Рентгенологічний метод променевої діагностики

ТЕМА: Рентгенологічні методи дослідження.

I. Актуальність теми:

Медична візуалізація являє собою величезну область медицини, яка постійно збільшується, яка з кожним роком стає складнішою. У першу чергу потрібно розуміти принципи отримання зображення та його аналіз. Через розуміння принципів візуалізації – до інтерпретації кожного окремого зображення, котре завжди являє собою інтелектуальну головоломку.

В теперішній час в клінічній практиці домінуючими методами діагностики є рентгенографія, ангіографія, радіонуклідна та ультразвукова діагностика, КТ і МРТ. За допомогою цих методів можна візуалізувати практично всі органи та тканини організму і в більшості випадків вивчити їх функцію. Уміння обрати у кожному конкретному випадку оптимальний метод дослідження зумовлено знанням їх діагностичних можливостей.

II. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

- основні методи рентгенологічного дослідження: рентгенографію, рентгеноскопію, флюорографію, лінійну томографію, комп’ютерну томографію;

- переваги та недоліки різних методів рентгенологічного дослідження;

- принципи отримання зображення при різних методах рентгенологічного дослідження;

- види контрастних речовин та показання до їх використання;

- знати алгоритм аналізу зображення, отриманого за допомогою рентгенологічного методу дослідження.

2.2. Вміти:

- правильно визначати метод рентгенологічного дослідження;

- визначати покази та протипокази для застосування методів рентгенологічного дослідження;

- розпізнавати об’єкт дослідження та основні анатомічні структури.

Рентгенологічні методи дослідження.

1. Рентгенологічне дослідження, його методи.

Рентгенологічне дослідження – це дослідження будови і функції різних органів і систем, оснований на кількісному і якісному аналізі пучка рентгенівського випромінювання, що пройшло через тіло людини.

Основні методи рентгенологічного дослідження:

1. Рентгенографія.

2. Рентгеноскопія.

3. Флюорографія.

4. Лінійна томографія.

5. Комп’ютерна томографія.

2. Рентгенографія як метод рентгенологічного дослідження.

Рентгенографія – метод отримання діагностичних зображень, при якому рентгенівські промені після проходження через тіло пацієнта нерівномірно послаблюються і засвічують рентгенівську плівку.

Рентгенограма являє собою зображення, виконане в чорно-білих тонах. Чорним ділянкам на рентгенограмах відповідають органи і тканини, що мають низьку щільність (наприклад, легені). Вони добре пропускають рентгенівські промені, які засвічують рентгенівську плівку. Такі ділянки мають назву «просвітлення». Білим ділянкам на рентгенограмах відповідають органи і тканини з високою щільністю (наприклад, кістки). Вони сильно поглинають рентгенівське випромінювання. Тому енергії рентгенівських променів, що дійшли до рентгенівської плівки, недостатньо для її засвічення, і вона при проявленні залишається білою. Такі ділянки мають назву «затемнення». Таким чином, однорідний пучок рентгенівського випромінювання при проходженні через тіло набуває неоднорідність, яка фіксується плівкою. Така плівка і є традиційною негативною рентгенограмою.

Рентгенографія є основним методом діагностики захворювань органів дихання, опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту.

Основним недоліком рентгенографії є її статичність, яка не дає можливості спо­стерігати функцію органу.