3. Рентгеноскопія як метод рентгенологічного дослідження.

Рентгеноскопія — це рентгенологічне дослідження, при якому одержують рент­генівське зображення на флуоресціюючому екрані.

Під час проведення рентгеноскопії рентгенівські промені неоднорідно послаблюються при проходженні через тіло пацієнта, потрапляють на флуоресціюючий екран і викликають його нерівномірне свічення. В результаті цього створюється флуоресцентне зображення досліджуваного об’єкта.

Основною перевагою рентгеноскопії є можливість вивчати морфологічні та функ­ціональні властивості (скорочення серця, екскурсію діафрагми, ковтання та переміщен­ня їжі в травному каналі, тощо) органів, а також здійснювати під візуальним контро­лем їх рентгенівську пальпацію.

Недоліком рентгеноскопії є менша її розподільна здатність, тобто, здатність вия­вити тонкі деталі структури органів (кісток), легеневого малюнка, дрібні тіні, а також вели­ке, порівняно з рентгенографією, променеве навантаження на хворого та лікаря.

Рентгеноскопією органів грудної порожнини вивчають зміни прозорості легень під час дихання, рухомість куполів діафрагми, ступінь і напрямок зміщення патологічних затемнень та зміни їх форми під час глибокого вдиху та повного видиху. Рентгеноскопію серця застосовують для уточнення змін його форми та розмірів під впливом дихальних проб, для визначення стану тонічної та скоротливої функцій міокарда (ритм, гли­бина або амплітуда скорочень), виявлення пульсації, що передається на навколишні органи (легені, стравохід).

4. Флюорографія як метод рентгенологічного дослідження.

Флюорографія – рентгенівський метод, що дозволяє отримати рентгенограму на малоформатній плівці (7 x 7 і 10 x 10 см). Тому на відміну від звичайних рентгенограм контрастність флюорографічних зображень досягається за рахунок збільшення часу проходження рентгенівських променів через досліджуваний об’єкт та їх інтенсивності.

Флюорографія ефективна при проведенні масового обстеження певних груп пацієнтів. В наш час флюорографія найчастіше використовується з метою профілактичного обстеження органів грудної клітки для раннього виявлення туберкульозу органів дихання і злоякісних пухлин легень.

5. Лінійна томографія як метод рентгенологічного дослідження.

Томографія — одержання рентгенологічного зображення певного шару досліджу­ваного об'єкта. Пошарове зображення досягається тим, що під час експозиції жорстко зв'язані між собою рентгенівська трубка та плівка обертаються синхронно і в протилежних напрямках під кутом близько 50° відносно осі, встановленої на рівні потрібного зрізу. Дискретно зміщуючи вісь обертання на 1—2 см вниз віднос­но лежачого хворого послідовно одержують серію рентгенограм з більш чітким зобра­женням деталей у площині на рівні осі обертання. Тут рентгенівське випромінювання проходить через одну й ту саму точку, його проекція відносно плівки є нерухомою, а вище та нижче розташовані проекції шарів тіла, будучи рухомими, утворюють динамічну нечіткість і, немов розмазуючись, створюють аморфний фон. Для одно­часного одержання зображення кількох шарів досліджуваного об'єкта застосовують симультанні касети.

Лінійна томографія – рентгенівський метод отримання пошарових зображень досліджуваних органів і тканин пацієнта на рентгенівській плівці, що здійснюється завдяки використанню особливого технічного підходу. Він полягає в тому, що при отриманні лінійної томограми відбувається рух у різних напрямках рентгенівської трубки і касети з плівкою відносно досліджуваного об’єкта. Цим досягається виділення спеціального томографічного шару вздовж тіла пацієнта, паралельно площині рентгенівської плівки. Змінюючи умови взаємного руху рентгенівської трубки і касети з плівкою, можна підібрати томографічний шар, що проходить через досліджуваний об’єкт (наприклад, вогнище в легеневій тканині). Завдяки частковому усуненню сумаційного ефекту, що притаманний всім звичайним рентгенограмам, покращується якість зображення органів на рівні відповідного шару.

Зонографія – різновид лінійної томографії, при якому використовується малий кут повороту трубки ( 8-10°). Особливістю зображення при зонографії є велика товщина шару, який виділяється (2,5 – 3 см).