16.3. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

В Україні існують такі види страхування:

1) обов’язкове державне пенсійне страхування;

2) обов’язкове державне соціальне страхування працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності;

3) соціальне забезпечення за рахунок прямих асигнувань з Державного бюджету України;

4) забезпечення за рахунок коштів соціальних фондів підприємств, творчих об’єднань, благодійних організацій і приватних добровільних внесків громадян;

5) утримання непрацездатних громадян у держаних, комунальних та інших установах соціального призначення;

6) адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, непрацездатним громадянам за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів;

7) недержавне пенсійне забезпечення громадян згідно з договорами працівників з роботодавцями, недержавними фондами, приватними пенсійними системами.

Обов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється державою, Пенсійним фондом України, системою матеріального забезпечення непрацездатних громадян пенсіями, допомогами, іншими видами забезпечення й обслуговування, передбачених законодавством.

За рахунок коштів Пенсійного фонду виплачуються пенсії за віком, за інвалідністю, в разі втрати годувальника, соціальні пенсії відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення” і “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії військовослужбовцям термінової служби, допомоги сім’ям з дітьми, інші види соціальних виплат, передбачені законодавством.

Управління пенсійним страхуванням і пенсійним забезпеченням покладено на Пенсійний фонд України і його обласні, міські управління та відділи в районах, містах і районні у містах, які утворюють єдину систему органів управління фінансами Пенсійного фонду.

Певну роль у соціальному забезпечені окремих категорій громадян відіграють благодійні фонди, діяльність яких регламентується Законом України “Про благодійництво та благодійні організації” в редакції від 15.05.2011 року, згідно якому благодійництво – це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Спеціальними формами благодійництва є меценацтво, спонсорство і волонтерська діяльність – добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.

Меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги.

Спонсорство – це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.

Волонтерська діяльність – це добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтерська організація – це юридична особа,яка здійснює свою діяльність без мети одержання прибутку і отримала статус волонтерської згідно Закону України “Про волонтерську діяльність” від 19.04.2011р. Надання юридичній особі статусу волонтерської організації здійснюється відповідно до вимог вказаного закону центральним органом виконавчої влади, який займається питаннями волонтерської діяльності протягом п’яти робочих днів з моменту подачі письмової заяви від імені цієї юридичної особи на безоплатній основі.

Держава в особі її органів та посадових осіб підтримує громадську ініціативу щодо провадження волонтерської діяльності, гарантує і забезпечує захист передбачених Конституцією та законами прав, свобод і законних інтересів волонтерів, волонтерських організацій та отримувачів волонтерської допомоги. Волонтерами можуть бути громадяниУкраїни,іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, а також громадяни України віком від 16 років, якщо вони здійснюють волонтерську діяльність на території України, за письмовою згодою одного із батьків або піклувальника.

Самостійною формою соціального захисту громадян за рахунок прямих асигнувань з бюджету є утримання непрацездатних громадян у державних, комунальних та інших установах соціального призначення. Ця форма соціального забезпечення належить до сфери послуг людей літнього віку.

Загаальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Пенсійне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності.

Цьому виду страхування підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спецівальний торговий патент) на умовах трудового договору(контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством , або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно – правового характеру;

-члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств;

-фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності;

-особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

-громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах,інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій

(у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України;

-громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях,представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України;

-особи, які обрані на виборні посади;

-особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі Безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

-працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і рядового складу фельд’єгерської служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань зв’язку та інформатизації, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно – рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства;

-особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

-особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України від 01.01.2011 року”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, крім осіб, які отримують виплати у зв’язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку та професійного захворювання;

-особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та отримання стипендії відповідно до законодавства);

-особи, які відповідно отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною – інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80 – річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

- особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

-безробітні в період отримання допомоги по безробіттю.

Застрахована особа має право:

-отримати в установленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

-отримати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі;

-вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку;

-отримувати безоплатно у виконавчих органах Пенсійного фонду відомості, внесені до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, в тому числі інформацію про пенсійні активи, що опубліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку, та про призначення і здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку , визначеному цим Законом;

-звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку;

-обирати або змінювати страхову організацію, яка здійснює виплату довічних пенсій;

-обирати порядок здійснення виплати пенсій;

-оскаржувати в установленому законодавством порядку дії страхувальника, виконавчих органів Пенсійного фонду, їх посадових осіб та інших суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування тощо.

Страхувальник зобов’язаний:

зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду як платник страхових внесків у десятиденний термін із дня:

-отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності;

-отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності;

-прийняття рішення про створення установи, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу;

-зміні юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до закону державна реєстрація таких установ, організацій та відокремлених підрозділів не проводиться;

-укладання трудового договору з найманим працівником;

-зміни прізвища, ім’я та по батькові.

Страхувальник зобов’язаний вести облік виплат (доходу) зареєстрованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати дані за період до 01 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати – протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п’яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років.

Принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування:

-законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

-обовязковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;

-право на добровільну участь у системі пенсійного страхування осіб, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

-заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

-рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

-фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

-державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” передбачено прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі

з 1 січня – 1017 гривень, з 1 квітня – 1037 гривень, з 1 липня - 1044 гривень,

з 1 жовтня - 1060 гривень, з 1 грудня 1095 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демократичних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня – 893 гривні, з 1 квітня – 911 гривень, з 1 липня – 917 гривень, з 1 жовтня – 930 гривень, з 1 грудня – 961 гривня;

для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 1112 гривень, з 1 квітня – 1134 гривні, з 1 липня – 1144 гривень, з 1 жовтня – 1161 гривень, з грудня – 1197 гривень;

для працездатних осіб: з 1 січня – 1073 гривні, з 1 квітня – 1094 гривні, з 1 липня – 1102 гривень, з 1 жовтня – 1118 гривень, з 1 грудня – 1134 гривень;

для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 822 гривні, з 1 квітня – 838 гривень, з 1 липня – 844 гривні, з 1 жовтня – 856 гривень, з 1 грудня – 884 гривні.

