2. Становлення світової системи корпоративного управління

Корпоративне управління і корпоративні відносини взагалі нгрозривно пов'язані з розвитком акціонерних товариств, акціо­нерної форми власності. Акціонерна форма виникла І почала роз­виватися в докапіталістичну епоху. Однією з найперших різнови­дів компаній із спільним капіталом були привілейовані компанії. В Англії надання привілеї (хартії) було ви-кіючним правом королівської влади. Відомими прикладами є Компанія торговців-авантюристів Англії, що одержала хартію від Ричарда II (1390 р.) і Східно-індійська компанія, що одержала хартію від королеви Єлизавети П.

У середньовіччя століття були відомі випадки створення кредитних установ із дрібних часток: капітал Венеціанського банку був складений із внесків дрібних позичальників. Однак "... ці первісні товариства істотно відрізнялися від акціонерних компа­ній: особи, що вступили в товариства, виходячи» забирали части­нку належних на їхні паї капіталу". Сучасний акціоне­рний принцип полягає в тому, що власник невеликої частки капі­талу вносячи його у велике підприємство, замість нього одержу­вав документ - акції, що легко можуть бути передані з рук у руки, без витягу зі справи самого капіталу. Перші компанії на такому принципі виникли в 1600 р. в Англії й у 1602 р. у Голландії для торгівлі з Індією. Застосування акціонерного принципу був поряд з появою векселів банків найважливішою реформою в галузі тор­гівлі й обміну.

В Англії попередниками сучасних акціонерних товариств були компанії, створювані у відповідності до норм звичайного права (сотпюп Іош допрану) це були незарессгрованні партнерс­тва з частками, які можна було продавати, їх число швидко зрос­тало наприкінці XVIII на початку XIX століть, незважаючи на сильний опір з боку законодавчої влади. Ці компанії, які є корпо­ративними утвореннями і випускають акції, що могли передава­тися, були незареєстрованими і найчастіше використовували по­слуги безпринципних людей для здійснення шахрайських проек­тів. Це стало причиною прийняття закону про "дуті" підприємст­ва, що діяли до 1825р.

Для усунення цього недоліку були прийняті нормативні ак­ти, що зробили реєстрацію комерційних підприємств обов'язко­вою. Однак, це не послужило поштовхом для величезного про­гресу в розвитку акціонерних товариств. Каменем спотикання бу­ло те, що відповідальність партнерів у бізнесі була необмеженою, що іноді, унаслідок некомпетентності або несумлінності керую­чих бізнесом, могло означати крах для багатьох людей. Застосу­вання в другій половині XIX століття принципу обмеженої відпо­відальності стосовно спільного капіталу дозволило виявити дійс­ний потенціал акумуляції капіталу. З цього часу почалося неба­чене швидке зростання акціонерного капіталу. Так, в Англії до кінця XIX століття щорічно створювалося до 4000 компаній з об­меженою відповідальністю, а товариства з повною відповідальні­стю практично перестали існувати.

У Росії розвиток акціонерних форм у виробничій сфері (на­самперед, у великій промисловості) різко прискорився після ска­сування кріпосного права в 1861 р. "Протягом 1861-1873 рр. було затверджено 357 акціонерних товариств з капіталом у 1116 млн руб. Промисловість поглинала 11,4% всього акціонерного капіта­лу, тоді як банки, залізниці і торговельні підприємства - до 83%". після кризи 1875р. За1874-1881рр. було знову створене 272 акці­онерні товариства з капіталом 305,6 млн руб. У період піднесення щюмисловості до 1889р. у Росії функціонувало 504 акціонерні товариства з капіталом у 1736,8 млн руб. Загальна сума всіх акці­онерних капіталів (основних, запасних, амортизаційних) у 1899 р. нараховувала 2,3 млрд руб. Найбільш посилено акціонерне буді­вництво розвивалося у важкій промисловості (гірській, металур­гійній, хімічній), а також у паливній і будівельній промисловості. Т;іким чином, з часів селянської реформи до кінця століття кіль­кість великих промислових підприємств збільшилася приблизно в 3.0-3,5 рази, число акціонерних товариств - у 24,1 раза.

Розвивалося акціонування й у фінансовій сфері. У 1800 р. у Санкт-Петербурзі було засноване агентство англійського страхо­вого товариства "Фенікс". Його головними клієнтами стали купці і Зарони з прибалтійських земель. Під впливом цього агентства, шо протягом двох десятиліть своєї діяльності одержало визнання страхувальників і високі доходи, у 1822 р. торговий дім "Штір-ліщь і КО " разом з чотирма іншими намагалися на базі існуючо­го агентства "Фенікс" створити спільне англо-російське акціоне­рне страхове суспільство "Санкт-Петербургский Фенікс". Пропо­зицію п'яти торгових домів було відкинуто. Однак, через 5 років був підготовлений і затверджений новий Статут, але вже тільки "Російського страхового від вогню товариства". Так 22 липня 1927 р. у Росії з'явилося акціонерне страхування. 16 вересня 1835 року відкрилося друге акціонерне товариство - "Друге Російське страхове від вогню суспільство". Акціонерне страхування продо-в.кувало розвиватися незважаючи на сильну конкуренцію на да-н уму ринку державного (земського) страхування.

Зростання російської економіки в другій половиш XIX - по-ч Ітку XX століть було нерозривно пов'язане з розвитком корпо-рітивної форми власності. Найбільш наочно це підтверджується лшими про розвиток вугільної і металургійної промисловості на п.вдні Росії (територія України). З 1873 по 1913 р. виробництво чівуну в цьому районі збільшилося з 0,03 до 176,2 млн. пудів-тіюто в 280 разів, виробництво готових виробів - з 0,16 до 133,6 млн пудів (у 835 разів), кількість акціонерних товариств - з 2 до 16 і акціонерний капітал - з 3,45 до 185,45 млн. руб. (у 54 рази).

У Західних країнах на початку XX століття розвиток акціо­нерних підприємств хоча і сповільнився, але не припинився. Ко­рпораціями в США були в 1904 р. - 23,6%, у 1909 - 25,9%, тобто понад чверть підприємств. У них було зайнято 70,6% у 1904 р. і 75,6% у 1909 р., розміри виробництва складали відповідно, 70,6% і 75,6%. Завдяки поступовому ростові, через піввіку - у 1965 р. у різних сферах економіки США частка акціонерних товариств складала від 87% до 98%. У 1980 р. 500 найбільших корпорацій США (при загальній кількості акціонерних товариств 2,5 млн.) зосередили більше 1/3 продажів і прибутку. В іншій найбільшій країні - Німеччині - з 1970 по 1980 р. кількість акціонерних това­риств зросла з 77,9 до 224,9 тис., а їхній капітал збільшився з 96,3 до 184,9 млрд марок.

Характерним явищем, властивим процесові корпоратизації економіки промислове розвинених країн у XX столітті, стало зна­чне розширення кола акціонерів. У 1955 р. у США число власни­ків акцій оцінювалося в 8,6 млн чоловік, у числі яких було близь­ко 0,5 млн робітників, а в 1990 р. акціонерами були 47 млн. чіл., у тому числі 12 млн робітників.

Необхідно відзначити, що абсолютна більшість власників акцій не мають у своєму розпорядженні можливості брати факти­чну участь у керуванні корпораціями, акціями яких вони володі­ють. У кожній корпорації 20 найбільшим акціонерам у середньо­му належало 32% звичайних акцій. Ці 20 акціонерів на ділі з ус­піхом контролюють справи корпорації.