Тема. Зміни приголосних у потоці мовлення План

1. Асиміляція приголосних:

а) регресивна асиміляція за участю шуму і голосу;

б) регресивна асиміляція за способом творення;

в) регресивна асиміляція за акустичним сприйманням;

г) регресивна асиміляція за м'ягкістю;

д) регресивна асиміляція за твердістю; е) прогресивна асиміляція;

є) асиміляція на відстані.

2. Дисиміляція приголосних

3. Спрощення в групах приголосних

Література

1. Сучасна українська літературна мова: в 5т. (За ред. акад. І. К.Білодіда). -К., 1969-1973.

2. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. -К., 1993.

3. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. -К., 1993.

4. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. - К., 1986.

5. Волох О.Т., Чемерисов Т.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова.-К., 1989.

6. Головащук СІ. Словник-довідник з правопису та слововживання (За ред. В.М. Русанівського). -К., 1989.

7. Грищенко А.П., Мацько Л.І. та ін. Сучасна українська літературна мова. - К., 1997.

8. Доленко М.Т., Пацюк І.Ї., Кащук А.Г. Сучасна українська мова. - К., 1987.

9. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К., 1984.

10. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. -К.,2000.

11. Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: 36. вправ. -К., 1995.

12. Сікорська З.С. Українсько-російський словотворчий словник. - К., 1985.

13. Словник української мови: в І Іт. - К., 1971-1981.

14. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. - К., 1981.

15. Український правопис. - К., 1993.

Асиміляція (лат. аssimilatio — уподібнення) — функціональний фонетичний процес уподібнення одного звука іншому в артикуляційному й акустичному відношеннях.

Асиміляція завжди існує між голосними чи між приголосними й ніколи не відбувається між голосним і приголосним. Виникає вона між двома звуками, які відрізняються однією чи кількома ознаками. Якщо звуки відмінні однією ознакою і за нею відбувається уподібнення, асиміляція називається повною. Повного є асиміляція й тоді, коли звуки відрізняються двома чи трьома ознаками й за всіма цими ознаками один звук уподібнюється іншому. Якщо звуки різняться кількома ознаками, а уподібнення відбувається за час­тиною із них, асиміляція є частковою. Повна і часткова асиміляція — різновиди її за характером виявлення.

За напрямом асиміляція є прогресивна (якщо попередній звук уподібнює собі наступний) і регреси вна (якщо наступний звук упо­дібнює собі попередній): ( ) і ( ).

За місцем розташування звуків, між якими відбувається асиміляція, розрізняють асиміляцію суміжну (звуки стоять поруч), на відстані (звуки віддалені один від одного іншими звуками).

Найпоширеніша в українській мові асиміляція приголосних звуків, і відбувається вона за будь - якою з ознак, що характеризують приголосні звуки, зокрема за участю голосу і шуму (за дзвінкістю чи за глухістю), за місцем і способом творення, за акустичними властивостями, за твердістю і м'якістю.

Регресивна асиміляція за участю голосу і шуму

Є два різновиди асиміляції за участю голосу і шуму — за дзвінкістю і глухістю.

Регресивна асиміляція за дзвінкістю полягає в тому, що наступний дзвінкий впливає на попередній глухий і викликає зміну його на відповідний йому дзвінкий:

Боро[т 'б] а - боро[д 'б]а, во[кз]ал - во[гз]ал.

[д'] [г]

Регресивна асиміляція за глухістю відбувається між попереднім дзвінким і наступним глухим - дзвінкий під впливом глухого змінюється на відповідний йому глухий. Такій асиміляції відповідає лише зміна дзвінкого [г] в окремих словах:

ле[хк]о, во[хк]о, кі[хт']і, ні[хт']і, дьо[хт']у, але бі[гт]и, допомо[гт]и, збере[гт]и.