§ 8. «Новий курс» ф. Д. Рузвелта

1. Обрання Ф. Д. Рузвелта Президентом США. На президентських виборах у листопаді 1932 р., набравши майже 23 млн голосів проти менше 16 млн голосів свого головного конкурента Г. Гувера, переконливу перемогу здобув кандидат від Демократичної партії Франклін Делано Рузвелт.

Ф. Д. Рузвелт (1882-1945) народився в нью-йоркському Гайд-парку в знатній родині. Вивчав право у Гарвардському та Колумбійському університетах. У 1910 р. був обраний до сенату Нью-Йорка. У 1913 р. Ф. Д. Рузвелт став помічником морського міністра. 1921 р. захворів на поліомієліт, який назавжди прикував його до інвалідної коляски. Але це не зломило Ф. Рузвелта й у 1928 р. його було обрано губернатором штату Нью-Йорк від Демократичної партії. У 1933-1945 рр. — Президент США.

Тридцять другому Президенту США судилося стати найвизначнішим із американських політиків XX ст.

2. Суть «Нового курсу». Програма Ф. Д. Рузвелта, яка отримала гучну назву — «Новий курс», передбачала вжиття заходів, покликаних оздоровити економіку завдяки її докорінному реформуванню. її наріжним каменем стало державне регулювання фінансових (насамперед торгівлі й кредиту — галузей, які стали живильним середовищем для кризи перевиробництва), економічних та соціальних відносин у країні. Це вимагало від уряду сміливих дій.

Президент покладався на «принцип пилососа» — усі наявні в країні ресурси були кинуті на те, щоб не лише допомогти великому бізнесу, як це завжди робилося раніше, а насамперед відновити купівельну спроможність рядових американців. Вони, у свою чергу, повинні були «розсмоктати» надлишок товарів.

До планів Ф. Д. Рузвелта також входило обмеження сваволі монополій. Він мав намір покласти край зловживанням в економічному і соціальному житті, а також припинити марнотратне використання природних ресурсів.

Президент у своїх традиційних радіозверненнях до країни дохідливо роз'яснював ці принципи американцям, і нація, оцінивши його відвертість, стала надійним партнером свого лідера у відновленні життя.

Він також створив дорадчий орган, який складався з тямущих в економіці людей — «Мозковий центр».

На тлі того, що впродовж 15-ти років у США взагалі не відбувалося жодних перетворень в економічному законодавстві (маючи більшість у конґресі, республіканці блокували їх), «Новий курс» став своєрідною революцією.

Свідчення 1

З виступу Ф. Д. Рузвелта в 1944 р.: «Як ніколи духовні сили нашого народу були піддані випробуванню в час жахливої депресії 1929-1933 рр. Тоді могло статися так, що наш народ звернувся б до чужоземних ідеологій — наприклад комунізму чи фашизму. Однак наша віра в демократію була достатньо здоровою. У 1933 р. американський народ прагнув не згортання демократії, а її розширення».

(Шервуд Р. Рузвельт и Гопкинс / Пер. с англ. — Т. 1.-М., 1958. — С. 120)

Свідчення 2

З радіозвернення Ф. Д. Рузвелта до нації (1938 р.): «Демократія перевелася в інших великих націях не тому, що населення цих країн її не визнавало, а через те, що йому набридло безробіття і непевність у завтрашньому дні, упеклося постійне голодування дітей, і само воно виявилося безпорадним за умов безвладдя чи неспроможності уряду. Сповнені гіркого розпачу і безнадії, ці нації поступилися свободою задля шматка хліба. Але ми переконані в тому, що демократичні інститути ще можна зберегти і змусити працювати. Нам треба лише довести, що практична діяльність демократичного уряду насамперед спрямована на захист безпеки народу...»

(American History. United States Information Agency, 1994. — P. 265)

3. Втілення «Нового курсу». Насамперед потрібно було покласти край банківській паніці. Всі банки було зачинено; повторно вони відкривалися під більш пильним наглядом з урядовими гарантіями, що їхні вклади убезпечуватимуться. Встановлювався державний контроль за ринком акцій.

За наполяганням Ф. Д. Рузвелта було прийнято Закон про відновлення національної промисловості (НРА). про зменшення безробіття, «кодекси чесної конкуренції» регулювали заробітну плату й умови праці. Праця підлітків була заборонена, а профспілки здобули право вести переговори з підприємцями й укладати колективні трудові угоди.

