9.2. Особливості функціонування транснаціональних корпорацій у міжнародній економіці

Переважна більшість сучасних міжнародних корпорацій має форму ТНК. Розподіл міжнародних корпорацій на ТНК і БНК умо­вний, оскільки у сучасних умовах найбільше значення має не те, капіталу скількох країн належить головна компанія корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування і отримання прибу­тку. У цьому сенсі міжнародними можна вважати всі корпорації, що мають хоча б одну закордонну філію, створену на основі пря­мих інвестицій. Проте очевидно, що у число ТНК можуть у такому випадку потрапити і зовсім невеликі фірми, що мають один єдиний підрозділ по той бік кордону. Насправді під ТНК прийнято розумі­ти лише дійсно великі міжнародні корпорації, що мають істотний вплив на світовий ринок товарів і фактори виробництва.

У 1974 році при Економічній і Соціальній раді ООН були створені Комісія з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК як її робочий орган, що стало свідченням визнання світовим співто­вариством зростаючої ролі ТНК у міжнародній економіці. У мандат Комісії входили в числі іншого вивчення нового на той час фено­мена ТНК і розробка кодексу діяльності ТНК. Пізніше комісія була перетворена у підрозділ Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).

За оцінками Доповіді зі світових інвестицій, що періодично друкується ЮНКТАД, у середині 90-х років у світі: нараховувалося приблизно 37 тис. ТНК, що мають більше 206 тисяч філій у світі, а приблизно на 100 найбільших ТНК (крім транснаціональних фінан­сових компаній і банків) припадало близько 1/3 усіх прямих інвес­тицій.

Із 100 найбільших ТНК 38 базувалися у Західній Європі, 29 -у США, 16-у Японії й інші - в Австралії, Канаді, Фінляндії, Новій Зеландії та інших індустріальних країнах;

ТНК, що базуються у великих індустріальних країнах, переве­ршували ТНК із менш великих індустріальних держав за абсолют­ним обсягом іноземних активів. У той же час у ТНК із малих індус­тріальних країн іноземні активи посідають відносно велику частку в загальному обсязі активів;

приблизно третину міжнародної торгівлі складали внутріш-ньокорпораційні постачання ТНК.

Якщо ранжувати 100 найбільших ТНК за розмірами іноземних активів, то найбільш істотний їх вплив у електронній промисловос­ті (26% від загальної суми іноземних активів), у гірничорудній і нафтовидобувній промисловості (24%), автомобілебудуванні (19%), хімічній і фармацевтичній промисловості (15%), харчовій промис­ловості (9%), торгівлі (4%) і металургійній промисловості (4%).

За останні десятиліття в діловій активності транснаціональних компаній відбулися серйозні зміни. На початку своєї діяльності во­ни склалися як одногалузеві структури. Сьогодні транснаціональні корпорації здійснюють свої операції у багатьох галузях промисло­вості. Перехід до багатогалузевої структури підсилює економічні позиції ТНК. Розпочавши багатогалузеву справу у своїй країні, во­ни потім використовують цей досвід для впровадження в кілька га­лузей закордонних країн, що дозволяє їм проводити більш успішно конкурентну боротьбу з іншими фірмами на території країн, що приймають.

Найбільш характерними рисами ТНК є:

- створення системи міжнародного виробництва, розпиле­ного між багатьма країнами, але контрольованого з одного центру;

• висока інтенсивність внутрішньокорпораційної торгівлі між розташованими у різних країнах підрозділами;

• відносна незалежність у прийнятті рішень від країн базу­вання і країн, що приймають;

• глобальна структура зайнятості і міждержавна мобільність менеджерів;

• розробка, передача і використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної стру­ктури.

Особливості сучасного етапу розвитку транснаціональних кор­порацій виявляються не тільки в загостренні конкуренції між ними, але, як свідчить практика, і у виникненні взаємних відносин спів­робітництва, що отримали назву стратегічних альянсів. У рамках цих формувань транснаціональні корпорації можуть вирішувати найрізноманітніші проблеми, що постають перед ними на всіх трьох основних ринках світу.

Очевидно, що кінцевою метою транснаціональних корпо­рацій є отримання прибутку. Для досягнення цієї мети вони мають безліч переваг порівняно з іншими учасниками міжна­родних економічних відносин, насамперед, збільшення терито­рії своєї дії. Розширення сфери діяльності дозволяє їм мати такі переваги:

• вони мають у своєму розпорядженні природні і людські ресурси, а також науково-технічний потенціал інших країн;

• проникають на ринки інших країн «зсередини», оминаючи мит­ні бар'єри закордонних країн;

• маючи філії у різних країнах, переборюють обмеженість внут­рішнього ринку країн своєї резиденції, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибу­ткового рівня.

Транснаціональні корпорації мають переваги не тільки від розширення території експлуатації, але і внаслідок отримання вигоди з різниці в економічному становищі країн. Маючи філії і дочірні компанії у різних країнах, ТНК можуть:

• здійснювати швидкий господарський маневр, зосереджуючи ті чи інші виробництва у країнах з дешевою сировиною і низьки­ми ставками заробітної плати;

• прагнути одержувати високі прибутки у країнах, де існує низь­кий рівень оподаткування;

• оптимізувати свої виробничі і збутові програми у відповідності до специфічних умов різних національних ринків;

• маніпулювати балансами своїх закордонних філій і дочірніх компаній, підпорядковуючи їх політику прибутків і витрат інтересам центральної штаб-квартири.

Переважаючою рисою розвитку транснаціональних корпора­цій є розвиток у їх рамках внутрішньофірмових відносин. Так, значне поширення отримала внутрішньофірмова торгівля між окреми­ми філіями і дочірніми компаніями ТНК, розташованими у різних країнах, що за своєю формою є міжнародною торгівлею. Внутріш-ньокорпораційний торговельний обмін між різними підрозділами транснаціональних фірм відгороджує їх від впливу міжнародної конкуренції, тим самим впливаючи на весь товарообіг.

Крім того, внутрішньофірмовий обмін дозволяє транснаціона­льним корпораціям уникати впливу тарифних бар'єрів, створених її філіями й іншими підрозділами. ТНК нерідко звільняються від сплати митних виплат на раніше вивезені матеріали.

ТНК мають чималі переваги у тому, що внутрішньокорпора-ційні комерційні відносини вони здійснюють на базі так званих трансферних цін (цін усередині ТНК).