3. Середні економічні цикли
Середні економічні цикли тривають 7-11 років.
Перший середній економічний цикл почався з економічної кризи у 1825 р., яка вразила економіку Великобританії. Наступна була у 1836 р. у Великобританії та США. У 1847 р. настала нова економічна криза, яка вразила економіку Великобританії, США, Франції, Німеччини. У 1857 р. вибухнула перша світова економічна криза, чим був започаткований світовий характер цього явища. Наступні економічні кризи відбувалися у 1866 р., 1873, 1882 р., 1890 р., 1900, 1907, 1913-1914 рр., 1920-1921 рр., 1929-1933 рр., 1937-1938 рр., 1948-1949 р., 1953-1954 рр, 1957-1958 рр., 1960-1961 рр., 1969-1970 рр., 1980-1982, 1990-1991 рр., 2000-2001 рр.
пік
тренд
ВНП 4
пік
3
1
2
дно
час
Рис. 1. Схема середньоекономічного циклу: 1-криза, 2-депресія, 3- пожвавлення, 4-піднесення.
Криза – це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується не менше як протягом двох кварталів підряд. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо довгострокового користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель і збільшення запасів. Тому зменшується обсяг виробництва промислової продукції і ВВП в цілому. Скорочуються інвестиції в будівництво, зменшується попит на машини та устаткування. Одночасно падає попит на робочу силу – збільшується безробіття та зменшуються доходи, що провокує скорочення сукупного попиту та штовхає економіку до подальшого спаду.
Але кризи несуть в собі засоби одужання економіки. У міру розвитку кризи ціни на товари знижуються, створюючи тим самим можливість збуту і перспективу виходу з кризи.
Цікаво знати. Після першої світової війни циклічні кризи продовжували регулярно потрясати світову економіку, але їх характер суттєво змінився. Величезний біржовий крах у «чорний» вівторок 29 жовтня 1929 р. поклав початок довготривалій кризі (1929-1933 рр.), яка за своєю глибиною не мала аналогів. Падіння цін супроводжувалось скороченням виробництва в усьому капіталістичному світі, зокрема в США на 46%, в Німеччині на 40%, майже на 30% у Франції і на 10% - у Великобританії, де економічна криза почалась ще у 20-х роках. Промислово розвинені країни зіткнулись у цей час з унікальною за своїми масштабами дефляцією, в результаті якої ціни у Великобританії знизились майже на 25%, дещо більше 30% - в Німеччині і США і більше ніж на 40% - у Франції.
Економісти навчились швидко виходити з кризи. Тому після Другої світової війни кризи відзначаються меншою тривалістю та меншою глибиною падіння виробництва, амплітуда коливань зменшується. Так, з листопада 2000 р. економіка країн світу почала втягуватися у чергову економічну кризу, але своєчасна реалізація урядами заходів, спрямованих на стимулювання споживчого попиту домогосподарств, інвестиційної активності підприємницького сектора дала можливість не допустити абсолютного скорочення обсягів виробництва, знизилися лише темпи економічного зростання. Якщо у 2000 р. темпи зростання ВВП у США становили 4,1%, то у 2001 р. вони знизилися до 0,3%, у країнах Європейського співтовариства – відповідно 3,5% і 0,8%, економіка країн світу – 3,9% і 1,2%.
Депресія. Падіння виробництва не може продовжуватися безкінечно, рано чи пізно воно припиняється і економіка вступає у нову фазу – депресію. Це такий стан економіки, коли обсяги виробництва знизилися до найнижчої позначки, інвестиції близькі до нуля, найвищого рівня досягають: не завантаженість виробничих потужностей, банкрутство фірм і безробіття , падіння виробництва фактично припиняється. Н-д: економіка України у 1997-1998 рр. фактично переживала стан депресії, намітилось певне пожвавлення, але світова фінансова криза, яка певною мірою охопила і економіку нашої країни, зіштовхнула її до подальшого падіння. І все ж задоволення потреб населення і прагнення підприємців до прибутку, заходи уряду по стабілізації економіки виводять її зі стану невизначеності, застою у наступну фазу розвитку економічного циклу – пожвавлення.
Пожвавлення. Економіка починає видужувати: зростають обсяги виробництва, зростає підприємницька активність, оновлюється основний капітал, збільшуються доходи, заощадження, оживає споживчий попит. Все це сприяє подальшому зростанню інвестицій.
Піднесення – це такий період у розвитку економіки, коли вона демонструє подальше розширення виробництва, збільшення доходів усіх макроекономічних суб’єктів, зростання добробуту народу, економіка функціонує в режимі повної зайнятості ресурсів, безперервно зростають інвестиції, споживчі витрати, збільшується продаж товарів у кредит, зростає заборгованість, формуються диспропорції в економіці, створюються передумови для входження економіки у новий цикл свого розвитку, початок якого задає криза.