- •Тема1. Поняття, предмет і метод трудового права………………………….. …..8
- •Тема2.Джерела трудового права…………………………………………………… 13
- •Тема3.Трудові правовідносини та їх суб’єкти ………………………………………24
- •Тема4.Соціальне партнерство та колективний договір,угоди……………………… 40
- •Тема 5.Забезпечення зайнятості та працевлаштуванн громадян…………………… 57
- •Тема 6.Трудовий договір…………………………………………………………… . 86
- •Тема 7.Робочий час і час відпочинку………………………………………………….115
- •Тема 8.Правове регулювання оплати праці………………………………………….. 144
- •Тема 9.Трудова дисципліна…………………………………………………………….171
- •Тема10.Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин……………185
- •Тема 11.Правове забезпечення охорони праці………………………………….. 192
- •Тема 12.Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю……………253
- •Тема 13. Поєднання роботи з навчанням……………………………………………261
- •Тема 14. Трудові спори………………………………………………………………..268
- •Тема 15.Міжнародно – правове регулювання праці…………………………………274
- •Тема 16. Правові основи державного соціального захисту населення……………. 276
- •Тема 1. Поняття,предмет і метод трудового права.
- •1.1 .Поняття трудового права
- •1.2. Метод трудового права
- •1.3. Принципи трудового права
- •1.4. Функції трудового права
- •Тема 2. Джерела трудового права.
- •2.1. Поняття джерел трудового права України, форми їх вираження.
- •2.2. Конституція України як основне джерело трудового права
- •2.3. Кодекс законів про працю України
- •2.4. Законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини
- •2.5. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини
- •2.6. Колективні угоди та колективні договори як джерела трудового права
- •2.7. Локальні правові норми
- •2.8. Нормативно-правові акти судової влади як джерело трудового права
- •Тема 3. Трудові правовідносини та їх суб'єкти.
- •3.1.Поняття трудових правовідносин та умови їх виникнення.
- •3.2.Правосубєктність учасників трудових правовідносин
- •3.3. Працівник як суб'єкт трудових правовідносин
- •1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управлінціі)
- •2. Професіонали.
- •4. Технічні службовці.
- •5. Працівники сфери торгівлі та послуг.
- •6. Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства.
- •7. Кваліфіковані робітники з інструментом.
- •8. Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин.
- •9. Найпростіші професії.
- •3.4.. Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин
- •3.5. Трудовий колектив як суб'єкт трудових правовідносин
- •3.6. Професійні спілки як суб'єкти трудових правовідносин
- •Тема 4. Соціальне партнерство та колективний договір
- •4.1.Зміст соціального партнерства
- •4.2. Колективний договір та його сторони
- •4.3. Поняття та сфера укладання колективних угод
- •4.4. Порядок укладання колективного договору, угоди
- •4.5. Колективний трудовий спір та його сторони
- •4.6. Порядок вирішення колективного трудового спору
- •4.7.Національна служба посередництва і примирення, її функції
- •4.8. Страйк як крайній засіб вирішення колективного трудового спору
- •4.9. Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти)
- •Тема 5. Забезпечення зайнятості та працевлаштування громадян
- •5.1. Поняття зайнятості, державні гарантії у сфері зайнятості
- •5.2. Методологічні засади визначення рівня економічно активного населення та рівня безробіття
- •5.3. Працевлаштування громадян
- •5.4. Поняття безробітного та порядок реєстрації
- •Реєстрація та ведення обліку громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні
- •Реєстрація громадян, які шукають роботу, як безробітних
- •Зняття з обліку громадян, зареєстрованих як такі, що шукають роботу, і безробітні
- •5.5. Управління страхуванням на випадок безробіття
- •5.6. Соціальний захист безробітного
- •5.7. Страховий стаж як основа соціальних виплат
- •Тема 6. Трудовий договір
- •6.1. Поняття трудового договору
- •6.2. Загальний порядок прийняття на роботу
- •6.3. Види трудових договорів
- •6.4. Порядок ведення трудових книжок працівників
- •6.5. Особливості укладання трудового договору з молодими фахівцями
- •6.6. Особливості укладення трудового договору з роботодавцями — фізичними особами
- •6.7. Переведення на іншу роботу
- •6.8. Підстави припинення трудового договору та відсторонення від роботи
- •6.9. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •6.10. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •Тема 7. Робочий час і час відпочинку.
