ЗМІСТ

Тема 1. Економічна і правова сутність корпоративного управління……………………4

Тема 2. Державне регулювання корпоративного сектору………………………………18

Тема 3. Роль депозитарної системи в корпоративному регулюванні…………………..31

Тема 4. Корпоративні форми підприємництва в Україні………………………………..41

Тема 5. Корпоративні цінні папери……………………………………………………….46

Тема 6. Органи управління акціонерним товариством………………………………….49

Тема 7. Моделі корпоративного управління……………………………………………..55

Тема 8. Корпоративні фінанси…………………………………………………………….61

Тема 9. Сутність та особливості функціону­вання міжнародних корпорацій……………...78

Тема 10. Поняття і значення ефективного корпоративного управління………………..86

Рекомендована література………………………………………………………………….88

Тема 1. Економічна і правова сутність корпоративного управління

1. Корпоративное управление и диалектика його розвитку.

2. Світовий досвід розвитку корпоративного управління.

3. Становлення корпоративного управління в Україні.

1. Корпоративне управління и диалектика його розвитку.

Корпоративна власність, корпоративне управління, корпоративна культура, корпоративні конфлікти – всі ці словоутворення пов’язані з поняттям «корпорація».

Господарський кодекс України, який вступив у силу 1 січня 2004 року, визначає корпорацію як договірне об’єднання підприємств з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників органам управління корпорації.

У світовій господарській і правовій практиці поняття корпорації трактується значно ширше. Це не стільки деяке «надфірмове» утворення, скільки певним чином зформирований суб’єкт гозподарювання.

У Великому економічному словнику під редакцією А.Азрилияна (М., Інститут нової економики, 1997 р.) під корпорацією розуміється «широко розповсюджена у розвинутих країнах форма організації підприємницької діяльності, яка передбачає дольову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешелону професійних керівників, які працюють за наймом». Більш того, тільки така корпорація може бути об’єктом корпоративних прав, визначених Господарським кодексом України як права особи – суб’єкта корпоративних прав, яка володіє часткою статутного фонду (майна) господарської організації. Такий об’єкт називають ще емітентом корпоративних прав, а такого суб’єкта - власником корпоративних прав (або інвестором).

За визначенням робочої групи спеціалістів економічних і юридичних висщих учбових закладів України, корпоративне управління- це система впливу на учасників корпоративних відносин з метою ефективного використання об’єднаного капіталу.

В першу чергу мова йде про акціонерні товариства – адже саме їх з найменшими поправками можна віднести до корпорацій. Але не тільки вони являються об’єктом корпоративного управління. Практично всі види господарських товариств, які створюються і здійснюють діяльність відповідно до законодавства України, також є емітентами корпоративних прав.

Правова сутність та основні етапи розвитку корпоративних прав:

• емісія (розміщення) корпоративних прав (випуск акцій акціонерного товариства і формування статутного капіталу в інших господарських товариствах);

• «життя» корпоративних прав після емісії (операції, які проводяться між емітентами корпоративних прав, їх власниками і третіми особами, а також взаємовідносини емітентів і власників);

• ліквидація (погашення) корпоративних прав.

Таким є комплексний підхід з дослідження природи корпоративних прав. Такий підхід необхідний для визначення можливостей і методів залучення інвестицій у діяльність підприємства.

Належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а перебачає також врахування інтересів і активне співробітництво із особами, які зацікавлені в діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою тощо).

Корпоративне управління може бути визначено як зведення правил і принципів, які забезпечують таке управління та контроль над компанією, котрі в найбільшому ступені враховують інтереси акціонерів та інших заінтересованих осіб, включаючи працівників, клієнтів і постачальників.

Поняття "корпоративне управління" широко використовується в західній економічній літературі і досить швидко запроваджується в Україні. Це пояснюється поширеною формою корпоративного господарювання і власності, необхідністю управління нею й стрімким розвитком такої власності в Україні. Слово "корпорація" походить від лат. (об'єднання, співтовариство) та означає об'єднання, союз, що створюються на основі професійних або станових інтересів. Тому зрозуміло, що корпоративне управління є управлінням специфічною об’єднаною власністю. 3 іншого боку, всі власники мають певні відносини власності з корпорацією.

