Трудове право. Методичний посібник для студентів ЗДІА спеціальності 6.050201“Менеджмент організацій” / Укл.:Ворнкова В.Г., Бут В.В. – Запоріжжя РВВ ЗДІА, 2009. – 96 с.

Методичний посібник підготовлено з урахуванням вимог кре­дитно-модульної системи. Відповідно до програми навчальної дис­ципліни "Трудове право України" у посібнику розкриваються основні положення кожної теми. Крім того наводяться теоретичні запитання і питан­ня для дискусій, методичні рекомендації, теми для рефератів і на­укових повідомлень, тести, задачі, завдання для самостійної робо­ти, перелік навчальної та спеціальної літератури, законодавчих актів, інформація про судову практику та ін. Посібник призначено для студентів спеціальності 6.050201“Менеджмент організацій” денної та заочної форми навчання.

Укладачі: В.Г. Воронкова, д.ф.н., професор

В.В. Бут, ст. викладач

Відповідальний за випуск : зав. кафедрою МО

професор В.Г. Воронкова

Рецензенти: Калюжний В.С. – к.ф.н., доцент

Рєзанова Н.О. – к.ф.н., доцент

ЗМІСТ

Вступ 5

МОДУЛЬ 1 7

Питання до теми «Предмет, метод, принципи та система трудового права України» 7

Питання для дискусії 11

Теми для рефератів 11

Ситуаційні завдання 11

Тестові завдання 12

Питання до теми «Джерела (форми) трудового права» 13

Питання для дискусії 17

Теми для рефератів 17

Ситуаційні завдання 18

Тестові завдання 18

Питання до теми «Колективні договори та угоди» 19

Питання для дискусії 22

Ситуаційні завдання 22

Питання до теми «Правове забезпечення зайнятості та працевлаштування» 24

Питання для дискусій 28

Теми для рефератів 28

Ситуаційні завдання 28

модуль 2 31

Питання до теми «Трудовий договір» 31

Питання для дискусії 34

Теми для рефератів 34

Ситуаційні завдання 35

Практичне завдання 41

Комплексне тестове завдання до теми "Трудовий договір" 43

Теоретичний колоквіум з теми "Трудовий договір" 44

Питання до теми «Робочий час і час відпочинку» 46

Питання для дискусії 49

Теми для рефератів 49

Ситуаційні завдання 50

Питання до теми «Оплата праці за трудовим законодавством» 52

Питання для дискусії 56

Теми для рефератів 56

Ситуаційні завдання 56

Питання до теми «Трудова дисципліна та дисциплінарна відповідальність працівників» 59

Питання для дискусії 61

Теми для рефератів 61

Ситуаційні завдання 61

Питання до теми «Матеріальна відповідальність сторін трудового договору» 63

Питання для дискусії 68

Теми для рефератів 68

Ситуаційні завдання 68

Тестові завдання 70

Питання до теми «Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві» 71

Питання для дискусії 75

Теми для рефератів 75

Ситуаційні завдання 75

Питання до теми «Індивідуальні трудові спори» 77

Питання для дискусії 82

Теми для рефератів 82

Ситуаційні завдання 82

Питання до теми «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 84

Питання для дискусії 87

Теми для рефератів 87

Ситуаційні завдання 87

Література 89

Монографічна література 91

Нормативно-правові акти, судова практика 92

Міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною 95

Інформаційні джерела нормативно-правових актів на електронних носіях та в Інтернеті 95

Вступ

Предметом навчальної дисципліни "Трудове право Украї­ни" є система знань про трудове право як самостійну галузь на­ціонального права, за допомогою якої забезпечується здійснен­ня конституційного права на працю в Україні.

Трудове право — одна з провідних галузей права у системі національного права України, яка становить систему правових норм, котрі регулюють відносини у сфері застосування найма­ної праці. Джерелами трудового права є Кодекс законів про працю України, інші закони та під законні акти України, а та­кож міжнародні акти, ратифіковані Верховною Радою Украї­ни, договірно-правові акти (колективні договори та колективні угоди).

Організація навчального процесу здійснюється за кредит­но-модульною системою відповідно до вимог Болонського про­цесу.

Посібник поділяється на два змістовних мо­дулі, які становлять систему навчальних елементів навчальної дисципліни, що засвоюються за допомогою відповідних ме­тодів навчання.