- •7.1. Поняття робочого часу і його види
- •7.2. Режим робочого часу та його види
- •7.3. Порядок залучення до надурочних робіт та чергування
- •7.4. Поняття та види часу відпочинку
- •7.5. Види відпусток та порядок їх надання
- •Тема 8. Правове регулювання оплати праці
- •8.1. Поняття заробітної плати та її структура
- •8.2. Сфера регулювання оплати праці
- •8.3. Нормування праці.
- •8.4. Тарифна система оплати праці
- •8.5. Види систем оплати праці
- •8.6. Система матеріального стимулювання праці
- •8.7. Гарантійні виплати та доплати
- •8.8. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
- •8.9. Права працівника на оплату праці та їх захист
- •Тема 9 . Трудова дисципліна
- •9.1. Поняття дисципліни праці та її забезпечення
- •9.2. Внутрішній трудовий розпорядок і його основні елементи
- •9.3. Заохочення за успіхи в роботі
- •9.4. Дисциплінарна відповідальність
- •Тема 10. Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин
- •10.1. Поняття матеріальної відповідальності.
- •10.2. Підстави та умови матеріальної відповідальності працівників
- •10.3. Види матеріальної відповідальності працівників Матеріальну відповідальність поділяють на: обмежену; повну та підвищену.
- •10.4. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
- •10.5. Визначення розміру шкоди та порядок покриття шкоди, заподіяної працівником
- •Тема 11. Правове забезпечення охорони праці
- •11.1. Поняття охорони праці
- •11.2. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •11.3. Інструкція з охорони праці
- •11.4. Організація охорони праці на підприємстві
- •11.5. Порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників
- •11.6. Порядок проведення медичних оглядів
- •11.7. Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних та шкідливих роботах
- •11.8.Правове регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
- •11.9. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, пов'язаних з виробництвом
- •11.10. Охорона праці жінок
- •11.11. Охорона праці неповнолітніх
- •11.12. Праця осіб зі зниженою працездатністю
- •11.13. Охорона праці користувачів персональних комп’ютерів
- •12.2. Державне управління в сфері охорони праці
- •12.3. Роль органів виконавчої влади по забезпеченню державної політики у сфері зайнятості
- •12.5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони праці
- •Тема 13. Поєднання роботи з навчанням
- •13.1. Виробниче навчання
- •13.2. Навчання в середніх і професійно-технічних навчальних закладах
- •13.3. Пільги для працівників, які навчаються у вищих навчальних
- •13.4. Порядок надання академічних відпусток
- •13.5. Порядок надання студентам права на повторне навчання
- •13.6. Умови роботи студента денної форми навчання
- •Тема 14. Трудові спори та порядок їх вирішення
- •14.1. Поняття трудових спорів
- •14.2. Розгляд індивідуальних трудових спорів в Комісіях по трудових спорах ( ктс)
- •14.3. Розгляд трудових спорів у судах
- •Тема 15. Міжнародно-правове регулювання праці
- •15.1. Міжнародні стандарти праці
- •15.2. Міжнародна організація праці (моп) як одна із спеціалізованих установ 00н
- •15.3. Конвенції моп
- •16.2. Види соціальної допомоги працівників
- •16.3. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
15.3. Конвенції моп
Мета конвенції — створити для держави, що її ратифікувала, зобов'язання по внесенню певних змін в національне законодавство про працю.
Конвенція — правовий акт, який набуває сили міжнародного зобов'язання тільки після ратифікації її не менш як двома країнами — членами МОП. Вона зобов'язує країну — члена МОП, яка ратифікувала цю конвенцію, привести національне законодавство у відповідність до її вимог.
