рівня води в річках та інших водоймищах, пошкодження гідроспоруд , а також утворення тимчасових водостоків тощо.

Головними причинами виникнення повені можуть стати сильні зливи, інтенсивне танення снігу (льодовиків), річні паводки, дія нагонного вітру (спостерігаються на морських узбережжях і на гирлових ділянках рік, що впадають у море), зсуви чи обвали гірських порід, підводні землетруси і виверження підводних чи острівних вулканів (унаслідок цього виникають величезні хвилі – цунамі). Особливо небезпечні повені, що виникають внаслідок гідродинамічних аварій і стихійних лих (раптового прориву чи зруйнувань гідроспоруд):

- прориву гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням хвилі прориву і катастрофічних затоплень;

- прориву гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного паводку;

- в результаті терористичних актів.

Повені в залежності від масштабу і сумарних збитків поділяються на 4 групи:

1 група – низькі повені (1 раз в 5-10 років): невелика площа затоплення, незначні матеріальні збитки, як правило, немає загрози життю і здоров’ю людей;

2 група – високі повені (1 раз в 20-25 років): значна площа затоплення, значні матеріальні збитки, як правило, є загроза життю і здоров’ю людей, яка потребує часткової евакуації населення;

3 група – визначні повені (1 раз в 50-100 років): затоплення цілих річкових басейнів з затопленням населених пунктів, загроза масових втрат серед місцевого населення, що потребує евакуації значної частини населення;

4 група – катастрофічні повені (не частіше 1 разу в 100-200 років): затоплення величезних площ, яке повністю паралізує господарську і виробничу діяльність, значні матеріальні збитки, великі втрати серед місцевого населення.

При катастрофічних повенях на затоплених територіях виділяють 4 зони затоплення в залежності від швидкості течії води, висоти хвилі і відстані між греблею і населеними пунктами.

Перша зона – зона катастрофічного затоплення - безпосередньо примикає до гідроспоруди або точки початку природного явища. Висота хвилі може досягати декількох метрів, а швидкість 30 км/год. і більше. У середньому величина цієї зони може бути від 6 до 12 км. Час проходження хвилі прориву 30 хвилин.

Друга зона – зона швидкісної течії. - Швидкість течії – 15-20 км/год. Протяг зони 15-25 км. Час проходження хвилі 50-60 хвилин.

Третя зона – зона середньої течії. - Швидкість течії 10-15 км/год., протяг 30-50 км . Час проходження хвилі – 2-3 години.

Четверта зона – зона слабкої течії (зона розливу). - Швидкість течії 6-10 км/год. Протяг залежить від рельєфу місцевості і може складати 35-70 км від гідроспоруди або природного джерела.

Серед інших стихійних лих повені в Україні займають перше місце щодо частоти, площі поширення, нанесення і матеріальних збитків. Особливо часто ці природні катастрофи трапляються в західних районах нашої країни .

Світова статистика свідчить, що питома вага повеней становить до 40 % у загальній структурі стихійних лих, а за людськими жертвами вони поступаються лише землетрусам. Серед потерпілих структура санітарних втрат формується за рахунок: утоплення (асфіксії), загального охолодження (замерзання), механічних травм, пневмонії, нервово-психічні реакцій, загострення хронічних захворювань терапевтичного профілю, не виключені ураження хірургічного профілю (переломи, вивихи, поранення тощо).

Величина загальних втрат при раптовому затопленні можуть скласти в середньому 20-35% від числа населення, яке знаходиться в зоні затоплення. В холодну пору року втрати збільшуються на 10-20% в залежності від тривалості перебування постраждалих у воді.

Погіршується санітарно-гігієнічна та епідемічна обстановка на затопленій території.

В результаті повені більшість населення залишається без кровлю, питної води і продуктів харчування, підвергається впливу холодної води, вітру.

При повені важливе значення мають своєчасне оповіщення і проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей з вірогідного району затоплення.

Особливості ПМД і ЛЕЗ в осередку повені.

• своєчасний і ретельний розшук постраждалих;

• звільнення постраждалих із води і важкодоступних місць;

• своєчасне надання ПМД населенню при різних видах ураження;

• організація своєчасної медичної евакуації постраждалих за призначенням (тобто на відповідні розгорнуті ЕМЕ ДСМК);

• передбачити надання ПМД особовому складу пошуково-рятувальних формувань, які протягом тривалого часу підвернені впливу вражаючих факторів повеней і супутніх факторів;

• звернути увагу на ПМД таким категоріям уражених: утоплення, загальне охолодження (замерзання), психічні розлади, діти і вагітні жінки (можливі передчасні пологі);

• попередження виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань;

• в системі ЛЕЗ передбачити додаткове розгортання ліжок терапевтичного, психоневрологічного, дитячого профілю і для вагітних.

В ході ліквідації наслідків повені в обов’язковому порядку повинні бути виконанні наступні роботи:

• своєчасне оповіщення населення;

• ретельний розшук постраждалих на воді, у воді, на берегах, в затоплених будівлях тощо;

• витягання людей із води і звільнення із затоплених будівель;

• надання першої медичної допомоги постраждалим, обігрівання і годування їх;

• відвід води із затоплених ділянок, викачування води з підвальних та інших приміщень;

• локалізація і усунення аварій на комунально-енергетичних і технологічних лініях, наслідки яких загрожують життю людей;

• завалювання чи закріплення конструкцій будівель, які знаходяться в аварійному стані і загрожують обвалом;

• організація водопостачання і харчування населення в зоні повені;

• потурбуватися про дітей, людей похилого віку, вагітних жінок.

Правила поведінки населення при повенях:

• роботи щодо захисту свого житла: відключення води, газу, електропостачання, перенесення домашніх речей на верхні поверхів будівель, прибирання з двору майна, вікна і двері забивають дошками або фанерою;

• підготовка до евакуації: особисті документи, речі першої необхідності, невеликий запас харчування та питної води;

• не піддаватися паніці і утримувати від неї оточуючих;

• підготовка плавзасобів, в тому числі і найпростіших (колоди, дошки, автомобільні камери, бочки тощо);

• хто у силу певних обставин залишився на затопленій території, переміщується в безпечне місце (верхні поверхи будівель та споруд), не вживає продукти харчування, які забруднені водою, не вживає неперевірену воду, не використовує електроприводи, що намоклі, не торкається до мокрих включених електричних дротів, при необхідності пливти не проти течії, а під кутом до неї.

Більшість правил небезпеки стосується і рятівників в період рятувальних робіт.