2. Прийоми розвитку українського мовлення

Прийом є частиною методу і виступає засобом його реалізації. На відміну від методу, один і той самий прийом може обслуговувати різні методи. Скажімо, запитання як прийом навчання входить до складу таких методів, як бесіда, спостереження, екскурсія, розглядання предметів, розглядання картин, читання оповідань тощо. У той самий час один метод можуть обслуговувати кілька прийомів. Так, у дидактичній грі використовуються прийоми пояснен­ня, запитання, вказівки, показ, ігрові прийоми. Під час екскурсії прийомами виступають спостереження, запитан­ня, показ, відповіді, вказівки, доручення, ігрові прийоми.

Прийоми розвитку мовлення поділяються на чотири групи: 1) інтелектуальні (прийоми розумової діяльності), 2) словесні, 3) ігрові, 4) практичні.

До інтелектуальних прийомів належать ті, що сти­мулюють розумову діяльність дітей,— це зіставлення, порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, Диференціація. Ці прийоми використовуються на заняттях з розвитку українського мовлення під час введення нової лексики, артикуляції нових звуків, засвоєння літературної вимови слів української мови. Наприклад, у ході заняття на тему «Давайте познайомимось» (старша група) під час введення нової лексики вихователька запитує: «Оленка, це хто, хлопчик чи дівчинка? Тарас, це хто?» Зіставляє слова девочка — дівчинка, мальчик — хлопчик. «А ви хто? (Ми — діти.)» Зіставлення слів дети — діти. Вихователька звертає увагу на вимову українського звука [ч] зіставляє його вимову в російській мові, пояснюючи, що звук [ч] в українській мові завжди вимовляється твердо, а в російській — м'яко.

Прийом класифікації використовується з метою закріплення вивченої лексики в дидактичних іграх та впра­вах. Наприклад, у дидактичній грі «Кожній речі своє місце» дітям пропонується розкласти картинки на чотири купки: 1) посуд, 2) продукти, 3) одяг, 4) взуття.

Класифікуючи предмети, діти водночас використовують й інші інтелектуальні прийоми, такі, як аналіз, синтез, узагальнення.

До словесних прийомів належать зразок розповіді вихователя, запитання, мовленнєвий зразок (чи мовленнє­ва модель), словесні доручення, повторення, розповідь вихователя, підказка, нагадування, читання віршів (їх уривків), пояснення.

Проілюструємо це фрагментами занять з розвитку українського мовлення.

Тема: «Оксанка в гостях у дітей» (середня група).

Хід заняття: На столі нова лялька. Вихователька почи­нає заняття російською мовою: «Дети, сегодня у нас снова занятие по украинскому языку. Вы не забили, как нужно здороваться по-украински? (Запитує дітей.) Так, добрий день. А хто ж це сьогодні прийшов до нас у гості? Діти, хто це? Як сказати українською мовою кукла? Так, це лялька. (Діти повторюють.) А як же звати цю ляльку-україночку? Зараз ми спитаємо, як її ім'я.— Запитує сама: «Лялько, як твоє ім'я?» — «Моє ім'я Оксана».— Читає вірш П. Воронь­ка «Оксаночка»:

Я маленька Оксаночка,

А звуть мене співаночка.

Де я тільки не з'явлюся.

Сміхом, піснею заллюся.

Я Оксаночка! Я співаночка!

Діти повторюють слова: Оксаночка, співаночка. Вихо­вателька пропонує кільком дітям спитати: «Лялько, як твоє ім'я?» Потім лялька запитує у дітей: «Дівчинко (чи хлопчику), як твоє ім'я?» Вихователька дає зразок відповіді. Потім викликає по черзі до себе дві-три пари дітей. Діти по черзі запитують:

— Хлопчику, як твоє ім'я?

— Моє ім'я Олекса.

— Дівчинко, а як твоє ім'я?

— Моє ім'я Наталка.

У цьому занятті використано словесні прийоми запитання, повторення, читання вірша.

Тема заняття: «В магазині одягу» (старша група).

Хід заняття: На столі сидить лялька, поруч лежить осінній та зимовий одяг. Діти розглядають одяг, повторюють лексику попереднього заняття, називаючи словами знайомий одяг (шапка, пальто, шарф, кофта, светр). Вихо­вателька вводить нові слова за мовленнєвими зразками (моделями: вказівний займенник це + іменник у називно­му відмінку): це рукавиці, це хустка, це шкарпетки, це панчохи. Діти повторюють, відповідаючи на запитання: «Що це?».

Розглядання картини «В магазині одягу». Запитання: Хто це? Що робить мама? Що робить дочка? Що лежить на полицях? Зразок розповіді виховательки: «Це магазин одягу. В магазині продають зимовий та осінній одяг. Це пальто, шуба, сорочка, шапка. На полиці лежать рукавиці, панчохи, шкарпетки, шарф. Мати з дочкою купили одяг». Складання розповідей дітьми за зразком виховательки.

У цьому фрагменті заняття використано прийоми повторення, мовленнєві зразки (моделі), запитання, зра­зок розповіді виховательки.

Серед ігрових прийомів використовують ігрові уявлювані ситуації, сюрпризні моменти, ігрові дії, мовленнєві команди.

Наприклад, фрагмент заняття «Іванко запрошує до танцю» (середня група), в якому використано ігрові дії.

