- •Поняття соціології, її предмет, об’єкт і методи
- •Структура та функції соціології
- •Співвідношення і взаємодія соціології та інших суспільних дисциплін
- •Питання до самоконтролю
- •Становлення та розвиток соціологчної думки
- •Еволюціоністська соціологія г. Спенсера
- •Матеріалістична соціологія к. Маркса
- •Соціологічна концепція е. Дюркгейма
- •Соціальні доктрини м.Вебера
- •Провідні напрями західноєвропейської соціології хіх—хх ст.
- •Питання до самоконтролю
- •Соціологія особистості
- •Соціалізація особистості
- •Види соціалізації:
- •Контексти соціалізації:
- •Соціальні статуси та ролі
- •Суспільство як соціальна система
- •Концепції розвитку суспільства
- •Типологізація суспільств
- •Питання для самоконтролю
- •Соціальна структура суспільства та її основні компоненти
- •Питання для самоконтролю
- •Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •Соціальна мобільність
- •Питання до самоконтролю
- •Соціологія управління
- •Соціальний контроль
- •Громадська думка як елемент соціального контролю
- •Питання до самоконтролю
- •Соціологія праці
- •Типологізація соціально-трудових відносин
- •Питання до самоконтролю
- •Соціологія сім'ї
- •Функції сім'ї
- •Типи сім'ї
- •Типи шлюбних відносин
- •Питання до самоконтролю
- •Соціологія культури
- •Види та форми культури
- •Рівні культури
- •Різновиди культури
- •Питання до самоконтролю
- •Соціологія політики
- •Функції політики:
- •Існує і зворотний зв’язок: тільки досконалість, ефективність функціонування правової держави здатні забезпечити ефективне функціонування і розвиток громадянського суспільства.
- •Питання до самоконтролю
- •Соціологія релігії
- •Питання до самоконтролю
- •Етносоціологія
- •Теоретичні підходи до вивчення етнічних спільнот:
- •Класифікація етнічних процесів
- •Питання до самоконтролю
- •Основні методи сбору соціальної інформації
- •Аналіз документів
- •Спостереження
- •Опитування
- •Соціальний експеримент
- •Соціометричний метод
- •Питання до самоконтролю
- •Перелік рекомендованої літератури
Соціальний контроль
У суспiльствi бiльшiсть людей дотримуються бiльшостi соцiальних норм у бiльшостi випадкiв. Саме тому у стабiльнiй фазi суспiльного розвитку соцiальне життя має досить передбачуванi форми. Але така картина соцiального життя навiть у стабiльному суспiльствi не є повною. Якщо придивитися до нього уважнiше, то можна побачити, що люди не тiльки притримуються соцiальних норм, але й порушують їх. Люди вживають наркотики, бунтують, беруть участь у акціях протесту, приймають наркотики, вживають алкоголь, вбивають одне одного, виголошують гасла або iдеї, які вступають у супереч основам суспільства та правам людини.
У цих випадках мова йде про девіантну поведінку — вiдхилення вiд соцiальних норм, які прийняті у суспільстві. У загальному розумінні це поняття охоплює будь-яку поведiнку, що не вiдовiдає соцiальним нормам. Невiдповiднiсть поведiнки таким нормам може сприйматися досить толерантно або навiть iгноруватися. Невеликi вiдхилення вiд норми, або вiдхилення від норм, про якi нiхто особливо не турбується, мають дуже незначнi соцiальнi наслiдки й тому не становлять особливого iнтересу для соцiологiв. Соцiологів цікавлять, головним чином, такі порушення, якi значна кiлькiсть людей сприймає як недопустимі. З цiєї точки зору, девіація - це поведiнка, яка суттєво порушує соцiальнi норми та засуджується значною кiлькiстю людей.
