4.2.4 Перевірка розрахованої маси складу за довжиною приймально-відправних колій Довжина поїзда, м, визначається за формулою
,
(13)
де lл – довжина локомотива, м;
m4, m8 – число відповідно 4- і 8-вісних вагонів у складі вантажного поїзда
(14)
15, 20 – умовна довжина відповідно 4- та 8-вісного вагону, м.
Перевірка можливості установки поїзда на приймально-відправних коліях виконується за співвідношенням
,
(15)
де lпвк – довжина приймально-відправних колій станцій ділянки, м (див. табл. 1);
10 – запас довжини на неточність установки поїзда відносно середини (вісі) станції, м.
Якщо умова (15) не виконується, необхідно зменшити довжину поїзду (відповідно і масу складу) шляхом вилучення частини вагонів, або запропонувати проведення подовження приймально-відправних колій станції.
4.3 Спрямлення профілю колії
Для спрощення тягових розрахунків і згладжування зміни сил додаткового опору при переході з одного елемента профілю на інший, елементи колії, що мають незначні розбіжності у величині уклонів, поєднують в один елемент. Отже, спрямлення профілю полягає в заміні двох або декількох суміжних елементів поздовжнього профілю колії одним елементом, довжина якого sс рівна сумі довжин елементів (s1, s2,…sn), що спрямляються, тобто
(16)
а крутість цього елементу, ‰, визначається за формулою
(17)
де і1, і2, ..., іn – крутості елементів, що спрямляються, ‰.
Щоб розрахунки мали достатню точність, необхідно виконати перевірку можливості спрямлення групи елементів профілю за формулою для кожного з елементів групи
,
(18)
де si – довжина елемента, що перевіряється, м;
–
абсолютна
величина різниці між уклонами елемента,
що перевіряється, іі
та спрямленого елементу і′с,
‰.
Криві на спрямленій ділянці замінюються фіктивним підйомом, крутість якого, ‰, визначається за формулою
(19)
де п – кількість кривих в межах спрямленої ділянки;
sкрi, Ri – відповідно довжина та радіус і-ї кривої, м.
Якщо крива розташована на елементі, який не підлягає спрямленню, то в формулу (19) замість довжини sс підставляється довжина цього елементу s.
Крутість спрямленої ділянки, ‰, з урахуванням фіктивного підйому від кривої
,
(20)
Об’єднувати в групи для спрямлення слід тільки близькі за крутістю елементи профілю одного знаку. Горизонтальні елементи (площини) можуть включатися в групи спрямлення як з елементами, які мають додатній (+) знак крутості (підйоми), так і з елементами від’ємної (–) крутості (схили). Елементи, на яких розташовані роздільні пункти, розрахунковий та інерційний підйоми, а також найбільший спуск - не спрямляються.
Результати розрахунків зі спрямлення заданого профілю колії зводяться в таблицю за зразком табл. 3.
Таблиця 3 – Спрямлення профілю колії
№ елементу |
Крутість елементу i, ‰ |
Довжина елементу Si, м |
Криві |
Довжина спрямленої ділянки Sc, м |
Крутість спрямленої ділянки i′с, ‰ |
Фіктивний підйом від кривих i″c, ‰ |
Сумарна крутість спрямленої ділянки ic=i′c+i″c, ‰ |
№ спрямл. ділянки |
|
Ri, м
|
Sкрi, м |
||||||||
1 |
0,0 |
1200 |
|
|
|
|
|
0,0 |
I |
2 |
4,0 |
900 |
|
|
|
|
|
4,0 |
ІІ |
3 |
8,0 |
500 |
1000 |
350 |
|
|
0,5 |
8,5 |
ІІІ |
4 |
-11,0 |
500 |
700 |
400 |
2400 |
-9,4 |
0,2 |
-9,2 |
IV |
5 |
-9,0 |
1900 |
|
|
|||||
6 |
4,0 |
850 |
|
|
1650 |
4,5 |
|
4,5 |
V |
7 |
5,0 |
800 |
|
|
|||||
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |