
- •Факультет Кафедра
- •Методичні рекомендації
- •Організація роботи студентів і правила техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт в лабораторіях кафедри електротехнічних систем
- •Матеріально-технічне оснащення
- •Вказівки заходів безпеки при роботі на стенді нтц-10
- •Порядок проведення робіт на стенді нтц-10 |порядок|
- •Мета роботи
- •Параметри заземлення
- •Вимірювання|вимірювання| опору заземлення. Суть процесу
- •4. Принципи вимірювання опору заземлення
- •Послідовність виконання роботи
- •Питання для самоконтролю
- •Мета роботи
- •2.1. Маркування кабелів
- •Сфера застосування кабелів:
- •2.2. Елементи конструкції кабелів
- •2.3. Вибір кабелів
- •Ір.Макс.1,3I′дт.Доп; (2.3)
- •2.4. Методи пошуку пошкоджень в кабельних лініях
- •2.5. Петлевий метод визначення місця пошкодження кабелів
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Загальні відомості
- •Класифікація систем безперебійного живлення |харчування| Автоматичне ввімкнення резервного живлення та обладнання
- •Автоматичне повторне ввімкнення
- •Автоматичне частотне розвантаження
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Вказівки до виконання роботи
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Розрахунок
- •Послідовність виконання роботи
- •Розрахунок захисту силового трансформатора
- •Диференціальний захист
- •Визначення уставок і чутливості захисту
- •Максимальний струмовий захист від надструмів при зовнішніх к. З.
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Перелік посилань
4. Принципи вимірювання опору заземлення
Принцип падіння потенціалу, 3-точкова| схема.
Вольтметром V вимірюється напруга|напруження| між штирями X і Y і амперметром A – струм|тік|, що протікає між штирями-електродами X і Z (див. рис. 7).
Рис. 1.7. Принцип падіння потенціалу Рис. 1.8. Комплект засобів П4126М2
Зазначимо|помітьте|, що точки X,Y| і Z відповідають точкам X, P| і C приладу, що працює за 3-точковою| схемою або точками С1, Р2 і С2 приладу, що працює за 4-точковою| схемою.
Користуючись формулами закону Ома E = R·I або R = E/I, ми можемо визначити опір заземлення електроду R. Наприклад, якщо
Е = 20 В і I = 1 А, то: R = E/I = 20/1 = 20 Ом.
При використанні тестера заземлення відпадає необхідність здійснювати|виробляти| ці обчислення|підрахунки|. Прилад сам згенерує необхідний для вимірювання|вимірювання| струм|тік| і безпосередньо покаже значення опору заземлення.
Для проведення вимірювань доцільно використовувати комплект засобів П4126М2 (рис. 1.8).
Положення допоміжного електроду при вимірюванні|вимірюванні|
Для точного вимірювання|вимірювання| опору заземлення слід розміщувати допоміжний електрод струму|току| Z досить|достатньо| далеко від вимірюваного електроду для того, щоб потенціал на допоміжному електроді напруги|напруження| Y вимірювався за межами зон ефективного опору як електроду X, що перевіряється, так і допоміжного електроду струму|току| Z. Якнайкращим|щонайкращим| способом перевірити, чи знаходиться|перебуває| електрод за межами зон ефективного опору останніх електродів, здійснюватиме виміри|вимірювання|, змінюючи|замінювати| його місце розташування. Якщо допоміжний електрод напруги|напруження| Y знаходиться|перебуває| в зоні ефективного опору одного з останніх електродів (або одночасно в обох зонах, якщо зони перекриваються), то при зміні його місця розташування покази|показання| приладу суттєво змінюватимуться і в цьому випадку не можна точно визначити опір заземлення (рис. 1.9).
Рис. 1.9. Електрод в зоні Рис. 1.10. Електрод за межами зони
ефективного опору ефективного опору
З іншого боку, якщо допоміжний електрод напруги|напруження| Y розташований|схильний| за межами зон ефективного опору (рис. 1.10), то при його переміщенні покази|показання| змінюватимуться незначно. Це і є якнайкраща|щонайкраща| оцінка опору заземлення електроду Х. Результати вимірювання|вимірювання| краще змалювати|зображати| на графіці, щоб|аби| переконатися, що вони знаходяться|перебувають| на майже горизонтальній ділянці кривої, як показано на рис. 1.7. Часто відстань від цієї ділянки до електроду, що перевіряється, становить приблизно 62% відстаней від допоміжного електроду струму|току| до електроду, що перевіряється.
Вимірювання|вимірювання| опору заземленого електрода. Метод 62-х| відсотків|процентів|.
Метод 62% був прийнятий після|потім| вивчення графіків і практичних перевірок. Цей метод забезпечує найбільшу точність за умови однорідності ґрунту.
Метод застосовується, якщо пристрій|устрій| заземлення, що перевіряється, і два допоміжні електроди можна розташувати в лінію та коли пристрій|устрій| заземлення, що перевіряється, складається з одного штиря, однієї труби, однієї пластини і т.п.|тощо|, як показано на рис. 11.
Рис. 1.11. Пояснення принципу методу 62%
На рис. 1.12, а показано, що зони ефективного опору (група концентричних поверхонь довкола|навколо| штирів) електроду Х, що перевіряється і допоміжного електроду струму|току| Z перекриваються. Якщо перемістити електрод потенціалу Y у напрямку до електроду Х або Z і повторити вимірювання|вимірювання|, то покази|показання| сильно розрізнятимуться і виміряне|виміряти| значення буде неприйнятно| далеким від дійсного опору заземлення. Області ефективного опору перекриваються і це спричинює|наводить| до того, що вимірюване|виміряти| значення опору зростає за мірою віддалення|віддалення| електроду Х, що перевіряється від електроду Y.
а
б
Рис. 1.12. Вибір оптимального розташування електродів при використанні методу 62%
Тепер розглянемо|розглядатимемо| рис. 1.12, б, на якому електроди Х і Z віддалені|віддалені| на відстань достатню, щоб|аби| зони ефективного опору електродів не перекривалися. Якщо ми тепер побудуємо|спорудимо| графік опору залежно від відстані між електродами X і Y, то побачимо, що різниця між опором ліворуч|ліворуч| і праворуч від точки|точки| 62% (відносна відстань від Y до Х) прийнятна|допустимий| мала. Зазвичай|звично| ця різниця вимірюється у відсотках|процентах| від виміряної|виміряти| величини: ± 2% ± 5% ± 10% і т. д.
Віддаленість допоміжного електроду
Не можна вказати|накликати| одну на всі випадки значення відстані від допоміжного електроду струму|току| Z до електроду Х, що перевіряється, оскільки вона залежить від довжини і діаметру електроду, що перевіряється, однорідності ґрунту і, особливо, від розмірів ефективних областей опору електродів. Проте|однак|, можна надати приблизне значення цієї відстані (табл. 1.6) для електроду діаметром 1 дюйм при однорідному ґрунті (для діаметру 1/2 дюйма зменшуємо відстань на ≈10%, для діаметру 2 дюйми збільшуємо відстань на ≈10%).
Таблиця 1.6
Орієнтовна відстань до допоміжних електродів для методу 62% |
||
Глибина заземлення електроду, що перевіряється X, м |
Відстань до електроду Y, м |
Відстань до електроду Z, м |
1,8 2,4 3 3,6 5,4 6 9 |
13,5 15 16,5 18 21,3 22,2 25,8 |
21,6 24 26,4 28,8 34,5 36 42 |
Двоточковий метод вимірювання (спрощений метод)
Цей альтернативний спосіб застосовується, коли доступне інше дуже хороше|добре| заземлення, окрім|крім| вимірюваного.
У густонаселених районах, де важко знайти місця для установки двох допоміжних електродів, можна застосувати двоточковий метод. Вимірювання|вимірювання| показує опір двох пристроїв|устроїв| заземлення, включених послідовно. Тому друге заземлення має бути дуже хорошим|добрим|, настільки, щоб|аби| його опором можна було нехтувати. Необхідно, також, заміряти|виміряти| опір дроту|проводу| і відняти його величину з|із| отриманого|одержувати| вимірювання|вимірювання|.
Рис. 1.13. Двоточковий метод вимірювання заземлення
Двоточковий метод не таким точним, як 3-точковий| метод (метод 62%), оскільки залежить від відстані між вимірюваним електродом і допоміжним заземленням (невикористовуване| заземлення або водопровідна труба). Цей метод не можна використовувати як стандартний. Швидше|скоріше| – це вихід з|із| положення|становища| в густонаселених районах (рис. 1.13).