Змістовні модулі

Модуль 1. Загальні положення трудового права

Тема 1. Предмет, метод, принципи та система трудового права України.

Тема 2. Джерела трудового права України.

Тема 3. Колективні договори та угоди.

Тема 4. Правове забезпечення зайнятості та працевлашту­вання.

Модуль 2. Індивідуальне трудове право

Тема 5. Трудовий договір.

Тема 6. Робочий час та час відпочинку.

Тема 7. Оплата праці за трудовим законодавством.

Тема 8. Трудова дисципліна та дисциплінарна відпові­дальність.

Тема 9. Матеріальна відповідальність сторін трудового до­говору.

Тема 10. Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві.

Тема 11. Індивідуальні трудові спори.

Тема 12. Загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання працівників.

Формами організації навчального процесу є: лекційні, прак­тичні та семінарські, індивідуальні заняття, всі види практик та консультацій, виконання самостійних завдань студентів та інші форми і види навчальної та науково-дослід­ної діяльності студентів.

Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: а) лекції; б) практичні заняття; в) самостійна робота студентів; г) консультації.

При вирішенні тестів необхідно звернути увагу на те, що правильних відповідей в тесті може бути декілька.

При вирішенні ситуаційних завдань потрібно уважно розг­лянути всі елементи задачі. Логічному і нормативному обґрунтуванню повинен відповідати кожний висновок, зроблений при відповіді. Не можна робити висновків, що лише фіксують по­рушення закону. Треба обов'язково показати наслідки такого порушення.

При використанні судової практики необхідно пам'ятати, що самі по собі постанови Пленуму Верховного Суду не містять норм права, вони тільки дають їхнє офіційне тлумачення. Тому, посилаючись при вирішенні завдання на постанову Пленуму, необхідно вказувати, про яку саме норму права йдеться.

Курс «Трудове право» сприяє формуванню в громадян України високої правової культури. У ході вивчення курсу студенти опановують знаннями правових форм і способів захисту своїх прав, засвоюють роль і значення права в зміцненні законності.

Модуль 1 загальні положення трудового права Теми:

1. Предмет, метод, принципи та система трудового права України

2. Джерела (форми) трудового права України

3. Колективні договори та угоди.

4. Правове забезпечення зайнятості та працевлаштування

Питання до теми «Предмет, метод, принципи та система трудового права України»

1. Предмет трудового права.

2. Метод трудового права.

3. Система трудового права, та структура.

4. Функції трудового права.

5. Принципи трудового права.

Методичні рекомендації

Для опанування цієї теми необхідно уважно прочитати загальні положення КЗпП України, де сформульо­вано завдання трудового права, його основні принципи, сферу дії. При цьому слід зауважити, що КЗпП був прийнятий у 1971 р., а отже, був зорієнтований на адміністративну систему управління. При переході України до ринкових відносин до КЗпП було внесено численні зміни, що дало змогу частково врівноважити адміністративні і ринкові важелі. Найбільш до­сконалим законом у сфері застосування найманої праці має стати новий Трудовий кодекс України.

Зверніть увагу на такі основні положення теми.

Трудове право – одна з провідних галузей права, яка стано­вить систему правових норм, котрі регулюють відносини засто­сування найманої праці. Основу предмета трудового права ста­новлять індивідуальні трудові відносини, які виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем.

Роботодавцем може бути як юридична особа (підприємство, установа, організація), так і фізична. У законодавстві передба­чено особливий порядок реєстрації трудових договорів, укла­дених з роботодавцем – фізичною особою.

Предметом трудового права є індивідуальні трудові відно­сини і колективні трудові відносини. Індивідуальні трудові відносини виникають між найманим працівником і роботодав­цем (юридичною або фізичною особою) на підставі трудового договору.

До індивідуальних трудових відносин на­лежать відносини щодо: професійної орієнтації і професійного добору кадрів, що здійснюється роботодавцем; укладання, змі­ни та припинення трудового договору; відсторонення праців­ників від роботи роботодавцем; нормування праці у рамках трудового договору; оплати праці; робочого часу; часу відпо­чинку; охорони здоров'я працівників у процесі праці; дис­ципліни праці; оцінки результатів праці та атестації працівни­ків; професійного навчання працівників і підвищення їхньої кваліфікації; дисциплінарної відповідальності працівників; матеріальної відповідальності сторін трудового договору; досудового розв'язання індивідуальних трудових спорів.

Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпо­середнім зв'язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета – виконання працівником певної трудової функції. Еле­ментами цих відносин є всі ланки суспільних зв'язків, без яких індивідуальні трудові відносини не можуть нормально функ­ціонувати.

Відносини щодо дисциплінарної і матеріальної відповідаль­ності є охоронними за своєю соціальною спрямованістю, однак реалізуються в рамках трудового договору, який охоплює всю систему індивідуальних трудових відносин.

Виділяється три відносно самостійні кате­горії працюючих за наймом:

• наймані працівники (залежна праця);

• працівники, подібні до найманих (залежна праця з вико­нанням особливих державних функцій), – державні службов­ці, судді, прокурорсько-слідчі працівники, атестовані спів­робітники органів внутрішніх справ, служби безпеки, військо­вослужбовці;

• працюючі співвласники (поєднання самостійної і залеж­ної праці) – члени кооперативів, колективних підприємств, господарських товариств, селянських (фермерських) госпо­дарств.

Праця перелічених категорій працівників суттєво відріз­няється за своїм характером, складністю, відповідальністю, умовами праці тощо. Ці особливості враховані у законодавстві.

Колективні трудові відносини виникають між колективни­ми суб'єктами – трудовими колективами, профспілками як представниками найманих працівників і роботодавцем (на ви­робничому рівні) або організаціями роботодавців (на галузево­му, регіональному та національному рівнях) у сфері праці. Ін­дивідуальні і колективні трудові відносини, урегульовані нор­мами трудового права, існують у реальному житті як трудові правовідносини.

До групи колективних трудових відносин належать: відно­сини щодо утворення і діяльності профспілок або інших осіб як представників інтересів трудових колективів найманих пра­цівників у соціально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності організацій роботодавців як представників інтере­сів роботодавців у соціально-трудових відносинах; щодо укла­дання і виконання колективних договорів, колективних угод на галузевому, регіональному та національному рівнях; щодо колективних переговорів; щодо діяльності профспілок із при­воду застосування трудового законодавства; щодо участі тру­дових колективів в управлінні організаціями; щодо розв'язання колективних трудових спорів.

Колективні трудові відносини – це середовище буття ін­дивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне місце з індивідуальними трудовими відносинами. Наприклад, у питаннях оплати праці індивідуальні трудові правовідноси­ни не можуть бути реалізовані без колективних правовідносин, оскільки для всіх роботодавців обов'язковими є зобов'язання, визначені Генеральною, галузевою, регіональною угодами, а також колективним договором.

За час незалежності в Україні створено спеціальне законо­давство, яке регулює колективні трудові відносини. Це Закони України "Про колективні договори і угоди", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації робо­тодавців", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Ці відносини також регулюються кон­венціями МОП і Європейською соціальною хартією (перегля­нутою) (ст. 5, 6), ратифікованими Україною.

Слід зупинитися також на питанні, чи входять у предмет трудового права відносини зайнятості й працевлаштування? Видається, ці відносини є комплексними за своєю юридичною природою і входять у предмет інших галузей права і лише не­великою своєю частиною – до предмета трудового права. Зок­рема, відносини між підприємствами і державною службою зайнятості щодо бронювання робочих місць для працевлашту­вання осіб за направленням служби зайнятості; спеціального обладнання робочих місць для інвалідів і їх працевлаштування; надання інформації службі зайнятості про рух і використання робочої сили; виплати штрафних санкцій за порушення зако­нодавства про зайнятість – є адміністративно-правовими і ре­гулюються нормами адміністративного права.

Відносини між підприємствами і Фондом загальнообо­в'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також відносини між службою зайнятості й гро­мадянами щодо надання послуг з працевлаштування, про­форієнтації, підшукування відповідної роботи, професійного навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю за ра­хунок коштів Фонду входять до предмета права соціального захисту.

Третя група відносин у сфері зайнятості й працевлаштуван­ня складається між працівником і підприємством щодо укла­дення трудового договору на основі направлення служби зай­нятості. Сюди також входять відносини з використання пра­цівників на сезонних, громадських роботах за направленням служби зайнятості. У таких випадках укладається трудовий договір і на працівника поширюється трудове законодавство. І лише ці відносини складають предмет трудового права.