Згідно Закону України від 8 липня 2011 року “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” передбачено перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

Учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є особи, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески до накопичувальної системи пенсійного страхування у розмірі, передбаченому договором про добровільну участь.

Пенсійний фонд України спрямовує страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду на відповідні рахунки на підставі відомостей, поданих платниками єдиного внеску до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Обмеження пенсії (щорічного довічного грошового утримання) не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Заробітна плата для обчислення пенсії враховується за будь – які 12 місяців підряд такої роботи.

Якщо особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може

обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь – який повний календарний

місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період

з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може

обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь – який календарний місяць

роботи в зоні відчуження.

Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

1) особам, що належать до першої категорії :

з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС:

- інвалідам 1-ї групи – 50%; інвалідам 2 –ї групи – 40%; інвалідам з-ї групи – 30%.

Для інших інвалідів , щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою з січня 2012 року:

інвалідам ! групи – 30%; інвалідам 2 групи – 20%; інвалідам 3 групи – 15%;

з 1 липня 2012 року: інвалідам 1 групи – 36%; інвалідам 2-ї групи – 24%; інвалідам 3-ї групи – 18%.

2) особам, що належать до категорій 2 – 4:

з 1 січня 2012 року:

особам, що належать до категорії 2,- 15 відсотків;

особам, що належать до категорії 3, - 10%;

особам, що належать до категорії 4, - 5%.

з 1 липня 2012 р.:

особам 2-ї категорії – 18%;

особам 3-ї категорії – 12%;

особам 4-ї категорії – 6%.

Дітям – інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на

променеву хворобу – 18 відсотків. Детальніше можна ознайомитися у згаданій

Постанові Кабінету Міністрів України.

Пенсійне забезпечення та грошова допомога державним службовцям здійснюється на підставі Статті 49 Закону України “Про державну службу” від 17 лисмтопада 2011 року, згідно якого:

1).На одержання пенсії за віком державного службовця мають право чоловіки, які досягли шістдесятидворічного віку, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 вказаного Закону України, у тому числі стажу державної служби не менше як 10 років, та які на день досягнення зазначеного віку працювали на посадах державної служби, а також особи, які мають не менше 20 років стажу державної служби, до якого включається час роботи, визначений пунктами 1-7 та 9-11 частини другої статті 35 цього Закону,- незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

2).Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи та рангу за останньою посадою державної служби.

Максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тестові завдання для закріплення знань

1. Коли було затверджено Кодекс законів про працю України?

а) 10 грудня 1971 року;

б) 01 червня 1982 року;

в) 2012рік

2. Які відносини регулюються нормами трудового права?

а) відносини між виробником товару і його споживачем;

б) відносини між приватним роботодавцем і працівником;

в) відносини між власником і працівником.

3. Сторони трудового договору (контракту).

а) профспілка організації і робітники та службовці;

б) державні службовці і члени профспілки;

в) власники і працівники.

4. Назвіть суттєві умови трудового договору ( контракту).

а) розмір заробітної плати;

б) скорочений робочий день;

в) доставка працівника на роботу транспортом підприємства.

5. Максимальний строк випробування при прийнятті на роботу?

а) один місяць;

б) чотири місяці;

в) шість місяців.

6. Чи підлягає реєстрації трудовий договір?

а) реєструється у профкомі підприємства;

б) реєструється у профкомі міста;

в) реєструється у тижневий строк у державній службі зайнятості за місцем

проживання фізичної особи, яка уклала трудовий договір.

7. Вік з якого допускається прийняття на роботу неповнолітніх.

а) з 11 років за згодою батьків;

б) з 16 років;

в) з 14 років.

8. Категорії працівників, яким не встановлюється випробування при

прийнятті на роботу.

а) матерям, які кормлять дітей груддю;

б) працівникам, які не досягли 18 років;

в) працівникам, переведеним з інших підприємств, з попередньою згодою

керівників підприємств.

9. Через який час проводяться медичні огляди осіб молодше 18 років, що

прийняті на роботу?

а) через півроку;

б) через 9 місяців;

в) щорічно.

10. З якого часу трудовий договір (контракт) вважається укладеним?

а) з дня подання заяви громадянином ( громадянки) заяви про прийняття

на роботу;

б) з дня видання наказу про прийняття на роботу;

в) з дня укладення трудового договору ( контракту) в письмовій формі.

11. На який строк допускається тимчасовий перевід працівника на іншу

роботу в разі виробничої потреби.

а) до одного місяця;

б) на два місяці;

в) до трьох тижнів.

12. На який строк допускається тимчасовий перевід працівника на іншу

роботу в разі простою підприємства.

а) на весь час простою на тому ж підприємстві;

б) на інше підприємство, в тій же місцевості;

в) до трьох місяців.

13. В межах якого часу працівник повинен письмово попередити власника,

або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору,

укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

а) за три дні;

б) за один місяць;

в) за два тижні.

14. Випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або

уповноваженого ним органу без попередньої згоди профспілкового

органу.

а) ліквідація підприємства, установи, організації;

б) звільнення за погану поведінку;

в) звільнення керівника підприємства, його заступника, головного

бухгалтера, керівних працівників, які обираються або призначаються на

посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а

також громадськими організаціями.

15. Робота у нічний час оплачується у розмірі :

а) не нижче 5 % ставки;

б) не нижче 10 % ставки;

в) не нижче 20 % ставки за кожну годину нічної роботи.

16. Тривалість щорічної основної відпустки відпустки працівникам віком

до 18 років.

а) 24 календарних днів;

б) 28 календарних днів;

в) 31 календарний день.

