Класифікація етнічних процесів

У першу чергу, розрізняють еволюційні і трансформаційні етнічні процеси.

Еволюційні етнічні процеси виражаються значною зміною будь-якого з основних елементів етносу, насамперед - мови і культури, а також трансформацією соціальної (класово-професійної) структури етносу, гендерного, вікового та ін. компоненту.

Трансформаційні етнічні процеси охоплюють зміни, що ведуть до зміни етнічної приналежності, завершальним етапом яких є зміна етнічної самосвідомості.

Трансформаційні етнічні процеси поділяють на розділяючі та об'єднуючі.

Розділяючі трансформаційні процеси спрямовані на відокремлення етносів, формування незалежних держав.

Об'єднуючі трансформаційні процеси протікають у вигляді консолідації, асиміляції та інтеграції.

Консолідацією називається злиття кількох самостійних, споріднених за мовою та культурою народів у единий, новий, більший етнос (міжетнічна консолідація), або внутрішнє згуртування народу за рахунок згладжування відмінностей між наявними групами (внутрішня консолідація).

Асиміляція являє собою розчинення одного етносу в іншому, більш численному, в результаті чого втрачаються етнічні властивості, які були притаманні історично, та виникають нові. В сучасному світі ці процеси найбільш інтенсивно проходять в розвинених країнах, де домінуючі державні етноси асимілюють малі етнічні спільноти.

Інтеграція базується на взаємодії всередині держави або на міждержавному рівні кількох етносів, які значно розрізняються за мовою та культурою, що призводить до появи у них низки спільних рис. У результаті складаються не нації, а міжетнічні спільноти.

Всі етнічні процеси протікають з різною швидкістю та результативністю і залежать від рівня соціально-економічного розвитку суспільства і від національної політики, що проводиться державою.

Одна з теорій, що пояснює міжетнічні конфлікти - теорія культурного шоку. Культурний шок – це відторгнення іншої культури, конфлікт між звичними цінностями і тими, які існують в іншому культурному середовищі.

Сила шокової реакції визначається такими факторами:

- ступенем відмінності культур;

- психологічними особливостями індивіда, умінням швидко адаптуватися до нових умов;

- наявністю елементів звичного культурного середовища (сім'я, друзі), які переносяться на нову культуру;

- ступенем відкритості іншим культурам.

Способи подолання конфлікту, що виникає в результаті культурного шоку:

1) геттоїзація (апартеїд) - нав'язування представникам корінної культури своїх правил, норм і цінностей (індіанці й американські поселенці). Також виражається в примусовому відділенні етнічної групи, яка зберігає звичні традиції та культурні цінності (євреї у фашистській Німеччині, негри в США і ПАР до 2 половини ХХ століття);

2) асиміляція - повне розчинення в новій культурі, яке призводить до засвоєнню чужих звичаїв і втрати власної культурної ідентичності;

3) взаємодія - компроміс у поєднанні старих та нових культурних норм, часто супроводжується подвійними стандартами поведінки (російські іммігранти в Америці вдома розмовляють рідною мовою, в соціумі - англійською);

4) культурне запозичення - перенесення культурних інновацій з одного середовища в інше - найпоширеніше джерело культурних трансформацій (розповсюдження комп'ютерів, мобільних телефонів тощо).