If умова
інструкції
elseif умова
інструкції
else
інструкції
end
Умови записують у вигляді
Вираз_1 Оператор_відношення Вираз_2,
як оператори відношення використовують позначення: ==, <, >, <=, >= або ~=, всі є парами символів без пропусків між ними.
Розглянемо невеликий приклад. Якщо змінна a має значення 1, то надрукувати перше повідомлення, якщо вона не дорівнює 1, перевірити чи вона дорівнює 2. У цьому випадку надрукувати друге повідомлення. Якщо ні перша, ні друга умови не виконуються, надрукувати третє.
if a = = 1
disp('a = 1')
elseif a = = 2
disp('a = 2')
else
disp('wrong value')
end
Зазначимо, що команда if повинна завжди супроводжуватись командою end, яка є в кінці тіла умовного оператора.
Для різнопланового вибору або розгалуження використовують конструкції з перемикачем типу switch-case-otherwise. Якщо вираз після заголовка switch має значення одного з виразів case _Вираз..., то виконується блок операторів case, в іншому випадку – список інструкцій після оператора otherwise. У разі виконання блока case виконуються ті списки інструкцій, для яких case _Вираз збігається з switch_Bиразом. Зверніть увагу на те, що case _Вираз може бути числом, константою, змінною, вектором або рядковою змінною. Ці команди мають такий вигляд:
switch switch_вираз
case case_ вираз
Інструкції
case case_ вираз
Список Інструкцій
otherwise
Список Інструкцій
end
Використаємо ці команди в такому прикладі
switch color
case 'red'
c = [1 0 0];
case 'green'
c = [0 1 0];
case 'blue'
c = [0 0 1];
otherwise
error('invalid choise of color');
end
Команди циклу. Цикли типу for...end, як звичайно, використовують для організації обчислень з заданою кількістю циклів, що повторюються. Команда for задає перше й останнє значення змінній, а також крок. Ця команда повинна завершуватись командою end. Команда for може бути всередині тіла іншої команди for. Конструкція цього циклу має такий вигляд:
for змінна = векторний рядок зі значеннями змінних
інструкція
end
Наприклад:
for i = 1:0.1:10
disp( i );
end
Отриманим результатом буде масив чисел від 1 до 10 з кроком 0,1.
Розглянемо ще один тип циклів - цикли типу while. Вони виконуються доти, доки виконується умова:
while Умова Інструкції end
Команду while зручно використовувати тоді, коли працюють з групою команд і не знають скільки треба зробити циклів, проте відомо, що вони повинні виконуватись доти, доки не будуть задовольнятися деякі умови. Розглянемо ще один приклад
sum = 0;
while sum < 10
sum =sum + 3;
end
5.1.3. Створення і застосування м-файлів
Загалом Matlab має близько 200 базових функцій. Деякі функції вбудовані в середовище Matlab і їхні тексти недоступні для користувача. Інші функції доступні й формують бібліотеку функціональних М-файлів, які є в піддерикторії Matlab. М-файл є звичайним текстовим файлом, який містить набір операторів мови Matlab. Для створення М-файлів можна використовувати як вбудований редактор, так і будь-який текстовий редактор, який підтримує формат ASCII. Підготований і записаний на диску М-файл стає частиною системи, і його можна викликати з командного рядка або з іншого М-файлу. Є два типи М-файлів: скрипт - файли і функції-файли. Важливо, що в процесі створення вони проходять синтаксичний контроль за допомогою вбудованого в систему MATLAB редактора/налаштовувача М-файлів.
Скрипт-файли. М-файл може складатися тільки з фрагмента програми, а саме з деякої послідовності операторів мови Matlab, яка не виділена як окрема функція. Такі файли називають скрипт-файлами (Script files). На відміну від функціональних файлів вони не містять слова "function". Усі змінні, оголошені в скрипт-файлі, стають глобальними для програми, в яку вони включені. Отже, скрипт-файл є просто записом серії команд без вхідних і вихідних параметрів і має таку структуру:
Основний коментар Додатковий коментар Тіло файла з будь-яким виразом
Головним коментарем є перший рядок текстових коментарів, а додатковим – наступні рядки. Важливі такі властивості скрипт-файлів:
вони не мають вхідних і вихідних аргументів;
працюють з даними з робочої області;
у процесі виконання не компілюються;
є послідовністю операцій, зафіксованоюй у вигляді файлу, аналогічної до тієї, що використовується в сесії.
Виокремлення деякої частини програми в М-файл виправдане, якщо ця частина складається з великої кількості операторів, використовувана в програмі багаторазова або її наявність у явному вигляді в тексті утруднює читання і роботу програми.
Скрипт-файли працюють з даними з робочої області. Змінні, використовувані в скрипт-файлах, є глобальними, вони діють однаково в командах сесії і всередині програмного блока, яким є скрипт-файли. Тому задання в сесії значення змінних використовують у тілі файла. Імена скрипт-файлів не можна використати, як параметри функцій, оскільки вони не повертають значення. Скрипт-файли – це найпростіші програми мовою програмування MATLAB, їх не можна компілювати, перед компіляцією їх треба перетворити в функції-файли (рис. 5.4).
Рис. 5.4. Скрипт-файл Рис. 5.5. Лого Matlab
Нагадаємо, що як і в змінних, ім'я скрипт-файлу повинно починатись з букви. Недозволено надавати імена вже існуючих змінних. На рис.5.5 показано створення лого Matlab, цей демо- приклад існує в help menu.
Функціональні М-файли. Такого типу файли належать до другої категорії М-файлів. Різниця з скрипт-файлами полягає у тому, що всі змінні є локальними, крім тих які оголошені глобальними. Це означає, що їхня область дії обмежена тілом функції і вони не існують після її завершення. Перший рядок функціональних М-файлів повинен містити ключове слово "function", означає, що це функціональний М-файл. Після того іде тіло функції , а саме - програма написана мовою Matlab. Перший рядок після ключового слова містить ім'я (name) функції, список вхідних параметрів у круглих дужках і список вихідних аргументів перед знаком присвоювання. Якщо функція повертає декілька аргументів, то їхній список поміщений у квадратні дужки, а аргументи відділені комами: function [out 1,…,out n] = name (inp 1,…,inp m).
Для функціонального файла не обовязково мати вхідні або вихідні дані. Тип вхідних і вихідних даних може бути різним, тобто підтримувати числа, рядки, структури, матриці й багато інших типів даних. Важливо в разі роботи з функціями, щоб М-файл мав те ж ім'я, яке було оголошено попередньо (рис. 5.6).
Рис. 5.6. Функціональний М-файл
Для того, щоб викликати функцію, достатньо в командному рядку або в іншій функції написати ім’я функції з її вхідними та вихідними даними і присвоїти результат змінній, наприклад
>> d = kyklos( [0 0],1,10);
Тут d є матрицею 10x2, де перший рядок - x- координата точок периметра кола з центром у точці (0,0), одиничним радіусом, другий - y координата.
Усередині тіла функціонального М-файлу доступні змінні nargin і nargout, які означають кількість вхідних і вихідних аргументів, відповідно.
>>[out1,…,outn]=f(in1,inn)