17. Який період роботи визнано нічною роботою?

а) з 20 годин вечора до 4-х годин ранку;

б) з 23 годин ночі до 7 годин ранку;

в) з 22 годин вечора до 6 годин ранку.

18. Яким законом регулюється матеріальна відповідальність працівників за

шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

а) Цивільним кодексом;

б) Кодексом законів про працю;

в) Кодексом про адміністративні правопорушення.

19. За шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків,

працівник несе матеріальну відповідальність у розмірі:

а) прямої дійсної шкоди;

б) 2/3 середньої місячної заробітку;

в) 0,5 місячної ставки.

20. В який термін власник або уповноважений ним орган (чи фізична

особа) повинен (зобов'язаний) видати працівнику його трудову книжку?

а) в день звільнення працівника;

б) не пізніше 3-х днів після звільнення;

в) в день ознайомлення з наказом про звільнення працівника з роботи.

21. Випадки повної матеріальної відповідальності працівника за шкоду,

заподіяну підприємству, установі, організації.

а) перелік випадків наведено в ст. 131 КЗПП;

б) перелік випадків наведено в ст.135-2 КЗПП;

в) перелік випадків наведено в ст.134 КЗПП.

22. Тривалість робочого часу на тиждень для працівників віком від 15 до 16

років?

а) 18 годин на тиждень;

б) 36 годин на тиждень;

в) 24 години на тиждень.

23. Стягнення за порушення трудової дисципліни.

а) догана і звільнення з роботи;

б) сувора догана;

в) звільнення з роботи.

24. Строки для застосування дисциплінарного стягнення.

а) не пізніше 10 днів з дня виявлення проступка;

б) не пізніше 2 тижнів з дня виявлення дисципліни;

в) не пізніше 6 місяців з дня виявлення проступка.

25. Умови обмеження надурочних робіт.

а) перелік умов наведено в ст.50 КЗПП;

б) перелік умов наведено в ст.62 КЗПП;

в) перелік умов наведено в ст.64 КЗПП.

26. Органи, правомочні застосувати дисциплінарні стягнення.

а) перелік органів наведено в ст.147-1 КЗПП;

б) перелік органів наведено в ст.143 КЗПП;

в) перелік органів наведено в ст.5 Закону " Про підприємство".

27. Зміст колективного договору.

а) Умови дисципліни праці;

б) Умови та зобов'язання сторін договору;

в) Зміст в організації виробництва і праці.

28. Тривалість перерви для відпочинку і харчування працівників протягом

робочого дня.

а) одна година;

б) три години;

в) не більше двох годин.

29. Який орган є первинним з розгляду трудових спорів?

а) профспілковий комітет підприємства, установи, організації;

б) комісія по трудових спорах;

в) суд загальної юрисдикції.

30. Пільги для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти.

а) оплата 50% вартості проїзду до місця знаходження навчального закладу

1 раз на рік;

б) додаткові щорічні оплачувані відпустки строком від 20 до 30 днів;

в) щотижнево 2 вільних від роботи дні з оплатою 50% зарплати.

31. Які завдання Кодексу законів про працю України?

а) регулювання трудових відносин всіх працівників;

б) регулювання законних інтересів громадян;

в) захист прав та свобод громадян.

32. Чим регулюються відносини працівників, які проходять альтернативну

(не військову) службу?

а) трудовим правом України;

б) цивільним правом України;

в) господарським правом України.

33. Основні трудові права працівників – це...

а) право на розгляд господарських справ у суді;

б) право на одержання роботи з оплатою праці;

в) право на укладання шлюбного контракту.

34. Робота у вихідний день може компенсуватись:

а) наданням іншого дня відпочинку;

б) у грошовій формі у потрійному розмірі;

в) у грошовій формі у подвійному розмірі.

35. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути...

а) не менш як 42 години;

б) не менш як 40 годин;

в) не більш ніж 48 годин.

36. Оплата роботи у нічний час здійснюється...

а) не нижче 30 % тарифної ставки (окладу);

б) не нижче 20 % тарифної ставки (окладу);

в) не більше 50 % тарифної ставки (окладу).

37. Тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований робочий рік

складає:

а) не менш як 30 календарних днів;

б) не менш як 24 календарних дні;

в) не більш як 26 календарних днів.

38. Залучати до роботи у нічний час забороняється:

а) осіб, молодших 20 років;

б) вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років;

в) жінок, що працюють в селянських (фермерських) господарствах.

39. Працівники несуть матеріальну відповідальність за:

а) шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них

трудових обов’язків;

б) шкоду, що відноситься до категорії нормального виробничо-

господарського ризику;

в) шкоду, заподіяну підприємству керівником підрозділу.

40. Колективна (бригадна) відповідальність встановлюється...

а) власником або уповноваженим ним органом за погодженням з

профспілковим комітетом;

б) профспілковим комітетом за погодженням з власником або

уповноваженим ним органом;

в) власником або уповноваженим ним органом без погодження з

профспілковим комітетом.

41. Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях

забезпечується:

а) застосуванням заходів переконання;

б) засобами матеріального впливу;

в) створенням необхідних умов нормальної роботи.

42. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях

визначається:

а) трудовим договором;

б) правилами внутрішнього розпорядку;

в) спеціальним наказом власника.

43. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути

застосовано такі види стягнення:

а) догана;

б) штраф;

в) звільнення.

44. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене з дня вчинення

проступку пізніше:

а) шести місяців;

б) восьми місяців;

в) десяти місяців.

45. Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами

праці, на яких забороняється застосування праці жінок,

затверджуються:

а) Міністерством праці та соціального захисту України;

б) Міністерством освіти України;

в) Міністерством охорони здоров’я України.

46. Не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у

відрядження без їх згоди:

а) жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дітей інвалідів;

б) жінки, які мають дітей до 5 років;

в) жінки, які мають дітей від 14 років.

