3) Антропометрія як метод визначення фізичного розвитку. Антропометричний інструментарій.

Антропометричні вимірювання, здійснені за допомогою антропометричного інструментарію, доповнюють і уточнюють дані соматоскопії, дають можливість точніше визначити рівень фізичного розвитку обстежуваного. Визначають такі показники: 1) ріст; 2) масу тіла; 3) діаметри ­– ширину плеч, передньо-задній і поперечний діаметри грудної клітини, ширину тазу; 4) окружності – шиї, грудної клітини, плеча, стегна і гомілки; 5) довжину кінцівок і їх окремих сегментів; 6) силу м’язів кисті і спини (станову силу).

Ріст (довжина) тіла – визначають стоячи і сидячи – ростоміром. Масу тіла – вимірюють на медичній вазі з точністю до 50 г. Діаметри – вимірюють за допомогою товстотного циркуля (тазоміра) з точністю до 0,5 см. Окружність вимірюють сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5 см. Сила м’язів кисті визначається динамометром, спини – становим динамометром. Товщину шкірно-жирових складок визначають за допомогою спеціального приладу – каліпера.

Відносно новим розділом антропометрії є визначення показників складу тіла за спеціальними методиками і формулами.

4) Методи оцінки фізичного розвитку

Фізичний розвиток може бути оцінений за допомогою 3-х методів: антропометричних стандартів, кореляції і індексів.

1) Метод антропометричних стандартів (метод Мартіна) – показники фізичного розвитку обстежуваного порівнюються з стандартними для аналогічної групи осіб (за статтю, віком, професією, місцем проживання або спортивною діяльністю), знаходять різницю в показниках і виражають її в відхиленнях  від стандарту і за цими даними будують антропометричний профіль.

Стандарти (у вигляді таблиць) створюються на основі вимірів великої однорідної групи людей і розрахунку середньої величини ознаки (М) та середньоквадратичного відхилення від середньої (). Для оцінки фізичного розвитку індивідуума використовують стандарти тієї групи, до якої належить обстежуваний. Спочатку оцінюється зріст стоячи і встановлюється ростова група, оскільки ряд ознак – маса, ОГК і т.д. залежать від зросту.

Для оцінки кожного конкретного показника фізичного розвитку (зросту, маси тіла, ОГК) треба від визначеного показника відняти М. Якщо показник обстежуваного виявився більшим, ніж приведений в таблиці (М), одержують різницю зі знаком "+", якщо меншим - з мінусом. Знайдену різницю ділимо на величину  з таблиці - це буде відхилення в  (з точністю до десятих). Всі показники записують в протокол антропометричного обстеження.

Відхилення в  використовуються для оцінки величини ознаки наступним чином: 1) Ознака типова (норма), якщо він відрізняється від середньої величини не більше, ніж на 0,5  (М ± 0,5 ).

2) Ознака вища типової (або нижча типової), якщо відхилення в  знаходиться в межах від ± 0,5  до ± 1 .

3) Ознака висока або низька, якщо відхилення в  знаходиться в межах від ± 1  до ± 2 .

4) Ознака дуже висока або дуже низька, якщо відхилення в  >2 .

Після оцінки окремих показників необхідно зробити загальну оцінку фізичного розвитку. При цьому оцінку зросту дають окремо. Загальна оцінка фізичного розвитку проводиться за більшістю ознак, які отримали подібну оцінку. Якщо зріст або маса тіла виявляються високими, а інші показники низькими або нижче середнього, до загальної оцінки фізичного розвитку додають слово «дисгармонійний». Наприклад, фізичний розвиток середній, дисгармонійний при високому зрості.

Отримані дані за звичай представляють у вигляді графіка – антропометричного профілю (відкладається крапками різниця в  всіх виміряних показників). Потім проводять аналіз особливостей побудованого профілю, виявляються можливі причини значних відхилень кожного показника від стандартної величини, і на підставі цього даються рекомендації обстежуваному. За графіком можна стежити за динамікою фізичного розвитку обстежуваного.

Недоліком даного методу є те, що у якості показника мінливості ознаки використовується стандартне відхилення (), яке є надійним критерієм мінливості тільки для незв’язаних між собою ознак.

2) Метод індексів – дозволяє оцінити фізичний розвиток за відношенням окремих антропометричних ознак (індексів). Різні індекси включають різне число ознак (найбільш прості включають 2 ознаки).

1) індекс Кетле (масо-ростовий індекс), який свідчить про відповідність маси тіла його довжині. Обчислюється при діленні ваги (в г.) на ріст (в см.) і дорівнює: для чоловіків – 370-400 г/см, для жінок – 325-370 г/см.

2) індекс маси тіла (BMI - Body Mass Index). BMI розраховується за формулою:

ВМІ = ,

де m - маса тіла людини (в кілограмах), а h - ріст людини (в метрах).

Виділяють такі значення BMI:

меньше 15	-	гострий дефіцит маси;
от 15 до 20	-	дефіцит маси;
от 20 до 25	-	нормальна маса;
от 25 до 30	-	надлишкова вага;
свыше 30	-	ожиріння.