Відносини з нагляду і контролю за дотриманням законо­давства про працю належать до предмета не трудового, а ад­міністративного права.

Метод правового регулювання – це спосіб впливу держави на суспільні відносини, який здійснюється за допомогою юри­дичних засобів, прийомів, їх сполучень. Для методу трудово­го права характерним є: договірний характер виникнення, змі­ни і припинення трудових правовідносин; юридична рівність суб'єктів; поєднання державно-правового і договірно-правово­го, імперативного і диспозитивного, централізованого і ло­кального правового регулювання суспільних відносин у сфері праці; наявність специфічних способів захисту трудових прав і забезпечення виконання трудових обов'язків.

Система трудового права є сукупністю об'єктивно пов'я­заних правових інститутів і норм, котрі розподіляються за пев­ною структурованою послідовністю та відповідно до специфіки суспільних відносин, що ними регулюються.

У науці трудового права склалася загальна думка, що систе­ма трудового права структурно складається з Загальної та Особливої частин, хоча й не має єдності з приводу належності окремих правових інститутів до них.

Пропонується розглянути структуру трудового права України з трьох частин: загальних положень; індивідуального трудового права та колективного трудового права.

Загальні положення містять норми, що визначають пред­мет, сферу дії, функції трудового права, принципи правового регулювання, єдність і диференціацію суб'єктів трудового пра­ва, їх правовий статус. Належне місце в загальних положен­нях відведено нормам, які закріплюють право на працю, його поняття, зміст, гарантії.

Індивідуальне трудове право включає такі правові інститу­ти: трудовий договір; нормування праці; оплата праці; робочий час; час відпочинку; охорона здоров'я працівників на вироб­ництві; дисципліна праці; дисциплінарна відповідальність працівників; оцінка результатів праці та атестація працівни­ків; навчання і підвищення кваліфікації працівників; ма­теріальна відповідальність сторін трудового договору; індиві­дуальні трудові спори.

Колективне трудове право включає такі правові інститути: соціальне партнерство; правовий статус трудових колективів; правовий статус профспілок та інших органів представництва трудового колективу; правовий статус об'єднань роботодавців; колективний договір і колективні угоди; вирішення колектив­них трудових спорів.

Таким чином, трудове право – це галузь національного права, яка є системою юридичних норм, що регулюють су­спільні відносини у сфері застосування найманої праці.

Функції трудового права – це основні напрями впливу його норм на поведінку людей у процесі праці для досягнення цілей і завдань трудового законодавства. Серед функцій трудового права виділяють економічну і соціальну. МОП вважає, що за­собами трудового права має бути забезпечений баланс між со­ціальним захистом та економічною ефективністю.

Принципи трудового права – це керівні засади, ідеї, які ві­дображають найсуттєвіші риси комплексу правових норм.

Студентам слід звернути увагу на співвідношення, з одного боку, між завданнями галузі права та принципами права, і з другого – методами правового регулювання. Цей зв'язок слід розуміти так, що принципи права впроваджуються за допомо­гою методів правового регулювання. Таким чином, тільки за допомогою адекватних методів можна запровадити певні прин­ципи права.

У сучасних міжнародно-правових актах принципи права тісно пов'язані з правами людини. У трудовому праві можна виділити: 1) принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин; 2) принципи правового регулювання ко­лективних трудових відносин; 3) загальні принципи трудового права.

До першої групи належать: принципи свободи праці; захис­ту прав людини у сфері застосування праці; рівності прав і можливостей та заборони дискримінації у сфері праці; безпеч­ності умов праці; справедливої винагороди за працю, що забез­печує гідний рівень життя для працівника і членів його сім'ї; соціальної стандартизації і державного гарантування; прин­цип сприяння.

До другої групи – принцип соціального партнерства, котрий включає право працівників і роботодавців на об'єднання для захисту своїх прав та інтересів; свобода об'єднання; рівність прав та можливостей.

Трудовому праву в цілому притаманні такі загальні принци­пи: захисту прав працівників і роботодавців; оптимальної узго­дженості між інтересами найманих працівників, роботодавців і держави.