6. Вищі почуття та їх психологічна характеристика.

Моральні почуття. Це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей і до себе самої. Вони нерозривно пов'язані з нормами поведінки, прий­нятними в певному суспільстві, з оцінкою відповідності цим нормам дій, вчинків, намірів людини. Джерелом таких почуттів є спільне життя людей, їхні взаємини, їхня спільна боротьба за досягнення суспільної мети.

Високими моральними почуттями людей є передусім по­чуття любові до своєї країни, почуття патріотизму. Почуття патріотизму багатогранне. Воно нерозривно пов'язане з по­чуттям національної гідності та гордості, національної самосвідомості. Національна самосвідомість — усвідомлення людиною своєї належності до певної нації. Включає в себе і формується на підставі:

а) знання рідної мови;

б) знання історії своєї країни;

в) знання національної культури;

г) усвідомлення місця своєї країни, її культури, історії серед інших народів;

д) ментальності.

Ментальність охоплює особливості національних світосприймань, світобачення, психології, національного характеру. Позитивними рисами ментальності українців є: чутливість, ліризм, що виявляється як у народній творчості, так і в обрядовості; волелюбність, миролюбність, лагідність, м'якість характеру, доброзичливість, любов до землі, до краси. Нега­тивні риси: перевага емоцій над волею та інтелектом, запальність, надмірний індивідуалізм, невміння підпорядкову­вати свої інтереси інтересам загалу.

Почуття любові до Батьківщини пов'язане з любов'ю до людей, з почуттям гуманності. Почуття гуманності зумовлені моральними нормами та цінностями, системою установок особистості на соціальні об'єкти (людину, групу, живих істот), представлені у свідомості переживаннями, співпереживаннями і реалізуються в спілкуванні, діяльності, допомозі. Почут­тями гуманізму керується особистість при визнанні прав, свободи, честі та гідності іншої людини.

Почуття честі. Це високі моральні почуття, що характери­зуються ставленням людини до самої себе і ставленням до неї інших людей. Честь — це визнання суспільством досягнень особистості. Поняття честі охоплює бажання людини підтри­мати свою репутацію, престиж, добру славу в тому соціальному оточенні, до якого вона належить. З честю пов'язане уявлення про гідність. Почуття гідності проявляються в суспільному визнанні прав людини на повагу з боку оточуючих людей, на незалежність, усвідомленні нею цієї незалежності, моральної цінності своїх вчинків і якостей, неприйнятті всього того, що принижує її як особистість.

Оцінка людиною власних вчинків, добрих і недобрих, своєї діяльності, свого ставлення до інших людей називається її совістю. Ця оцінка є не тільки розумовою, а й емоційною. Вона переживається, усвідомлюється людиною і вважається внут­рішнім регулятором поведінки людини, проявом моральної свідомості. Сила і дієвість впливу на особистість совісті залежить від міцності моральних переконань людини.

Інтелектуальні почуття. З'являються в процесі переживань, які пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини. Такими є почуття любові до знань, почуття нового, здивування, сумніву, впевненості, невпевненості. Ці почуття пов'язані з аморальними почуттями людини, але разом з тим вони і специфічні. Їх джерелами є навчальна діяльність, самостійна .робота, дослідна робота в тій чи іншій галузі, конструктивна, творча виробнича праця людини.

Естетичні почуття. До естетичних почуттів належать почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою діяльністю. Естетичні почуття — відображення прекрасного, що є в самій об'єктивній діяльності. В них виявляється естетичне ставлення особистості до предметів і явищ, викликане активним її ба­жанням оволодіти конкретними естетичними об'єктами або ж тим чи іншим видом творчої діяльності.

Естетичні почуття формуються і реалізуються в будь-якій діяльності людини, бо кожна діяльність містить у собі еле­менти прекрасного. Естетичні почуття є важливим фактором формування морального обличчя людини.

Одним із складних почуттів, яке поєднує в собі естетичні, .моральні, інтелектуальні сторони, є почуття смішного, коміч­ного. Почуття комічного виникає як переживання особистістю невідповідності між формою і змістом у діях і вчинках людей. Розкриття особистістю цієї невідповідності й переживання, ставлення її до неї — це основні моменти, що характеризують почуття комічного.

Почуття комічного може виявлятися в різних формах. Так, поєднане з почуттям симпатії, доброзичливим ставленням, співчуттям до тих, з кого ми сміємося, воно перетворюється на почуття гумору. Пройняте ненавистю до інших людей, гнівом, це почуття стає сатиричним. Сміх є могутнім засобом боротьби з тим, що відживає, але ще трапляється в житті людей.

Моральні, інтелектуальні, естетичні почуття переживаються людиною в діяльності та спілкуванні і називаються вищими почуттями у зв'язку з тим, що вони поєднують усе багатство емоційних ставлень людини до соціального оточення. У визначенні почуттів "вищими" наголошується узагальненість і стабільність їх. Водночас слід наголосити на умовності поняття "вищі почуття", адже до них відносять не тільки позитивні, моральні, а й негативні почуття (скупість, егоїзм, заздрість тощо). Через брак точного класифікаційного критерію моральні, інтелектуальні та естетичні почуття досить важко розрізняти в психологічному плані. Почуття гумору, будучи естетичним, разом з тим може бути водночас і інтелектуаль­ним (якщо воно пов'язане з умінням підмічати суперечності в навколишньому середовищі), і моральним почуттям.