3.4. Актином1цети

Актиномщети (вщ грец. actis — промшь, mykes — гриб). Така назва об'еднуе велику групу одноклпинних мжрооргашзм!в, що мають здатшсть до галуження. Незважаючи на ниткоподхбну будову, вони належать до бактерш. Актиномщети мають прокарютичний тип юп- тини, у них немае ядерно! мембрани. Це грампозитивт бактери, яю утворюють |розгалужеш нитки або пфи у вигляд! мщелио, тобто утво­рюють под1бнють мщелио (поветряного та субстратного). МщелШ може бути стабшьним або розпадатися на паличкопод1бш та коко- под1бн! елементи. Якщо мщелш зберп"аеться, то утворюються спори, за допомогою яких вщбуваеться розмноження. Спори можуть утворю- ватись безпосередньо на повпряних пфах (спорофорах), вщ яких вщшнуровуються конщц, або в споранпях. Деяга представники утво­рюють спори 3i джгутиками (рухливт). Рухливють у актиномщет!в (якщо вона е) — за рахунок джгутиюв. Майже Bci аероби.

Свою назву актиномщети отримали вщ першого з описаних ви- fliB — Actinomyces bovis — «променистого грибка», який спричиняе актиномжоз — захворювання велико!' рогато! худоби. Хемогетеро- трофи, використовують pi3HOMaHiTHi джерела енергц, у тому числ1 i складн! пол!мери. Роди розр1зняються за морфолог!чними ознаками, а також за наявшстю чи вщсутнютю маркерних х!м!чних компонент!в клетинно! стшки.

Найтиповшшми представниками актиномщет!в е бактери роду Streptomyces. Саме за ними закришлася трив!альна назва: актино- мщети. Вони утворюють добре розвинутий мщелш, розмножуються конщ!ями. Мають будову, аналопчну будов! гриб!в, але з тоншими прокарютними г!фами, яы мютять багато нуклео'щда i не завжди роз- fliueHi на окрем1 клетини. Це насамперед грунтов! орган is ми, як! при- стосоваш до юнування у вщносно засушливих умовах. 1м притаманна висока гщролетична активнють щодо р1зних пол1мер!в. Багато як! стрептомщети асимшюють целюлозу, хетин та шш! природа! речови­ни, що важко розкладаються. Мщелш подшяеться на субстратний i поветряний, який служить для розмноження. Конщ!еспори е одаочас- но i органами розмноження, i формами спокою. Стрептомщети е про­дуцентами антибютик!в (стрептомщин, хлоромщетин, ауреомщин, тетрациклши). Описано понад 500 вид!в роду Streptomyces.

3.5. Морфолог1чн1, ximi4hi та ф13юлог1чн1ознаки грампозитивних I грамнегативних бактерий

Характеры! ознаки грампозитивних i грамнегативних бактерш на­ведено у табл. 3.6.

Таблиця 3.6

Вщмшш ознаки грампозитивних та грамнегативних бактерш

Грампозитивш бактери

Грамнегативш бактерн

Морфол Морфолопчно нер1зномаштнг. коки, палички, торощальш, таи, що галузяться Структ Юитинна стшка одношарова Клотшна стшка завтовшки 20— 80 нм, шода до 100 нм Клпинна CTiiiKa однорщна Можуть утворювати ендоспори, конщи Можуть мати повггряпий мшелш Багато видав нерухлmsi Рухливюгь ковзанням вщсутня У рухливих форм розмщення джгутиюв перитрих1альне, поляр- не зустр1чаеться рщко Як правило, рщко утворюють простеки

опчш ознаки Морфолопчно pi3HOMaHiTHi: коки, па­лички, торощальш, трикутш, 3ipKo- nofliGui, нитчаст!, звивисл, таю, що галузяться ypHi ознаки Юитинна стшка двошарова — внут- piumm ригщний шар i зовншнш шар (зовншня мембрана) Ригщний шар завтовшки 2—3 нм, зов­ншня мембрана — 8—10 нм Юитинна стшка неоднорщна: ригщ­ний шар шдльний, зовшшня мембрана подобна за структурою до цитоплазма- тично!' мембрани Ендоспор, конщй немае. Деяю види можуть утворювати екзоспори, мжсо­спори, цисти Немае Бшышсть видав рухлиш Можлива Розм1щення джгутиюв р1зномаштне Простеки — ниткопод1бш вирости клп'инно! стшки i мембрани (1—2 на кттину) зустр1чаються у багатьох бак­терш