Україна з 1954 року є членом МОП. За цей час вона ратифікувала деякі нормативні акти цієї впливової міжнародної організації (всього було видано за час існування МОП близько 200 конвенцій (Див. Додаток 1)
Ратифіковано Україною понад 50, в тому числі:
Конвенція про свободу асоціації та захист права на організацію (17.06.1948) (ратифікація – 11.08.1956)
Конвенція про охорону материнства (04.06.1952) (ратифікація – 11.08.1956)
Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять (04.06.1958) (ратифікація – 30.06.1961)
Конвенція про оплачувані відпустки (03.06.1970) (ратифікація – 29.05.2001)
Конвенція пpо пpофесійну оpієнтацію та пpофесійну підготовку в галузі pозвитку людських pесуpсів (04.06.1975) (ратифікація – 07.03.1979)
Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками (03.06.1981) (ратифікація – 22.10.1999)
Конвенція пpо статистику праці (07.06.1985) (ратифікація – 03.05.1990) та інші.
Використання вказаних міжнародних актів мало значний вплив на прийняття національного трудового законодавства та прирівнення його до міжнародних стандартів.
Розділ 16. Правові основи державного соціального захисту
працівників
16.1.Поняття,предмет та форми соціального
захисту працівників
Конституція України у статті 46 визначила право кожної особи на соціальний захист за рахунок коштів державного бюджету. Такий вид соціального забезпечення отримав назву “державна соціальна допомога”.
В Україні визначилась система соціальної допомоги, яка складається з житлової субсидії, допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам, допомоги сім’ям з дітьми.Соціальна допомога надається особам, які не застраховані у системі загальнообов’язкового страхування.
З урахуванням підстав для призначення державної соціальної допомоги можна виділити три групи допомоги.
До першої групи відносяться допомоги, які виплачуються замість втраченого з поважної причини заробітку. Ці допомоги надаються протягом нетривалого часу в розмірі, який близький до середньомісячного заробітку, або на рівні прожиткового мінімуму. До цієї групи належать допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
До другої групи відносяться допомоги, які надаються як додаток до заробітку. Вони не заміняють основні джерела для існування, але покривають додаткові витрати. Встановлюються щомісячні та одноразові допомоги. До таких допомог належить допомога при народжені дитини та допомога малозабезпеченим сім’ям.
До третьої групи відносяться допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи. Це може бути допомога інвалідам з дитинства. Державна соціальна допомога є адресною.
Право на державну соціальну допомогу виникає у осіб, які не підлягають державному соціальному страхуванню або мають дохід, нижчий за прожитковий мінімум, встановлений державою. Тобто, державна соціальна допомога – це форма реалізації права на соціальний захист громадян без урахування трудової діяльності та сплати страхових внесків.
Соціальний захист в Україні здійснюється у певних організаційно – правових формах, серед яких основним є загальнообов’язкове державне соціальне страхування і державна соціальна допомога. Вцілому всі норми чинного законодавства у сфері соціального захисту поділяються на такі структурні частини:
-Загальні положення;
-Загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
-державна соціальна допомога;
-спеціальний соціальний захист;
-додатковий соціальний захист окремих категорій осіб;
-недержавне соціальне забезпечення.
Норми загальнообов’язкового державного соціального страхування містяця в Законі України від 01.01. 2011 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, Законі України від 01.01.2011р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Законі України від 19.05.2011 р.”Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття”, Постанові Кабінету Міністрів України від в редакції від 26 жовтня 2011 року “Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних” та інших законодавчих та підзаконних актах.
Як бачимо право громадян на соціальний захист регулюється широким спектром нормативно – правових актів, що і складає предмет правового регулювання, тобто сферу однорідних відносин, які стосуються питань допомоги і забезпечення права людини у сфері соціального захисту на рівні міжнародних стандартів.