4. Методи наукового дослідження

Методика навчання дітей української мови користується як загальнопедагогічними методами дослідження, так і специфічними, які дають змогу з'ясовувати закономірності засвоєння дітьми некорінної національності української мови.

До загальнопедагогічних методів дослідження належать спостереження, бесіда, психолого-педагогічний експеримент, анкетне опитування, вивчення, аналіз та узагальнення досвіду роботи вихователів, аналіз результатів мовленнєвої діяльності дітей, використання методичної спадщини, методи статистичної обробки фактичного матеріалу.

Найпростіша форма досліджень для вихователя — спостереження за процесом засвоєння української мови дітьми на заняттях та в повсякденному житті. Мета спостережень може бути різною. В одних випадках педагог -спостерігає, як діти оволоділи вимовою окремих звуків (Скажімо, звуків [г], [ч], [р], [ц']), в інших — наголосом у словах; перевіряє рівень розвитку діалогічного мовлення або обсяг словникового запасу відповідно до вивчених тем. Спостереження допомагають вихователеві своєчасно усунути недоліки, накреслити програму індивідуальної роботи з дитиною.

Іноді виникає необхідність провести індивідуальну бесіду з дитиною для перевірки засвоєння нею окремих мовних явищ; граматики, лексики, діалогу. Вихователь звертається до дитини з запитаннями (3—4 запитання) українською мовою, стимулюючи дитячу відповідь. Наприклад, після вивчення теми «Сім'я» вихователь може запитати у дитини: «Як звати твою маму, тата? Де вони працюють? Чи є у тебе братик (сестричка), бабуся, дідусь? Як їх звати?»

Метод психолого-педагогічного експерименту використовують в основному студенти під час написання курсових та дипломних робіт. Цей метод "потребує тривалого часу, оскільки складається з кількох етапів: пошукового, констатуючого, навчального та контрольного експериментів.

Анкетне опитування застосовується в роботі з батьками з метою з'ясування ставлення батьків до вивчення Дітьми української мови та залучення їх до спільної роботи.

Наводимо текст анкети для батьків.

І. Якою мовою розмовляють члени Вашої сім'ї? (Підкресліть.)

— Російською.

— Українською.

— Іншою (якою?).

2. Чи володіють дорослі члени Вашої сім'ї українською мовою? (Підкресліть.)

— Так.

— Ні.

— Володіють недостатньо.

3. Чи читаєте Ви дітям художню літературу українською мовою?

— Так.

— Ні.

— Іноді.

4. Чи є у Вашої дитини дитячі книжки українською мовою?

— Так.

— НІ.

— Беремо в бібліотеці.

5. Чи вважаєте Ви за необхідне навчання української мови з дитячого садка?

— Так.

— Ні.

— Не знаю.

6. Ваше ставлення до вивчення української мови.

— Позитивне.

— Негативне.

— Байдуже.

Анкетні дані підлягають кількісній обробці. Результати аналізу анкет допомагають вихователю проводити диференційоване навчання дітей української мови.

Вивчення, аналіз та узагальнення досвіду роботи вихователів з навчання дітей української мови здійснюють завідуючий дошкільним закладом, старший вихователь, керівник тематичного методоб'єднання, члени творчої групи, окремі вихователі та студенти під керівництвом викладача.

Педагогічний досвід можна вивчати за різними параметрами: а) за кінцевим результатом роботи вихователя; б) за рівнем творчості (раціоналізаторський, новаторський) ; в) за кількістю авторів (індивідуальний, колективний, груповий); г) за способом його виникнення (стихійний, організований).

Приступаючи до вивчення педагогічного досвіду, дослідник складає план, в якому передбачає такі розділи: підготовча робота; надання допомоги вихователю, досвід якого вивчається; вивчення досвіду роботи; узагальнення та поширення вивченого досвіду.

Узагальнюючи досвід навчання дітей української мови, слід чітко визначити мету, розкрити не тільки те, що робить вихователь, а й те, як він це робить, показати ефективність обраної ним методики.

Досвід роботи може бути позитивним, негативним, передовим (раціоналізаторським, новаторським).

Передовий педагогічний досвід визначається за такими критеріями: актуальність та перспективність, новизна, наукова достовірність результатів.

Позитивний та передовий педагогічний досвід навчання дітей української мови має бути впроваджений у масову педагогічну практику.

У ході навчання дітей української мови вихователь чи дослідник може записати дитяче мовлення на магнітофон або стенографічно (дослівно), а потім проаналізувати його за такою схемою відповідно до теми перевірки:

Тема: Іграшки

Прізвище, ім’я	Кількість слів		Вимова звуків	Граматичні помилки	Зв’язність мовлення
	правильно	з помилками

Стане у нагоді дослідникові й аналіз методичної спадщини з навчання дітей другої мови і, зокрема, української.

Серед специфічних методик дослідження слід назвати діагностичні на з'ясування рівня засвоєння дітьми української мови.

Діагностичні методики дають змогу за допомогою коротких дослідів - завдань визначити рівень мовного розвитку дітей, його відповідність вимогам програми для певного віку чи групи. Наведемо декілька діагностичних методик¹.