Природа корпоративної власності не є простою, і відповідно корпоративне управління як категорія також являє собою складну систему економічних відносин, яка включає багато внутрішніх і зовнішніх елементів. Проте треба мати на увазі те, що таке поняття, як "корпоративна власність", не використовується в законодавчо-правовій базі України, хоча знайшли застосування поняття "корпоративні права" та "корпорація". Водночас термін "корпоративне управління" застосовується досить часто. На сьогодні не існує єдиного визначення корпоративного управління ні в зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі. Часто під корпоративним управлінням розуміють загальний менеджмент, що не точно визначає його сутність. Іноді корпоративне управління подають як систему органів управління або сукупність організаційно-правових норм. Усі визначення мають право на існування, але складність проблеми потребує більш глибокого підходу. Тому слід вивчати корпоративне управління в кількох його вимірах.

Насамперед корпоративне управління можна розглядати як управлінням корпоративними правами. Таке визначення є найбільш загальним, оскільки управління корпоративними правами стосується усіх їх власників, а ними є значна частина людей у світі, у тому числі громадян України.

Отже, якщо брати корпоративні права як найбільш загальний об'єкт корпоративного управління, то його можна охарактеризувати так: корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодуванням витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами. Головною метою корпоративного управління є отримання частини прибутку, яку називають дивідендом. Дивіденд — це частина прибутку (платіж), що проводиться на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою внаслідок розподілу частини її прибутку.

Однак корпоративні права є втіленням частки (паю) в капіталі конкретних підприємств. Рух корпоративних цінних паперів, або паїв, залежить від ефективності діяльності підприємств-емітентів. Тому, досліджуючи особливості корпоративного управління, обов'язково слід мати на увазі специфіку управління цими підприємствами (корпораціями) з погляду узгодження інтересів власників і менеджменту.

Отже, вивчення проблематики корпоративного управління здійснюється з урахуванням інтересів власників корпоративних цінних паперів, які, у свою чергу, досліджуються через розвиток і функціонування підприємств — емітентів корпоративних прав.

Виходячи з цього, треба пам'ятати, що корпоративне управління не є відірваним від загального менеджменту, воно є одним із його базових елементів і визначає насамперед погодження відносин власників і менеджерів. Корпоративне управління виділилось на певному історичному етапі соціально-економічного розвитку, коли відбулося відокремлення функцій управління від власності і коли почали виникати організаційні форми господарювання, що отримали назву акціонерних товариств, або корпорацій.

На сьогодні не існує жорсткого розмежування предмета вивчення менеджменту як системи економічних знань з організації та управління і предмета корпоративного управління. Слід мати на увазі, що предметом запропонованого нами підходу до вивчення корпоративного управління не є безпосередньо виробництво, фінанси, ринки, значна частина кадрової політики. 3 погляду стратеги корпоративне управління націлене на забезпечення сталого розвитку корпорацій через формування найбільш ефективної організаційної структури. Ця структура ґрунтується на оптимальному співвідношенні компетенції і відповідальності учасників корпоративного управління.

Корпоративне управління розглядає здійснення господарських операцій працівниками й управління менеджерами виходячи з найбільшої ефективності діяльності корпорації не тільки з погляду менеджменту організації, а й її власників. Є фактом, що не завжди інтереси власників та корпорації (як підприємства) збігаються. Тому корпоративне управління в системі загального менеджменту спрямоване на отримання кінцевого результату, яким є найбільш оптимальне узгодження інтересів суб'єктів корпоративних відносин — власників, менеджерів, працівників, суспільства. Ці інтереси, як правило, різні, їх узгодження в корпораціях здійснюється через реалізацію повноважень і відповідальності.

Різну роль у діяльності корпорації можуть відігравати різні органи управління: загальні збори, наглядові ради (ради директорів), правління (виконавчі директори), ревізійні органи. Створення чіткої системи взаємодії цих органів є першочерговим завданням і об'єктом корпоративного управління.

Водночас таке управління багато в чому залежить від середовища, яке створюється в результаті цілеспрямованої діяльності державних органів із законодавчо-нормативного забезпечення корпоративної діяльності. Тому такі регулятивні функції держави також є предметом вивчення корпоративного управління. Певну роль у корпоративному регулюванні відіграють так звані фінансові посередники, ринки, громадськість.

Суть корпоративного управління може бути більш конкретизована під час визначення його суб'єктів і об'єктів.