5.2 Опис дослідної установки

Схема лабораторної установки зображена на рис. 5.5. Випробовується трифазний асинхронний двигун з короткозамкненим ротором, що навантажується генератором G, який з’єднаний валом з двигуном та працює на навантажувальний опір R_H.

У колі статора двигуна, окрім амперметра, вольтметра та однофазного ватметра, ввімкнене реле струму КА. За допомогою цього реле та електро-

секундоміра визначається час пуску двигуна до усталеної швидкості.

Температуру лобових частин обмоток статора вимірюють термопарами. Навантаження створюється шляхом збільшення струму збудження в шунтовій обмотці збудження генератора G, який змінюється потенціометром R та виставляється за амперметром А.

5.3. Порядок виконання роботи:

а) дослідження двигуна з вентилятором у тривалому режимі роботи.

Робота виконується у такому порядку.

Визначається допустиме значення струму І_доп двигуна з урахуванням того, що двигун розрахований на роботу при температурі навколишнього середовища _сер = 40С:

, (5.7)

де _доп = _гран – _сер – допустима температура перегріву при _сер, яке відрізняється від 40С;

_ном = _гран – 40 – номінальна температура перегріву при _сер = 40С;

_гран – гранична температура нагріву для даного класу ізоляції;

– коефіцієнт постійних втрат при І_ном;

V_ном – змінні втрати при І_ном.

Двигун, що досліджується, має клас ізоляції А, у якого _гран=105С, _сер визначається за термометром, який встановлений в лабораторії.

Постійні втрати

, (5.8)

де – втрати в міді статора на холостому ходу, які приймаються рівними половині втрат короткого замикання для струму І₀ (оскільки втрати в роторі дорівнюють нулю); Р₀, І₀ – потужність і струм холостого ходу; Р_К.З, І_К.З – потужність і струм короткого замикання.

Потужність холостого ходу досліджуваного двигуна:

Р₀ = UІ₀cos₀. (5.9)

За паспортними даними двигуна струм холостого ходу І₀ =0,6А, а cos₀=0,2.

Потужність короткого замикання двигуна:

Р_К.З = UІ_К.Зcos_К.З. (5.10)

Струм короткого замикання І_К.З = 6І_ном, cos_К.З = 0,4 – за паспортом.

Змінні втрати при І_ном

. (5.11)

Знайдений таким чином І_доп виставляють за амперметром А та проводять випробування до отримання практично усталеної температури перегріву _доп. Для цього вмикають вимикачі QF1 та QF2 і натискають кнопку “Пуск” SB2 та SB4.

Навантаження створюється шляхом збільшення струму збудження генератора G.

Протягом всього досліду І_доп підтримується постійним, за допомогою реостата R.

Данні дослідів заносять в табл. 5.1.

Таблиця 5.1 – Дані дослідів та розрахунків

	Дані дослідів			Дані розрахунків
	t, хв	, С	Р, кВт	0	ТН	Т0
Нагрів	0 10 20 30 40 50
Охолодження	60 70 80 90 100 110

б) розрахунок потужності на валу та коефіцієнти корисної дії  двигуна за результатами дослідів.

В тривалому режимі:

Р_в = Р₁ – Р, кВт, (5.12)

де Р₁ – потужність, що споживається двигуном з мережі, яка відповідає розрахованому допустимому струмові навантаження І_доп, тобто визначається з графіка Р₁ = f(І); Р = К + V_доп – сумарні втрати, знайдені за даними, що наведені в п.1.

ККД розраховується за формулою: . (5.13)