Хто ж оцінює поведінку людей з точки зору їх відповідності соціальним правилам і нормам? У будь-якому суспільстві це завдання соціального контролю, який можна позначити як сукупнiсть методiв i засобiв, які забезпечують вiдповiднiсть поведiнки людей соцiальним нормам. Соціальний контроль - це спосіб саморегуляції суспільного життя, який за допомогою соціальних цінностей і норм забезпечує впорядковане функціонування всіх її компонентів.
Соціальний контроль поділяється на внутрішній (самоконтроль), в основі якого лежать цінності, норми, ролеві очікування, звичаї, традиції, інтералізовані в процесі соціалізації, та зовнішній, який базується на заохоченнях або обмеженнях та примусі, що становлять систему санкцій.
За внутрішнього контролю людина самостійно узгоджує свою поведінку з існуючими нормами. Приблизно 70% соціального контролю здійснюється за рахунок внутрішнього контролю. Що більше розвинуто внутрішній контроль, то меншою є потреба в зовнішньому контролі.
Зовнішній контроль здійснюється сукупністю інститутів і механізмів, що гарантують дотримання загальних норм і законів поведінки. Він поділяється на:
формальний (інституціональний), заснований на постановах, законах, інструкціях державних інститутів: армії, міліції, служби безпеки, судів тощо;
неформальний (внутрішньогруповий), заснований на схваленні чи осуді з боку родичів, друзів, колег, а також з боку громадської думки.
Соцiологи позначають три основнi стадії соцiального контролю.
Перша стадія притаманна процесу соцiалiзацiї. Спочатку вiдповiднiсть поведiнки дитини соцiальним нормам забезпечується зовнiшним контролем. Але коли дитина стає дорослiшою, збiльшується та частина її поведiнки, що регулюється внутрiшнiми регуляторами. Найчастiше людина приймає цi стандарти без роздумiв, вони становляться "другою натурою". Коли людина знаходиться у групі, її поведінка регулюється у вiдповiдностi до норм цiєї групи. Роблячи те, що роблять iншi члени групи, вона набуває відповідної iдентичностi та вiдчуття задоволення. Норми групи стають її власними нормами. Соцiальний контроль, таким чином, проявляється у формі самоконтролю.
На другій стадії соцiального контролю структурується соцiальний досвiд людини. Найчастiше людина позасвiдомо будує свої поняття про реальнiсть тим шляхом, яким суспiльство упорядковує соцiальнi альтернативи. Доки вона залишається замкненою у соцiальному середовищi, що забезпечує її культурою, вона звикає до дещо обмеженого свiту. Досить часто нонконформiстськi форми поведiнки не виникають у певному суспільстві тому, що вони просто невiдомi цьому суспiльству.
Третя стадія соцiального контролю - це процес покарання за порушення норм суспiльства та винагородження за дотримання цих норм. Тих, хто порушує правила, зустрiчає незадоволення, ворожнеча та остракiзм - або навiть ув'язнення чи смерть. Конформiст отримує схвалення, популярнiсть, престиж та iншi соцiально визначенi переваги.
Соціальний контроль спирається на два головних елемента - норми та санкції.
Норми - це встановлені соціумом зразки поведінки у певних ситуаціях.
Санкції являють собою механізми реагування на дотримання або порушення соціальних норм, які стимулюють людей їх виконувати.
Соціальні санкції разом із нормами формують механізм соціального контролю і тому представляють нерозривне ціле. Якщо у якої-небудь норми відсутня відповідна санкція (заохочувальна чи санкція покарання), норма перестає виконувати свою регулюючу функцію. В цьому випадку вона перестає бути елементом соціального контролю.
Формальні негативні санкції — це покарання, передбачені законами, урядовими постановами, приписами (арешт, тюремне ув’язнення, звільнення з роботи, штраф тощо).
Неформальні негативні санкції — це покарання, що здійснюються поза офіційними інстанціями (громадський осуд, бойкот тощо).
Формальні позитивні санкції — це схвалення з боку офіційних організацій (державні премії, почесні звання, ордени тощо).
Неформальні позитивні санкції — це неофіційне схвалення (компліменти, аплодисменти, повага тощо).