47. Не допускається залучення до робіт у нічний час і робіт у вихідні дні:

а) всіх жінок;

б) жінок, що мають дітей до 6 років;

в) вагітних жінок і жінок, що мають дітей до 3 років.

48. Не допускається прийняття на роботу осіб молодше:

а) 16 років;

б) 14 років;

в) 12 років.

49. Забороняється залучати до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні

дні працівників молодше:

а) 20 років;

б) 18 років;

в) 21 року.

50. Працівникам, які навчаються на вечірніх відділеннях професійно-

технічних закладів освіти надається додаткова оплачувана відпустка

загальною тривалістю:

а) 25 календарних днів протягом року;

б) 20 календарних днів протягом року;

в) 35 календарних днів протягом року.

51. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням надаються працівникам, які

навчаються:

а) у вищих навчальних закладах;

б) у середніх спеціальних навчальних закладах з вечірньою формою

навчання;

в) у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою

навчання.

52. Норми трудового права регулюють відносини між:

а) виробником товару і його споживачем;

б) державними органами та громадськими організаціями;

в) власником підприємства і працівниками.

53. Суттєвими умовами трудового договору є:

а) скорочений робочий день;

б) доставка працівника на роботу транспортом підприємства;

в) розмір заробітної плати.

54. Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років у перший рік роботи

надаються:

а) у зручний для них час;

б) по виконанню роботи;

в) після 6-місячного терміну роботи на даному підприємстві.

55. При прийнятті на роботу не встановлюється випробування:

а) матерям, які годують дітей груддю;

б) працівникам, які не досягли 18 років;

в) всім працівникам, які вперше приступають до даної роботи.

56. Особи, молодше 18 років, що приймаються на роботу підлягають

обов’язковому медичному огляду:

а) щороку;

б) раз у півроку;

в) кожні 3 місяці.

57. Профспілка підприємства захищає права працівників:

а) членів цієї профспілки;

б) членів будь-якої іншої профспілки;

в) усіх працівників підприємства.

58. Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати:

а) трьох місяців;

б) шести місяців;

в) дев’яти місяців.

59. Основним документом про трудову діяльність працівника є:

а) профспілковий квиток;

б) медична книжка;

в) трудова книжка.

60. Якщо міжнародним договором або угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство про працю України, то застосовуються правила:

а) законодавства про працю України;

б) міжнародного договору або угоди;

в) не застосовуються жодні.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України, 1996р.

2. Кодекс законів про працю України в редакції від 05.01.2012р.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення станом на 2011 рік,Гл.5,7.

4. Кримінальний Кодекс України станом на 2011 рік, Розділ 7,7-А,8,10,11.

5. Господарський Кодекс України станом на 2011 р.

5. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування

у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

похованням” в редакції від 01.01.2011 р.

6.Закон України “Про відпустки” в редакції від 11.01.2011р.

7. Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції”

в редакції від 07.04.2011р.

8. Закон України “Про охорону праці” в редакції від 25.06.2011р.

9. Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення

реформування пенсійної системи” від 8 липня 2011р.

10.Закон України ”Про недержавне пенсійне забезпечення” від 08.07.2011р.та Закон

України від 22.12.2011 р. про внесення змін до вказаного Закону.

11. Закон України “Про прокуратуру” в редакції від 08.07.2011р.

12.Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та

інших громадян похилого віку в Україні” від 01.10.2011р.

13. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської

діяльності”від 15 листопада 2011 р.

14. Закон України від 17 листопада 2011 року”Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо вдосконаленняч окремих положень

адміністративного судочинства”// Урядовий Кур’єр від 11 січня 2012 р.

15. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування”

в редакції від 30. 12. 2011 року.

16. Закон України “Про державну службу” в редакції від 30.12. 2011 р.

17. Закон України “Про організації роботодавців” в редакції від 27.07.2010р.

18. Закон України “Про колективні договори і угоди” в редакції від 15.04.2008р.

19. Закон України від 22 грудня 2011р.”Про державний бюджет України на 2012р.”

20. Указ Президента України від 9 грудня 2010 р.”Про оптимізацію

системи центральних органів”.

21. Указ Президента України від 6 квітня 2011 року “Про Положення про

Міністерство соціальної політики України”.

22. Указ Президента України від 6 квітня 2011 року “Про Положення про

Державну інспекцію України з питань праці”в редакції від 08.07.2011р.

23. Указ Президента України від 30 грудня 2011 р. Про день Соборності та Свободи

України.

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р “Про оплату

праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів

з оплати праці працівників, установ, закладів та організацій окремих

галузей бюджетної сфери” в редакції від 20.10.2011р.

25. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219

“Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку

громадян, які шукають роботу, і безробітних” в редакції від 26 жовтня 2011р.

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р.”Про

внесення змін до Порядку надання дотації роботодавцю за рахунок

коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних

робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості”.

27. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р.”Про затвердження

Національної рамки кваліфікацій”.

28. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня2012 року №51 “Про виконання

Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого

часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті”.

29. Бойко М.Д.Трудове право України:Навчальний посібник.-3-тє вид.,переробл.

та допов.- К.: Атіка, 2010. - 316с.

30. Дмитренко Ю.П. Трудове право України:Підручник – К.:,2009.- 624с.

31. Карлицький С.М. Трудове право України:Навч. посіб.- Вид.2-е перероб.-

К.: Прецедент, 2006.-206 с.

32. Кононенко Л.М. Адміністративне процесуальне право України в діяльності

адміністративних судів:Навчальний посібник.-К.:Просвіта,2010р.-128с.

33. РотаньВ.Г.,Зуб І.В., Сонін О.Є.Науково – практичний коментар законодавства

України про працю.К.:Алерта,ЦУЛ,- 2011.- 672с.

