- •Тема1. Поняття, предмет і метод трудового права………………………….. …..8
- •Тема2.Джерела трудового права…………………………………………………… 13
- •Тема3.Трудові правовідносини та їх суб’єкти ………………………………………24
- •Тема4.Соціальне партнерство та колективний договір,угоди……………………… 40
- •Тема 5.Забезпечення зайнятості та працевлаштуванн громадян…………………… 57
- •Тема 6.Трудовий договір…………………………………………………………… . 86
- •Тема 7.Робочий час і час відпочинку………………………………………………….115
- •Тема 8.Правове регулювання оплати праці………………………………………….. 144
- •Тема 9.Трудова дисципліна…………………………………………………………….171
- •Тема10.Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин……………185
- •Тема 11.Правове забезпечення охорони праці………………………………….. 192
- •Тема 12.Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю……………253
- •Тема 13. Поєднання роботи з навчанням……………………………………………261
- •Тема 14. Трудові спори………………………………………………………………..268
- •Тема 15.Міжнародно – правове регулювання праці…………………………………274
- •Тема 16. Правові основи державного соціального захисту населення……………. 276
- •Тема 1. Поняття,предмет і метод трудового права.
- •1.1 .Поняття трудового права
- •1.2. Метод трудового права
- •1.3. Принципи трудового права
- •1.4. Функції трудового права
- •Тема 2. Джерела трудового права.
- •2.1. Поняття джерел трудового права України, форми їх вираження.
- •2.2. Конституція України як основне джерело трудового права
- •2.3. Кодекс законів про працю України
- •2.4. Законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини
- •2.5. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини
- •2.6. Колективні угоди та колективні договори як джерела трудового права
- •2.7. Локальні правові норми
- •2.8. Нормативно-правові акти судової влади як джерело трудового права
- •Тема 3. Трудові правовідносини та їх суб'єкти.
- •3.1.Поняття трудових правовідносин та умови їх виникнення.
- •3.2.Правосубєктність учасників трудових правовідносин
- •3.3. Працівник як суб'єкт трудових правовідносин
- •1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управлінціі)
- •2. Професіонали.
- •4. Технічні службовці.
- •5. Працівники сфери торгівлі та послуг.
- •6. Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства.
- •7. Кваліфіковані робітники з інструментом.
- •8. Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин.
- •9. Найпростіші професії.
- •3.4.. Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин
- •3.5. Трудовий колектив як суб'єкт трудових правовідносин
- •3.6. Професійні спілки як суб'єкти трудових правовідносин
- •Тема 4. Соціальне партнерство та колективний договір
- •4.1.Зміст соціального партнерства
- •4.2. Колективний договір та його сторони
- •4.3. Поняття та сфера укладання колективних угод
- •4.4. Порядок укладання колективного договору, угоди
- •4.5. Колективний трудовий спір та його сторони
- •4.6. Порядок вирішення колективного трудового спору
- •4.7.Національна служба посередництва і примирення, її функції
- •4.8. Страйк як крайній засіб вирішення колективного трудового спору
- •4.9. Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти)
- •Тема 5. Забезпечення зайнятості та працевлаштування громадян
- •5.1. Поняття зайнятості, державні гарантії у сфері зайнятості
- •5.2. Методологічні засади визначення рівня економічно активного населення та рівня безробіття
- •5.3. Працевлаштування громадян
- •5.4. Поняття безробітного та порядок реєстрації
- •Реєстрація та ведення обліку громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні
- •Реєстрація громадян, які шукають роботу, як безробітних
- •Зняття з обліку громадян, зареєстрованих як такі, що шукають роботу, і безробітні
- •5.5. Управління страхуванням на випадок безробіття
- •5.6. Соціальний захист безробітного
- •5.7. Страховий стаж як основа соціальних виплат
- •Тема 6. Трудовий договір
- •6.1. Поняття трудового договору
- •6.2. Загальний порядок прийняття на роботу
- •6.3. Види трудових договорів
- •6.4. Порядок ведення трудових книжок працівників
- •6.5. Особливості укладання трудового договору з молодими фахівцями
- •6.6. Особливості укладення трудового договору з роботодавцями — фізичними особами
- •6.7. Переведення на іншу роботу
- •6.8. Підстави припинення трудового договору та відсторонення від роботи
- •6.9. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •6.10. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •Тема 7. Робочий час і час відпочинку.
- •7.1. Поняття робочого часу і його види
- •7.2. Режим робочого часу та його види
- •7.3. Порядок залучення до надурочних робіт та чергування
- •7.4. Поняття та види часу відпочинку
- •7.5. Види відпусток та порядок їх надання
- •Тема 8. Правове регулювання оплати праці
- •8.1. Поняття заробітної плати та її структура
- •8.2. Сфера регулювання оплати праці
- •8.3. Нормування праці.
- •8.4. Тарифна система оплати праці
- •8.5. Види систем оплати праці
- •8.6. Система матеріального стимулювання праці
- •8.7. Гарантійні виплати та доплати
- •8.8. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
- •8.9. Права працівника на оплату праці та їх захист
- •Тема 9 . Трудова дисципліна
- •9.1. Поняття дисципліни праці та її забезпечення
- •9.2. Внутрішній трудовий розпорядок і його основні елементи
- •9.3. Заохочення за успіхи в роботі
- •9.4. Дисциплінарна відповідальність
- •Тема 10. Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин
- •10.1. Поняття матеріальної відповідальності.