Система позик на будівництво і ремонт житла, доріг і мостів допомогла створити нові робочі місця й скоротити безробіття. Також було надано грошову допомогу авторам, художникам і музикантам, які перебували у скруті. У 1935 р. цей закон був визнаний Конституційним судом таким, який суперечить американській конституції, але пізніше суд визнав, що його необхідність диктувалася кризою.

Закон про регулювання сільського господарства (ААА) 1933 р., до речі, також визнаний неконституційним, відіграв значну роль не лише в оздоровленні фермерських господарств, а й промисловості. Фермерам надавалися значні кредити, заохочувалося поліпшення ґрунтів та скорочення виробництва.

Для допомоги 18-25-річним було створено спеціальний Громадянський корпус (ССС). члени якого займалися лісонасадженням та ремонтними роботами. Це забезпечило роботою близько 3 млн молодих американців.

Ф. Д. Рузвелт також здійснив успішний експеримент з надання додаткових повноважень владі штату Теннессі (ТВА). Його мета полягала в тому, щоб розвинути ресурси однієї з найбільших річкових систем країни через модернізацію гідроелектричних дамб, які належали федеральному уряду. У результаті електроенергія здешевилася, що дало могутній поштовх розвитку штату.

Дамба на р. Теннессі

Президент опікувався долею безробітних, престарілих та інвалідів, оскільки окремі штати самотужки не могли розв'язати проблему соціального страхування. У 1935 р. конґрес прийняв ряд рішень про забезпечення пенсій для літніх людей та інвалідів і страхування проти безробіття. Ці програми частково фінансувалися підприємцями, а частково — самими працівниками, федеральним урядом. Але оскільки США значно відстали від Європи в цих заходах, то спочатку американці зустріли їх насторожено. Проте невдовзі усі належно оцінили переваги нововведення.

Було б помилкою вважати, що Ф. Д. Рузвелту вдалося реалізувати усі плани. Насправді чимало задумів 1933 р. виявилися нездійсненними або потребували вдосконалення.

Верховний суд, чиїм головним завданням було тлумачення конституції, традиційно був дуже консервативним органом і чимало з указів президента визнав антиконституційними.

У відповідь у 1937 р. Ф. Д. Рузвелт висунув вимогу про реформування Верховного суду, пропонуючи відправляти суддів у відставку після досягнення ними 70-річного віку. І хоча президент зазнав тут невдачі, але суд, усвідомлюючи силу громадської думки, яка беззастережно була на боці Ф. Д. Рузвелта, став значно менше присікуватися до указів.

Президент прищепив нації розуміння того, що конституція не є чимось застиглим, а повинна відігравати роль інструмента для прогресу американської демократії, а не його гальма.

Отож, Ф. Д. Рузвелт мав не лише палких прихильників, а й принципових критиків. Та все ж на виборах 1936 р. він здобув вражаючу перемогу, заручившись підтримкою усіх, за винятком двох, штатів. Його перемога мала величезне значення не лише для Америки, а й для Європи, де зростала загроза тоталітаризму й нової війни. Для демократичних європейських лідерів було украй важливо мати в особі Ф. Д. Рузвелта союзника.

«Новий курс» в образі троянського коня перед «брамою» Конституції США. Американська карикатура

Чудова стара американська сім'я. (Приватний капіталізм; демократичний уряд; особиста ініціатива; право на приватну власність; право на зарплатню; право на прибуток; економічна свобода). Малюнок Г. Джонсона

Запитання і завдання

1. У чому полягає принципова відмінність між політикою республіканських урядів В. Гардінґа, К. Куліджа і Г. Гувера та «Новим курсом» Ф. Д. Рузвелта?

2. Які, на Вашу думку, із заходів «Нового курсу» заслуговують на те, щоб їх застосувати в нашій країні?

3. Порівняйте Свідчення 2 і Свідчення 3. Яка з рис характеру американців, на думку Ф. Д. Рузвелта, врятувала Америку від анархії та тоталітаризму у скрутні часи? Чи поділяєте Ви його твердження?

Головні події:

1919 р. — прийняття XIX поправки до Конституції США, якою було надано виборчі права жінкам 1919-1933 р. — «сухий закон» 1921-1929 р. — «нова ера процвітання» 1929-1933 р. — «Велика депресія» 1932 р. — обрання Президентом США Ф. Д. Рузвелта