34.Трудове право України:Порядок ведення та оформлення кадрових

документів: Навч.посібн./Під заг.ред.В.П.Пастухова.-К.:Алерта,2005р.

Додаток 1

КОНВЕНЦІЯ 1. Конвенція про обмеження тривалості робочого часу на промислових підприємствах до 8 годин на день та 48 годин на тиждень (29.10.1919)

КОНВЕНЦІЯ 2. Конвенція про безробіття (29.10.1919),

КОНВЕНЦІЯ 3. Конвенція про зайнятість жінок до та після пологів (29.10.1919)

КОНВЕНЦІЯ 4. Конвенція про працю жінок у нічний час (29.10.1919)

КОНВЕНЦІЯ 5. Конвенція про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (29.10.1919)

КОНВЕНЦІЯ 6. Конвенція про нічну працю підлітків у промисловості (29.10.1919)

КОНВЕНЦІЯ 7. Конвенція про визначення мінімального віку для допуску дітей на роботу в морі (15.06.1920)

КОНВЕНЦІЯ 8. Конвенція про допомогу по безробіттю у випадку втрати або аварії корабля (15.06.1920)

КОНВЕНЦІЯ 10. Конвенція про мінімальний вік допуску дітей на роботу в сільському господарстві (25.10.1921),

КОНВЕНЦІЯ 11. Конвенція про права на організацію та об’єднання працівників у сільському господарстві (25.10.1921),

КОНВЕНЦІЯ 12. Конвенція про відшкодування шкоди у разі нещасних випадків на роботі у сільському господарстві (25.10.1921)

КОНВЕНЦІЯ 13. Конвенція про використання свинцевого білила в малярній справі (25.10.1921)

КОНВЕНЦІЯ 14. Конвенція про застосування щотижневого відпочинку на промислових підприємствах (25.10.1921),

КОНВЕНЦІЯ 16. Конвенція про обов’язковий медичний огляд дітей та підлітків, зайнятих на борту суден (25.10.1921),

КОНВЕНЦІЯ 17. Конвенція про відшкодування працівникам шкоди у разі нещасних випадків на виробництві (19.05.1925)

КОНВЕНЦІЯ 18. Конвенція про відшкодування шкоди працівникам у разі професійних захворювань (19.05.1925)

КОНВЕНЦІЯ 19. Конвенція про рівноправність громадян країни та іноземців у галузі відшкодування працівникам шкоди у разі нещасних випадків (19.05.1925)

КОНВЕНЦІЯ 20. Конвенція про нічну роботу в пекарнях (19.05.1925)

КОНВЕНЦІЯ 21. Конвенція про спрощення процедури інспекції емігрантів на борту суден (26.05.1926)

КОНВЕНЦІЯ 22. Конвенція про трудові договори моряків (07.06.1926)

КОНВЕНЦІЯ 24. Конвенція про страхування на випадок хвороби працівників промислових і торговельних підприємств та домашніх служників (25.05.1927)

КОНВЕНЦІЯ 25. Конвенція про страхування на випадок хвороби працівників у сільському господарстві (25.05.1927)

КОНВЕНЦІЯ 26. Конвенція про запровадження процедури встановлення мінімальної заробітної плати (30.05.1928)

КОНВЕНЦІЯ 27. Конвенція про зазначення ваги важких вантажів, що їх перевозять на суднах (30.05.1929)

КОНВЕНЦІЯ 28. Конвенція про захист від нещасних випадків працівників, зайнятих на навантаженні та розвантаженні суден (30.05.1929)

КОНВЕНЦІЯ 29. Конвенція про примусову чи обов’язкову працю (10.06.1930) (ратифікація – 09.06.1956)

КОНВЕНЦІЯ 30. Конвенція про регулювання робочого часу в торгівлі та установах (10.06.1930)

КОНВЕНЦІЯ 32. Конвенція про захист від нещасних випадків працівників, зайнятих на навантаженні або розвантаженні суден (12.04.1932) (ратифікація – 04.02.1970)

КОНВЕНЦІЯ 33. Конвенція про вік приймання дітей на непромислові роботи (12.04.1932)

КОНВЕНЦІЯ 34. Конвенція про платні бюро найму (08.06.1933)

КОНВЕНЦІЯ 35. Конвенція про обов’язкове страхування по старості працівників промислових і торговельних підприємств, осіб вільних професій, а також надомників і домашніх служників (08.06.1933)

КОНВЕНЦІЯ 36. Конвенція про обов’язкове страхування за віком працівників у сільському господарстві (08.06.1933)

КОНВЕНЦІЯ 37. Конвенція про обов’язкове страхування по інвалідності працівників промислових та торговельних підприємств, осіб вільних професій, надомників і домашніх служників (08.06.1933)

КОНВЕНЦІЯ 38. Конвенція про обов’язкове страхування на випадок інвалідності працівників у сільському господарстві (08.06.1933)

КОНВЕНЦІЯ 39. Конвенція про обов’язкове страхування на випадок втрати годувальника працівників промислових і торговельних підприємств, осіб вільних професій, працівників-надомників і домашніх служників (08.06.1933)

КОНВЕНЦІЯ 40. Конвенція про обов’язкове страхування на випадок втрати годувальника працівників агропромислового комплексу (08.06.1933)

КОНВЕНЦІЯ 41. Конвенція про працю жінок у нічний час (04.06.1934)

КОНВЕНЦІЯ 42. Конвенція про відшкодування працівникам у разі професійних захворювань (04.06.1934)

КОНВЕНЦІЯ 43. Конвенція про тривалість робочого часу на автоматичних заводах по виробництву листового скла (04.06.1934)

КОНВЕНЦІЯ 44. Конвенція про допомогу особам, котрі є безробітними з незалежних від них обставин (04.06.1934)

КОНВЕНЦІЯ 45. Конвенція про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду (04.06.1935)