Методика вивчення розуміння дітьми слів української мови

Дослідник готує по 10 предметних картинок до кожної теми. Наприклад, теми: «Тварини та птахи» — 10 карти­нок; «Сім'я» — 10 картинок; «Ввічливі слова» — 10 карти­нок тощо. Вихователь називає слово українською мовою й пропотіує дитині показати відповідну картинку. Скажімо, до слова качка показати (чи подати досліднику) картинку із зображенням качки.

Досліди проводять індивідуально з кожною дитиною, не менше 10 дослідів з різних тем.

Кількісна обробка результатів проводиться за фор­мулою

К_роз1= ^m/_n 100%,

де К_роз1 — коефіцієнт розуміння слів; т — кількість слів, що відповідають обраній дитиною картинці; п — усі назва­ні вихователем слова.

Дослідні дані записуються в протокол.

Тема «Одяг та взуття»	Правильно показав картинку	Не правильно показав картинку
1 Сукня 2. Спідниця 3. Хустжа 4 Стрічка 5. Панчохи 6. Шкарпетки 7 Черевики 8. Чоботи 9. Капці 10. Пасок	+ - + + - - + + + -	Показав сукню Показав шкарпетки Показав панчохи Показав шапку

Методика вивчення розуміння дітьми інструкцій українською мовою

Дитині пропонують виконати ряд дій. Інструкція даєть­ся українською мовою. Слова інструктивних речень повинні бути знайомі дітям з попередніх занять. Наприклад, до­слідник звертається до дитини з проханням; «Візьми, будь-ласка, ляльку й посади її на килимок». Дитина повинна виконати дію, при цьому лялька лежить серед багатьох інших іграшок та предметів. Після виконання дитиною дії у неї запитують українською мовою: «Що ти зробила?» Слова та дії записують, вказують у протоколі помилки.

Обчислення результатів проводять за попередньою фор­мулою.

Протоколи експериментів

Інструкція українською мовою	Дії дитини	Мовлення дитини мовою		Помилки
		українською	російською
1. 2. 3. 4. 5. 6.

Правильно виконаних дій:

Правильних відповідей:

Помилок:

№ картинки (сюжетної)	Запитання до картинки українською мовою	Відповіді дитини	Помилки
1. 2. 3. 4. 5. 6.

Правильних відповідей:

Помилок:

Усього слів в тексті	Відтворення слів			Кількість речень
	всього	українською	російською	в тексті	відтворено

Кількість українських слів:

Кількість російських слів:

Кількість правильно відтворених речень:

Кількість змішаних речень:

№ частини оповідання	І	ІІ	ІІІ
Кількість слів у тексті Кількість відтворених слів % виконання за частинами тексту	10 10 100%	11 11 100%	4 4 100%

Методика вивчення активного словника української мови

Перед дитиною розігрується експериментальна ситуа­ція: казкова хатка на острові, навколо хатки — вода. До хатки веде міст. На мосту сидить вчений папуга. В ха­тинці живуть тварини (дикі, свійські, птахи, комахи відпо­відно до теми, слова якої перевіряються). Тварини вільно виходять з хатинки, а повернутися можна лише тоді, коли дитина відповість папузі правильно на його запитання українською мовою: «Як тебе звуть? (Чи: Як твоє ім'я?) - Кого ти ведеш в хатинку?» Наприклад: «Мене звуть Ок­сана. Я веду додому в хатинку ведмежатко».— «Проходь­те, будьте ласкаві».

Протокол досліду

Ім’я та прізвище дитини	Відповіді дитини		Помилки
	укр.мовою	рос. мовою

Статистична обробка матеріалу може бути проведена за формулою

К_α= а / р

де К_α — коефіцієнт засвоєння; _α — число правильних від­повідей; р — загальна кількість запропонованих відпові­дей. Задовільне значення К = 0,7. Показники нижче 0,7 — низький коефіцієнт; 0,7 — 0,8 — середній; 0,8 — 0,9 — достатній; 0,9 — 1 — високий.

Методика обстеження мовної готовності дітей до шкільного навчання рідною та другою мовами (росій­ською, українською)

Користуючись цією методикою, дослідник повинен зна­ти основні компоненти мовної готовності дітей. До них належать:

__ певна сума знань про навколишню дійсність, змі­стовна сторона мовлення;

__ рівень розвитку мовленнєвих навичок: достатній

словник, правильна звуковимова, граматична правиль­ність мови, діалогічне та монологічне мовлення;

__ висока мовленнєва активність дітей;

— якість мовних відповідей;

__ оволодіння елементарними оцінно-контрольними

діями в сфері мовної діяльності.

Мовленнєва активність — це наявність у дитини пізна­вальних інтересів: відповідність її знань вимогам програми (чи перевищення вимог), сформованість уміння зосере­джувати свою увагу на пропонованому матеріалі та діяти відповідно до вказівок педагога; зацікавленість у роз­в'язанні загального завдання; наявність потреби відпові­дати, звертатися з запитаннями, доповнювати відповіді одноліток, виправляти помилки¹.