- •10.2. Підстави та умови матеріальної відповідальності працівників
- •10.3. Види матеріальної відповідальності працівників Матеріальну відповідальність поділяють на: обмежену; повну та підвищену.
- •10.4. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
- •10.5. Визначення розміру шкоди та порядок покриття шкоди, заподіяної працівником
- •Тема 11. Правове забезпечення охорони праці
- •11.1. Поняття охорони праці
- •11.2. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •11.3. Інструкція з охорони праці
- •11.4. Організація охорони праці на підприємстві
- •11.5. Порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників
- •11.6. Порядок проведення медичних оглядів
- •11.7. Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних та шкідливих роботах
- •11.8.Правове регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
- •11.9. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, пов'язаних з виробництвом
- •11.10. Охорона праці жінок
- •11.11. Охорона праці неповнолітніх
- •11.12. Праця осіб зі зниженою працездатністю
- •11.13. Охорона праці користувачів персональних комп’ютерів
- •12.2. Державне управління в сфері охорони праці
- •12.3. Роль органів виконавчої влади по забезпеченню державної політики у сфері зайнятості
- •12.5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони праці
- •Тема 13. Поєднання роботи з навчанням
- •13.1. Виробниче навчання
- •13.2. Навчання в середніх і професійно-технічних навчальних закладах
- •13.3. Пільги для працівників, які навчаються у вищих навчальних
- •13.4. Порядок надання академічних відпусток
- •13.5. Порядок надання студентам права на повторне навчання
- •13.6. Умови роботи студента денної форми навчання
- •Тема 14. Трудові спори та порядок їх вирішення
- •14.1. Поняття трудових спорів
- •14.2. Розгляд індивідуальних трудових спорів в Комісіях по трудових спорах ( ктс)
- •14.3. Розгляд трудових спорів у судах
- •Тема 15. Міжнародно-правове регулювання праці
- •15.1. Міжнародні стандарти праці
- •15.2. Міжнародна організація праці (моп) як одна із спеціалізованих установ 00н
- •15.3. Конвенції моп
- •16.2. Види соціальної допомоги працівників
- •16.3. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
11.10. Охорона праці жінок
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей. Тому об'єктивно жінка не може нарівні з чоловіком брати участь у суспільному виробництві. Поширена теорія гармонійного поєднання виробничої праці з материнством є оманливою, оскільки нею приховується експлуатація жінки.
Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає низку обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Пільги та переваги, передбачені законодавством про працю, підірвали конкурентоздатність жіночої робочої сили на ринку праці. Утримувати працівників, які мають багато пільг, власнику або уповноваженому ним органу невигідно, а примусити підприємців брати жінок на роботу в сучасних умовах практично неможливо. Вимушене суміщення сімейних обов'язків з роботою на виробництві не проходить безслідно. Найвідчутнішим негативним наслідком фактичного подвійного навантаження жінки є хронічна перевтома, що призводить до зниження продуктивності її праці на виробництві.
Особливості праці жінок закріплені в ХІІ главі КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КЗпП України, забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України. Цим наказом встановлено, що розділ 1 Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок є чинним, а розділ 2 – набуває чинності за окремими наказами МОЗ України у міру створення в країні необхідних для його введення економічних та технічних умов.
Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України. Граничними нормами підіймання і переміщення вантажів вважаються при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг, а якщо робота пов'язана з постійним підійманням і переміщенням вантажів протягом робочої зміни — 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг. У вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари і упаковки. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.
Законодавством передбачені обмеження щодо застосування праці жінок у нічний час. Вона дозволяється лише в тих галузях народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і як тимчасовий захід. Перелік таких галузей встановлено Кабінетом Міністрів України. Ст. 175 КЗпП України дозволяє застосування праці жінок в нічний час на підприємствах, де зайняті члени лише однієї сім'ї.
Особливі гарантії і пільги встановлені для жінок у зв'язку з виконанням їх функції материнства. До них відносяться:
гарантії при прийомі на роботу вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років, а також одиноких матерів;
заборона їх звільнення з ініціативи адміністрації, а у випадках ліквідації підприємства — обов'язкове працевлаштування;
надання вагітним жінкам легшої роботи за наявності медичного висновку, причому зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою, якщо легша робота є нижче оплачуваною;
зниження для цієї категорії працівників норм виробітку, норм обслуговування;
надання жінкам оплачуваних відпусток у зв'язку з вагітністю і пологами;
можливість приєднання щорічної відпустки до цих соціальних відпусток; надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і відпустки без збереження заробітної плати до трьох-річного віку дитини, а за наявності медичного висновку — до шести років;
надання жінці, яка здійснює догляд за дитиною, на її прохання роботи на умовах неповного робочого дня.
Всі вказані види відпусток зараховуються до загального і безперервного стажу роботи жінки, хоча не враховуються при визначенні стажу для щорічної оплачуваної відпустки. На час перебування у відпустках вказаних видів за жінкою зберігається її посада чи місце роботи.
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років (ст.. 178 КЗпП України).
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Відпустки для догляду за дитиною, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (ст. 179 КЗпП України).
Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку. Жінкам, які усиновили дитину старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини (ст. 182 КЗпП України).
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ст. 182-1 КЗпП України).
Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, визначеною у медичному висновку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.
Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
Гарантії і пільги, передбачені законодавством для жінок у зв'язку з материнством, поширюються на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
