Теорія економічних коливань
Які ж причини економічних коливань?
Найбільш поширеною є теорія нововведень (інновацій) Й.Шумпетера. Він тлумачив циклічність економічного розвитку періодичним впровадженням технологічних нововведень. Й.Шумпетер вважає, що існує дві фази, які віддаляють економіку від стану рівноваги: піднесення і депресія, та дві фази, що повертають економіку до рівноваги: криза та пожвавлення. Кожне нововведення порушує рівновагу. Накопичені знання, теоретичні та конструкторські розробки спочатку впроваджує відносно невелика кількість підприємців. Вони отримують відносні переваги: зростають їх прибутки, підвищуються ціни, розширюється кредит. З часом розширення виробництва набуває все більш штучного характеру, канали обігу переповнюються грошовою масою. Починається криза, яка повертає економіку у стан, близький до рівноваги, оскільки масово реалізовані нововведення врешті-решт знижують витрати і ціни.
Грошова теорія Ральфа Хоутрі. Причиною економічних криз, на його думку, є штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які підвищують облікову ставку для захисту касової готівки або з метою підтримки курсу національної валюти. Звуження грошової маси стримує попит підприємців і домогосподарств, що врешті-решт призводить до скорочення виробництва. Останнє змушує емісійний банк збільшити пропозицію грошей, що сприяє зростанню попиту і сукупної пропозиції – економіка виходить із спаду і переходить до розширення.
Кредитна теорія криз Фрідріха Хайєка. Він вважає, що розширення кредиту провокує диспропорції у русі різних цін. Зокрема, ціни на предмети споживання зростають швидше, ніж на засоби виробництва. Це звужує попит на споживчі товари, а відтак, сприяє зменшенню інвестування і започатковує економічний спад.
Теорія недоспоживання пояснює цикл надмірно високою часткою заощаджень у сукупних доходах багатих прошарків населення (авт.. Джон Гобсон, Еріх Прайзер та ін..) За Гобсоном величина заощаджень у капіталістичному суспільстві має тенденцію до перевищення обсягу інвестицій. (багаті привласнюють капітал). В результаті зростає безробіття, знижуються ціни і доходи, отже скорочується виробництво.
Е.Прайзер, навпаки, вважав, що надмірно високі прибутки періоду піднесення супроводжуються відставанням заробітної плати від інвестицій. Високі прибутки зумовлюють зростання інвестицій, з часом вони стають надмірними, а споживання – відносно недостатнім.
Теорія асинхронності (диспропорційності) видатного українського економіста М.І.Туган-Барановського. Його найвідоміша праця: «Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь» (1894 р.). ця праця неодноразово доповнювалась і змінювалась. Вона видавалась німецькою, французькою, англійською і японською мовами. Він пов’язував циклічний характер економічного розвитку з інноваціями в галузях, що виробляють засоби виробництва, а власне причину циклічних коливань вбачав у диспропорціях між рухом заощаджень та інвестицій у цих галузях, появу диспропорцій він пояснював недосконалістю дії ринкового механізму, його неспроможністю пропорційно розподілити капітал між різними сферами.
Теорія основної суперечності капіталізму К.Маркса. Він вважав, що основною причиною економічних криз є суперечність між суспільним характером виробництва і приватною капіталістичною формою привласнення результатів праці, яка проявляється у невідповідності між виробництвом і споживанням, організацією виробництва на окремому підприємстві і стихійним анархічним розвитком суспільного виробництва.
Теорія неефективного попиту Дж.М.Кейнса. поведінка домогосподарств визначається дією психологічного закону до заощаджень. Витрати домогосподарств є меншими від сукупного пропонування - загального обсягу виробленої продукції. Це формує надлишок товарів на ринку, що спричиняє скорочення виробництва. В інші періоди схильність до заощаджень зменшується, зростають споживчі витрати і економіка виявляє тенденцію до зростання.
Кризи є складним соціально-економічним явищем і економісти стараються зрозуміти механізм їх розвитку, щоб виробити дійові заходи попередження і недопущення спадів виробництва. Використання відповідних важелів регулювання економічних процесів передбачає необхідність урахування специфіки країни, особливостей їх економіки.