Хід заняття: Після введення й закріплення нової лексики, відпрацювання вимови слів вихователька бере в руки ляльку-хлопчика (Іванка) й говорить словами вірша І. Бражкевич:

Наш Іванко в дитсадочку,

Як барвінок у віночку,

А навколо нього друзі,

Як весною квіти в лузі,

Завели швидкий танок,

Звеселили дитсадок.

Діти стають у танок, вихователька грає на дудці, діти танцюють в українському вбранні. Потім вихователька промовляє: «Ой, який сьогодні гарний день. Сонечко світить, тепло». Бере в руки ляльку Іванка й читає вірш О.Пчілки «Іванко»:

Біля струмочка, біля калини

Дудку Іванко зробив з вербини,

Гра-виграває в дудку Іванко,

Голос по гаю іде щоранку...

Вихователька грає на дудці. Іванко «дарує» дітям дудки. Діти грають на дудках, танцюють.

Заняття на тему «Дитячий садок» (середня група) по­чинається з ігрового сюрпризного моменту, а потім про­довжується з використанням ігрових дій. Наприклад:

— Діти, я сьогодні йшла до дитячого садка і зустріла дорогою... подивіться кого? Хто це? Так, це Колобок. Він лежав, тремтів, злякався лисички, втік від неї і не знає, куди йому далі котитися. Давайте запросимо його до дитя­чого садка. (Діти запрошують.)

— Здрастуй, Колобок! Запрошую тебе до дитячого садка. Проходь, будь ласка!

— Ой, як гарно у вас, дітки, в дитячому садку. Розка­жіть, що у вас є в групі.

Вихователька котить Колобка за допомогою палиці і промовляє: «Котиться, котиться Колобок...» (Діти йдуть за вихователькою.) Зупинився. «А що тут у вас?» Діти відповідають: «Це умивальна кімната. Тут наша спальня. Ось тут акваріум. Це стіл. Це стілець і т. д.» Колобок дякує дітям. Діти слухають уривок казки «Колобок».

До практичних прийомів розвитку українського мов­лення належать вправляння, побудова діалогів, імітація, показ артикуляції звуків.

Так, у ході всього заняття на тему «Ввічливі слова» (середня група) діти вчаться бути ввічливими.

Хід заняття: На столі — ляльки Оксана, Орися, Панасик. Іграшки: дудка, слон, риба. Панасик сидить на стільці, в руках у нього дудка. Ляльки вітаються з дітьми.

Вихователька запитує у дітей: «Хто це?» Діти відпові­дають: «Це лялька Оксана», «Це лялька Орися», «Це хлопчик Панасик». Вихователька: «Вони українці». Діти повторюють. «А тепер, діти, подивіться, як поводить себе Оксанка. Панасик грає на дудці. Оксанка підходить до нього, вириває дудку й каже: «Дай мені дудку, я теж хочу грати». Панасик ховає дудку за спину. «Ой, як негарно Оксаночка вчинила. Що потрібно було сказати? Так, діти і в українській мові теж є ввічливі слова — «будь ласка». Діти повторюють. «Оксаночко, як треба попросити дудоч­ку?» «Панасику, дай мені, будь ласка, дудочку». «От бачите, Панасик дав Оксанці дудочку. А що ж повинна була сказати дівчинка? Так, українською мовою «дякую». «Дякую, Панасику». Діти повторюють слово «дякую». «Як тебе звати? Назви, будь ласка, своє ім'я. Давай поз­найомимося. Я Сергійко, а тебе як звати?» «Наталочка»,— відповіла дівчинка. «Максимко — ввічливий хлопчик, запропонував їй стілець і сказав (...). Наталочка сіла і відповіла (...). Діти почали гратись. Та ось Іринка нена­роком штовхнула Наталочку, обернулася до неї і вибачи­лась (...). Швидко минув день у дитячому садку, вже час додому. Наталочка попрощалась з дітьми. Вона сказала (...). Діти відповіли їй (...)».

Складовою частиною кожного заняття є побудова діалогів відповідно до теми заняття.

Наприклад, діалог «У нашому дитячому садку» до заняття на тему «Працівники дитячого садка» (старша група).

Зустріч дітей на вулиці:

— Добрий день, Олю!

— Добрий день, Юлю!

— Як звати вашу виховательку?

— Ольга Михайлівна.

— А вашу?

— Марія Іванівна...

Діалог «Для чого потрібні?» до заняття на тему «Моє обличчя». Діти запитують один у одного і відпо­відають:

— Олю, для чого потрібні очі?

— Очі потрібні, щоб дивитися.

— Для чого потрібні вії?

— Вії потрібні, щоб очі закривати.

— Для чого потрібні вуха?

— Вуха потрібні, щоб слухати.

— Для чого потрібний ніс?

— Ніс потрібний, щоб нюхати та дихати.

— Для чого потрібний рот?

— Рот потрібний, щоб розмовляти, їсти. Аналогічний діалог будують діти і в ході заняття «Чи­стота — запорука здоров'я»:

— Для чого потрібне мило?

— Мило потрібне, щоб мити руки, обличчя, тіло.

— Для чого потрібна вода?

— Вода потрібна, щоб мити руки, вмиватися, купатися.

— Для чого потрібний гребінець?

— Гребінець потрібний, щоб розчісувати волосся.

— Для чого потрібна зубна щітка?

— Зубна щітка потрібна, щоб чистити зуби.

• Для чого потрібний рушник?

— Рушник потрібний, щоб витиратися.

На кожному занятті використовуються різноманітні прийоми у взаємодії, при цьому, безумовно, перевага по­винна надаватися ігровим та практичним прийомам.