Артикуляційно - акустична класифікація приголосних звуків

Класифікація приголосних сучасної української літературної мови ґрунтується на загальних принципах творення приголосних звуків і проводиться у двох головних аспектах: за дією головного активного мовного органа і за способом творення шуму.

Крім того, в ролі допоміжних аспектів класифікації приголосних виступають поділи їх на групи за звучністю (сонорністю) і співвідношенням шуму й голосу та за твердістю і різними ступенями палаталізації.

За активним мовним органом (за місцем творення) усі приголосні звуки поділяються на губні, язикові (передньоязикові, середньоязикові і задньоязикові) і глоткові, або фарингальні.

Губні, або лабіальні, приголосні творяться в момент долання повітряним струменем перепони між нижньою губою (вона виступає активним мовним органом) і верхньою губою або верхніми зубами. Коли струмінь видихуваного повітря прориває зімкнення між губами, творяться двогубні (білабіальні) приголосні [б], [п], [в], [м]; коли ж долається зімкнення між нижньою губою і верхніми зубами, творяться приголосні губно-зубні [ф] та в певних позиціях [в].

Губно-губні [б], [п], [в] та губно-зубний [ф] творяться при піднятому м'якому піднебінні, що не дає можливості повітрю проходити через носову порожнину. Названі приголосні звуки у зв'язку з цим є неносовими, або чистими. При творенні губного [м] м'яке піднебіння опущене; струмінь видихуваного повітря проходить через носову порожнину, де створюється специфічне носове забарвлення, тому цей звук називають носовим.

Язикові приголосні звуки творяться за активної участі язика. Залежно від того, яка частина язика бере найактивнішу участь у творенні звука, приголосні сучасної української літературної мови поділяються на передньоязикові, середньоязикові і задньоязикові.

Активними мовними органами при утворенні передньоязикових приголосних виступають передня частина язикової спинки і кінчик язика. До передньоязикових звуків української літературної мови відносять більшість приголосних, що різняться особливостями творення, специфічним забарвленням та якостями слухового сприймання: [д],[д'],[т],[т'],,[з],[з'],[с],[с'],[ц],[ц'],[ж], [ч],[ш],[л],[л'],[н],[н'],[р],[р'].

Передньоязикові приголосні [н], [н'] таким шляхом, як і губний [м], набувають носового забарвлення. Усі інші передньоязикові чисті (неносові).

Середньоязикові приголосні творяться при активній участі середньої частини спинки язика, що піднімається вгору і зближується з твердим, піднебінням. Саме тому їх називають ще піднебінними, або палатальними (від лат. palatum — тверде піднебіння). Так твориться приголосний [j].

Задньоязикові приголосні [т], [к], [х] творяться при проходженні повітряним струменем перепони, що її утворює задня спинка язика при зімкненні чи зближенні з м'яким піднебінням.

Глотковий (фарингальний) приголосний [г] твориться, на відміну від уже описаних, у порожнині глотки: при проходженні повітря через звуження, що утворюється при наближенні кореня язика до задньої стінки глотки, м'язи також скорочуються.