Функції політики:

• зміцнення цілісності суспільства як складно диференційованої соціальної системи;

- дотримання балансу між інтересами різних соціальних груп;

- розробка колективних цілей і мобілізація ресурсів на їх здійснення;

- запобігання і регулювання групових конфліктів;

- підтримка класового чи соціального панування;

- захист основоположних прав людини;

- залучення громадян до управління державними і громадськими справами;

- забезпечення соціальної справедливості.

Політика має складну структуру, основними елементами якої є політична свідомість, політичні відносини, політичні організації.

Кожен елемент структури політики — дуже складне явище, має свої характеристики, посідає своє місце і виконує свою роль у політиці.

Політична свідомість — це усвідомлення людиною (соці- альною спільнотою) суті та змісту політики, раціональне або нераціональне ставлення до неї. Політична свідомість — це почуття, настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, пов’язані зі ставленням соціальних спільностей до політичної влади, її завоювання, утримання і реалізації. Політична свідомість має два рівні: науковий і побутовий, вона може бути прогресивною або реакційною, стабільною або нестабільною.

Політичні відносини — це стійкі політичні зв’язки і взаємодії, що формуються спільно з функціонуванням політичної влади. Це від­носини між політичними діячами і масами, між політичною елітою і виборцями, між елітою і контрелітою, між діючою владою і опозицією, між лідерами і групами підтримки, між класами і соціальними групами з приводу завоювання, утримання і реалізації влади.

Політична організація — це сукупність державних і недержавних установ і організацій, що реалізують політичну владу, беруть участь у регулюванні взаємовідносин соціальних спільностей, тобто політична організація охоплює не лише органи державної влади, передусім саму державу як базовий соціально-політичний інститут, а й організації громадянського суспільства: політичні партії, громадські об’єднання, профспілки та різні творчі об’єднання, неформальні інституалізовані форми (мітинги, демонстрації, збори тощо).

Політичне життя суспільства — це сукупність духовних, чуттєвих, емоційних, практично-предметних форм політичного буття людини, яка включає і політичні відносини між людьми, спільностями, верствами, формується і здійснюється такими відносинами.

Існує дві соціальні сфери політичного життя суспільства:

1. сфера державно-політичних відносин;

2. сфера приватногромадянського життя.

Ці сфери взаємопов’язані та взаємодіють, але кожна з них має свої завдання, виконує свої функції:

До сфери державно-політичних відносин належать, наприклад, дії і взаємовідносини людей, пов’язані з їхньою службою або працею в державних закладах, армії, міліції та інших державних структурах; із сплатою податків, отриманням паспорта, посвідчення водія, проходження митного контролю, участю у виборах тощо. Всі подібні процеси політичного життя людей детально регламентуються законами та іншими державними установами і тому належать до соціального сектору держави.

Сфера приватногромадянського життя людей — це зона вільних дій і взаємовідносин індивідів відповідно до їхніх власних інтересів, цілей і бажань. Ця сфера презентує громадянське суспільство як асоціацію вільних громадян та їхніх самодіяльних організацій, що захищають їхні інтереси. В громадянському суспільстві люди взаємодіють самостійно і вільно, виходячи із своїх особистих індивідуальних цілей, потреб та інтересів. Іншими словами, це сфера самодіяльності, самоорганізації і самоуправління людей.

Громадянське суспільство вимагає певних умов і гарантій прав і свобод людини з боку правової держави, тому може створюватися, функціонувати і розвиватися лише разом із правовою державою, причому рівень зрілості громадянського суспільства визначає рівень зрілості й ефективність функціонування правової держави.