КОНВЕНЦІЯ 47. Конвенція про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень (04.06.1935) (ратифікація – 09.06.1956)

КОНВЕНЦІЯ 48. Конвенція про запровадження міжнародної системи співробітництва у збереженні прав мігрантів на пенсію по інвалідності, старості та на випадок втрати годувальника (04.06.1935)

КОНВЕНЦІЯ 49. Конвенція про скорочення робочого часу на склодувних заводах (04.06.1935)

КОНВЕНЦІЯ 50. Конвенція про регулювання деяких особливих систем вербування працівників (04.06.1936)

КОНВЕНЦІЯ 52. Конвенція про щорічні оплачувані відпустки (04.06.1936)

КОНВЕНЦІЯ 53. Конвенція про мінімальну кваліфікацію капітана та інших осіб командного складу торговельних суден (06.10.1936)

КОНВЕНЦІЯ 55. Конвенція про зобов’язання судновласників у разі хвороби, травми або смерті моряків (06.10.1936)

КОНВЕНЦІЯ 56. Конвенція про страхування моряків на випадок хвороби (06.10.1936)

КОНВЕНЦІЯ 62. Конвенція про техніку безпеки в будівельній промисловості (03.06.1937)

КОНВЕНЦІЯ 63. Конвенція про статистику заробітної плати і тривалості робочого часу в основних галузях гірничодобувної та обробної промисловості, зокрема у цивільному і промисловому будівництві,а також у сільському господарстві (02.06.1938)

КОНВЕНЦІЯ 64. Конвенція про регулювання письмових трудових контрактів працівників з корінного населення (08.06.1939)

КОНВЕНЦІЯ 65. Конвенція про карні санкції за порушення трудових контрактів працівниками з корінного населення (08.06.1939)

КОНВЕНЦІЯ 67. Конвенція про тривалість робочого часу і відпочинку на дорожньому транспорті (08.06.1939)

КОНВЕНЦІЯ 68. Конвенція про харчування і столове обслуговування екіпажів на борту суден (06.06.1946)

КОНВЕНЦІЯ 69. Конвенція про видачу судновим кухарям свідоцтв про кваліфікацію (06.06.1946)

КОНВЕНЦІЯ 71. Конвенція про пенсії морякам (06.06.1946)

КОНВЕНЦІЯ 73. Конвенція про медичний огляд моряків (06.06.1946)

КОНВЕНЦІЯ 74. Конвенція про видачу матросам свідоцтв про кваліфікацію (06.06.1946)

КОНВЕНЦІЯ 77. Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці у промисловості (16.09.1946)

КОНВЕНЦІЯ 78. Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах (16.09.1946)

КОНВЕНЦІЯ 79. Конвенція про обмеження нічної праці дітей та підлітків на непромислових роботах (19.09.1946)

КОНВЕНЦІЯ 81. Конвенція про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (19.06.1947)

КОНВЕНЦІЯ 86. Конвенція про максимальну тривалість трудових договорів працівників з корінного населення (19.06.1947)

КОНВЕНЦІЯ 87. Конвенція про свободу асоціації та захист права на організацію (17.06.1948) (ратифікація – 11.08.1956)

КОНВЕНЦІЯ 88. Конвенція про організацію служби зайнятості (17.06.1948)

КОНВЕНЦІЯ 89. Конвенція про нічну працю жінок у промисловості (17.06.1948)

КОНВЕНЦІЯ 90. Конвенція про нічну працю підлітків у промисловості (17.06.1948)

КОНВЕНЦІЯ 91. Конвенція про оплачувані відпустки морякам (переглянута 1949 року)

КОНВЕНЦІЯ 92. Конвенція про приміщення для екіпажу на борту суден (08.06.1949)

КОНВЕНЦІЯ 94. Конвенція про положення про працю в договорах, що укладаються державними органами влади (08.06.1949)

КОНВЕНЦІЯ 95. Про захист заробітної плати (08.06.1949)

КОНВЕНЦІЯ 96. Конвенція про платні бюро з найму (08.06.1949)

КОНВЕНЦІЯ 97. Конвенція про працівників-мігрантів (08.06.1949)

КОНВЕНЦІЯ 98. Конвенція про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів (08.06.1949)

КОНВЕНЦІЯ 99. Конвенція про процедуру встановлення мінімальної заробітної плати в сільському господарстві (06.06.1951)

КОНВЕНЦІЯ 100. Конвенція про рівне винагородження чоловіків і жінок за рівноцінну працю (06.06.1951)

КОНВЕНЦІЯ 101. Конвенція про оплачувані відпустки в сільському господарстві (04.06.1952)

КОНВЕНЦІЯ 102. Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення (04.06.1952)

КОНВЕНЦІЯ 103. Конвенція про охорону материнства (04.06.1952) (ратифікація – 11.08.1956)

КОНВЕНЦІЯ 104. Конвенція про відміну кримінальних санкцій за порушення трудових договорів працівниками з корінного населення (01.06.1955)

КОНВЕНЦІЯ 105. Конвенція про скасування примусової праці (05.06.1957)

КОНВЕНЦІЯ 106. Конвенція про щотижневий відпочинок у торгівлі та установах (05.06.1957)

КОНВЕНЦІЯ 108. Конвенція про національні посвідчення особи моряків (29.05.1958)

КОНВЕНЦІЯ 111. Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять (04.06.1958) (ратифікація – 30.06.1961)

КОНВЕНЦІЯ 113. Конвенція про медичний огляд рибалок (03.06.1959)

КОНВЕНЦІЯ 114. Конвенція про трудові договори рибалок (03.06.1959)

КОНВЕНЦІЯ 115. Конвенція про захист працівників від іонізуючої радіації (01.06.1960)

КОНВЕНЦІЯ 117. Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики (06.06.1962)

КОНВЕНЦІЯ 118. Конвенція про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства у галузі соціального забезпечення (06.06.1962)