Активність висока: дитина постійно прагне відповідати, бере участь у загальній роботі, шукає відповідь на поста­влене запитання, доповнює відповіді товариша, вказує на допущені ним помилки, виправляє мовні помилки.

Активність недостатня: а) дитина не виявляє бажання відповідати, зовнішньо пасивна. Проте на пропозицію вихо­вателя з задоволенням відповідає, хоч і недостатньо повно. Під час відповіді виявляє нерішучість, нервує, соромиться; б) дитина часто відволікається від заняття, тому її актив­ність нестійка. Зацікавленість у роботі поєднується з не­вмінням утримувати увагу на запропонованій темі. У мо­мент зосередження дитина активна, але відволікаючись не завжди може відповісти на запитання, навіть безпо­середньо звернене до неї.

Активність незадовільна: дитина пасивна. Не має ба­жання відповідати та брати участь у роботі. Не виявляє інтересу до змісту мовної діяльності.

Якість відповідей висока відповіді поширені, змістовні, самостійні, адекватні запитанню чи завданню.

Якість відповідей недостатня: відповіді одним словом, простим непоширеним реченням. Дитина потребує додат­кових запитань, відповідає невпевнено.

Відповіді незадовільні: дитина повторює те, що сказали вже її товариші чи вихователь, потребує уточнюючих та підказуючих запитань, допомоги вихователя, допускає багато помилок.

Контрольні дії — це усвідомлене регулювання дитиною мовної діяльності з метою попередження, констатації та виправлення мовних помилок, а також забезпечення від­повідності результатів навчальної діяльності запропонова­ному плану, вимогам, зразку, нормам вимови.

Оцінні дії спрямовано на оцінку результатів мовної діяльності. Вони ґрунтуються на аналізі процесу діяльності, зіставленні здобутого результату з поставленими вимогами. Це мовленнєва дія, в якій розкриваються мотиви, що спонукають дитину до відповідної оцінки. В них вислов­люється відповідне ставлення дитини до предмета оцінки. Високий рівень мовного розвитку: висока мовна активність, висока якість мовних відповідей; правильна звуковимова, відсутність граматичних помилок, достатній словник, уміння самостійно будувати розповіді та переказувати. Володіє оцінно-контрольними діями, помічає та виправляє мовні помилки.

Середній рівень мовного розвитку: недостатня мовна і активність, дитина потребує стимулювання мовної діяльності. Якість відповідей недостатня, спостерігаються по­милки у звуковикові та граматичні. Переказує лише добре знайомий текст, розповіді будує лише за зразком вихователя. Іноді спостерігаються дії взаємоконтролю, за допо­могою підказки вихователя помічає помилки в мовленні товаришів.

Низький рівень мовного розвитку: незадовільні мовна активність і якість відповідей. У мовленні багато помилок; не вміє будувати зв'язну розповідь; переважає ситуативне мовлення; відсутні оцінно-контрольні дії.

Варіант 1. З метою визначення рівня мовної готов­ності дитини до школи індивідуально кожній дитині в певній послідовності пропонують виконати такі завдання:

а) розглянути сюжетну картинку, відповісти на запитання І за її змістом, самостійно скласти сюжетну розповідь;

б) переказати одне знайоме оповідання, одне — нове; _:

в) скласти розповідь з власного досвіду на тему, запропо­новану вихователем.

Результати досліду заносять у таблицю.

Ім’я дитини	Активність			Якість відповідей			ОКД		Рівень мовного розвитку
	висока	недостатня	низька	висока	недостатня	низька	володіє	відсутнє	високий	середній	Низький

У текстовому матеріалі з кожного параметра наводя­ться конкретні приклади.

Варіант 2. Мета — виявити наявність оцінно-контрольних дій (ОКД) у дитини. Дитині пропонують скласти розповідь (за картинкою, з власного досвіду, переказати текст), яку записують на магнітофонну плівку. Потім, під час повторного прослуховування, дитина виступає в ролі «вчителя», що оцінює розповідь однією з трьох фішок (червона, синя, чорна) з наступною мотивацією своєї оцінки.

Сформованість ОКД обчислюється за формулами:

F = n/m*100; F₁ = n₁/m₁*100;

де F, F₁ — показники сформованості ОКД; т, т₁ — кіль­кість допущених помилок; п — кількість самостійно ви­правлених помилок під час першого прослуховування; п₁ — кількість виправлених помилок під час повторного сприймання розповіді.

Результати досліду заносять у таблицю.

Ім’я дитини (група)	Оцінна ситуація		Кількість помилок				F%	Кількість дітей	F1%
	взаємо-оцінка	само-оцінка	т,	т1	п	п1

Практичні завдання

1. Провести анкетування батьків, проаналізувати зібрані відомості.

2. Провести обстеження рівня розвитку українського мовлення за запропонованими методиками.

3. З'ясувати рівень розвитку розуміння дітьми казки та оповідання українською мовою згідно з методикою.