КОНВЕНЦІЯ 119. Конвенція про забезпечення машин захисними пристроями (05.06.1963)

КОНВЕНЦІЯ 120. Конвенція про гігієну в торгівлі та установах (17.06.1964)

КОНВЕНЦІЯ 121. Конвенція про допомоги у випадках виробничого травматизму (17.06.1964)

КОНВЕНЦІЯ 122. Конвенція про політику в галузі зайнятості (17.06.1964)

КОНВЕНЦІЯ 124. Конвенція про медичний огляд молодих людей з метою визначення їхньої придатності до праці на підземних роботах у шахтах і копальнях (02.06.1965)

КОНВЕНЦІЯ 125. Конвенція про свідоцтва щодо кваліфікації рибалок (01.06.1966)

КОНВЕНЦІЯ 126. Конвенція про приміщення для екіпажу на борту риболовних суден (01.06.1966)

КОНВЕНЦІЯ 127. Конвенція про максимальний вантаж, допустимий для перенесення одним працівником (07.06.1967)

КОНВЕНЦІЯ 128. Конвенція про допомоги по інвалідності, по старості і у зв’язку з втратою годувальника (07.06.1967)

КОНВЕНЦІЯ 129. Конвенція про інспекцію праці в сільському господарстві (04.06.1969)

КОНВЕНЦІЯ 130. Конвенція про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби (04.06.1969)

КОНВЕНЦІЯ 131. Конвенція про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються (03.06.1970)

КОНВЕНЦІЯ 132. Конвенція про оплачувані відпустки (03.06.1970) (ратифікація – 29.05.2001)

КОНВЕНЦІЯ 133. Конвенція про приміщення для екіпажу на борту суден (14.10.1970)

КОНВЕНЦІЯ 134. Конвенція про запобігання виробничим нещасним випадкам серед моряків (14.10.1970)

КОНВЕНЦІЯ 135. Конвенція пpо захист пpав пpедставників працівників на підпpиємстві і можливості, що їм надаються (02.06.1971)

КОНВЕНЦІЯ 136. Конвенція пpо захист від небезпеки отpуєння бензолом (02.06.1971)

КОНВЕНЦІЯ 137. Конвенція про соціальні наслідки нових методів обробки вантажів у портах (06.06.1973)

КОНВЕНЦІЯ 138. Конвенція про мінімальний вік для прийому на роботу (06.06.1973)

КОНВЕНЦІЯ 139. Конвенція про боротьбу з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики (05.06.1974)

КОНВЕНЦІЯ 140. Конвенція про оплачувані учбові відпустки (05.06.1974)

КОНВЕНЦІЯ 141. Конвенція пpо оpганізації сільських працівників та їхню роль в економічному і соціальному pозвиткові (04.06.1975)

КОНВЕНЦІЯ 142. Конвенція пpо пpофесійну оpієнтацію та пpофесійну підготовку в галузі pозвитку людських pесуpсів (04.06.1975) (ратифікація – 07.03.1979)

КОНВЕНЦІЯ 143. Конвенція про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення (04.06.1975)

КОНВЕНЦІЯ 144. Тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм (02.06.1976)

КОНВЕНЦІЯ 145. Конвенція про безперервність зайнятості моряків (13.10.1976)

КОНВЕНЦІЯ 146. Конвенція про щорічні оплачувані відпустки морякам (13.10.1976)

КОНВЕНЦІЯ 147. Конвенція про мінімальні норми на торговельних суднах (13.10.1976)

КОНВЕНЦІЯ 148. Конвенція про захист працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях (01.06.1977)

КОНВЕНЦІЯ 149. Конвенція про зайнятість та умови праці й життя сестринського персоналу (01.06.1977)

КОНВЕНЦІЯ 150. Конвенція про адміністрацію праці: роль, функції та організація (07.06.1977)

КОНВЕНЦІЯ 151. Конвенція про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі (07.06.1977)

КОНВЕНЦІЯ 152. Конвенція про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах (06.06.1979)

КОНВЕНЦІЯ 153. Конвенція про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (06.06.1979)

КОНВЕНЦІЯ 154. Конвенція про сприяння колективним переговорам (03.06.1981) КОНВЕНЦІЯ 155. Конвенція про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище (03.06.1981)

КОНВЕНЦІЯ 156. Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками (03.06.1981) (ратифікація – 22.10.1999)

КОНВЕНЦІЯ 157. Конвенція про встановлення міжнародної системи збереження прав у галузі соціального забезпечення (02.06.1982)

КОНВЕНЦІЯ 158. Конвенція про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця (02.06.1982)

КОНВЕНЦІЯ 159. Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів (01.06.1983)

КОНВЕНЦІЯ 160. Конвенція пpо статистику праці (07.06.1985) (ратифікація – 03.05.1990)

КОНВЕНЦІЯ 161. Конвенція про служби гігієни праці (07.06.1985)

КОНВЕНЦІЯ 162. Конвенція про охорону праці при використанні азбесту (04.06.1986)

КОНВЕНЦІЯ 163. Конвенція про соціально-побутове обслуговування моряків в морі та в порту (24.09.1987)

КОНВЕНЦІЯ 164. Конвенція про охорону здоров’я та медичне обслуговування моряків (24.09.1987)

КОНВЕНЦІЯ 165. Конвенція про соціальне забезпечення моряків (24.09.1987)

КОНВЕНЦІЯ 166. Конвенція про репатріацію моряків (24.09.1987)

КОНВЕНЦІЯ 167. Конвенція про безпеку та гігієну праці у будівництві (01.06.1988)

КОНВЕНЦІЯ 168. Конвенція про сприяння зайнятості та захист від безробіття (01.06.1988)

КОНВЕНЦІЯ 170. Конвенція про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві (06.06.1990)

КОНВЕНЦІЯ 171. Конвенція про нічну працю (06.06.1990)

КОНВЕНЦІЯ 172. Конвенція про умови праці в готелях, ресторанах та аналогічних закладах (05.06.1991)

КОНВЕНЦІЯ 173. Конвенція про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця (03.06.1992)

КОНВЕНЦІЯ 174. Конвенція про запобігання великим промисловим аваріям (02.06.1993)

КОНВЕНЦІЯ 175. Конвенція про роботу на умовах неповного робочого часу (07.06.1994)

КОНВЕНЦІЯ 176. Конвенція про безпеку та гігієну праці на шахтах (06.06.1995)

КОНВЕНЦІЯ 177. Конвенція про надомну працю (04.06.1996)

КОНВЕНЦІЯ 178. Конвенція про інспекцію умов праці та побуту моряків (08.10.1996)

КОНВЕНЦІЯ 179. Конвенція про найм та працевлаштування моряків (08.10.1996)

КОНВЕНЦІЯ 180. Конвенція про робочий час моряків і склад суднового екіпажу (08.10.1996)

КОНВЕНЦІЯ 181. Конвенція про приватні агентства зайнятості (03.06.1997)

КОНВЕНЦІЯ 182. Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці (01.06.1999)

КОНВЕНЦІЯ 183. Конвенція про перегляд Конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства (30.05.2000)

КОНВЕНЦІЯ 184. Конвенція про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві (05.06.2001)

КОНВЕНЦІЯ 185. Конвенція, що переглядає Конвенцію 1958 року про національні посвідчення особи моряків (03.06.2003)

КОНВЕНЦІЯ 186. Конвенція, що переглядая Конвенцію 1958 року про національні посвідчення особи моряків (03.06.2003)

КОНВЕНЦІЯ 187. Конвенція про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці (31.05.2006) (ратифікація – 05.10.2000)

КОНВЕНЦІЯ 188. Конвенція про працю в рибальському секторі (30.05.2007)

Навчально -методичне видання

Іванов Юрій Феодосійович , кандидат юридичних наук, доцент

Іванова Майя Вікторівна

Кононенко Леонід Минович , кандидат юридичних наук, професор

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Навчальний посібник

За редакцією професора Кононенка Л.М.

Підписано до друку___________

Офсет.папір, Times New Roman

Формат 60* 84 1/16/ Друк- ризографія

Обл.-вид. арк.. ___ Ум.-друк. арк..___

Тираж 300 прим.Зам №__

Віддруковано з оригінал-макета

у Видавничо-поліграфічному центрі

Академії муніципального управління

01042, м.Київ, вул.Чигоріна,8

тел.529-04-09

1 Конституція України, 1996 р. – ст. 42, 43, 45, 46.

2 Бойко М.Д. Трудове право України: Навчальний посібник, - 3-є вид. перероб. та допов. – К.: Атака, 2010 –с.11.

3 Кодекс законів про працю України в редакції станом на 10 жовтня 2011р.- К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011.

4 Кодекс законів про працю України станом на 10 жовтня 2011р. – К.: ПАЛИВОДА А.В.,2011.- Ст.21.

5 Бойко М.Д. Трудове право україни: Навчальний посібник.-3-тє вид.- К.: Атіка,2010.- с. 61-67.

6 Кононенко Л.М., Литвин О.П. Адміністративне право України: Підручник.- К.:Просвіта.- с. 86 – 91.

7 Господарський Кодекс України станом на 2011 рік.

8 Кодекс законів про працю України станом на 10 жовтня 2011 року.- Ст.10 – 20; Бойко М.Д. Вказана робота, с.71.

9 Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, у тому числі безпосередньо на робочому місці у роботодавця, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, — робота за професією, яку вони мали за останнім місцем роботи, або робота, що потребує попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням державної служби зайнятості.

Для громадян, які працювали не за основною професією понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці у відповідних працівниках.

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією протягом шести місяців підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей, стану здоров’я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці у відповідних працівниках.

У разі зміни громадянином професії за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота і за новою, і за попередньою професією за останнім місцем роботи. Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Для громадян, які не мають професії, або таких, які займали місця, що не потребують спеціальної підготовки та перебувають на обліку як безробітні більш як 9 місяців, а також для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 12 місяців) перерви (крім громадян передпенсійного віку), підходящою роботою також вважається участь в оплачуваних громадських роботах.

Для громадян, які до настання безробіття понад 6 місяців були зайняті в особистому селянському господарстві, підходящою вважається робота за наявною у них професією (спеціальністю), у тому числі якщо умовою їх працевлаштування є підвищення кваліфікації за цією професією. У разі неможливості надання громадянинові роботи за наявною у нього професією підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки з урахуванням потреб ринку праці. У разі відсутності у такого громадянина професії (спеціальності) підходящою роботою для нього вважається робота, яка потребує попередньої професійної перепідготовки з урахуванням потреб ринку праці та, за можливості, наявних професійних знань, умінь та навичок.

10 Постанова Кабінету міністрів України від 29 жовтня 2011 р.

11 Кодекс законів про працю України.- Ст.ст.50 – 84.

12 Указ Президента України від 30 грудня 2011 року.

13 Кодекс законів про працю України (станом на 10 жовтня 2011р.) Ст.84.

14 Закон України “Про оплату праці” в редакції від 19.05.2011р.: Розділ 2, 3.

15 Постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року; Закон України”Про оплату праці” в редакції

від 19.05.2011 р.

16 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року в редакції від 20. 10. 2011 року.. “Про оплату праці

працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів…”

17 Закон України від 25 червня 2011 року “Про охорону праці”

18 Указ Президента України від 6 квітня 2011 року “Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці”

19 Закон України від 25.06.2011 року “Про охорону праці”,розділ 2.

20 Закон України “Про прокуратуру” в редакції від 08.07.2011р.