Тема 2. Джерела трудового права.

2.1. Поняття джерел трудового права України, форми їх вираження.

Суспільні відносини регулюються за допомогою чітких, формально виражених і загальнообов'язкових правил поведінки — правових норм, де головними виступають способи, за допомогою яких ці вимоги здобувають публічний характер, тобто стають загальнообов'язковими для всіх. В Україні, основним видом джерел права є нормативно-правові акти.

Нормативний акт — це письмовий документ компетентного суб'єкта права, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державою.

Нормативно-правові акти видаються органами державної влади лише у певній формі й у рамках компетенції певного правотворчого органу. Звідси юридична чинність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, який його видав. Нормативно-правовими ці акти називаються тому, що містять норми права загальнообов'язкового характеру. Офіційна письмова форма нормативно-правових актів дозволяє чітко формулювати правові норми, забезпечувати їхній загальнообов'язковий характер, систематизувати їх.

Нормативний акт має ряд переваг перед іншими джерелами права.

1. Нормативний акт може бути оперативно виданий і змінений у будь-якій своїй частині, що дозволяє відносно швидко реагувати на соціальні процеси в суспільстві.

2. Нормативні акти, як правило, відповідним чином систематизовані, що дозволяє легко віднайти потрібний документ для застосування і реалізації.

3. Нормативні акти дозволяють точно фіксувати зміст правових норм, що сприяє проведенню єдиної політики, не допускати довільного тлумачення і застосування норм.

4. Нормативні акти підтримуються і охороняються державою.

Нормативно-правові акти поділяються:

• за сферою дії на загальнообов'язкові, спеціальні, локальні;

• за формою вираження – на письмовий (акт — документ); усний (заяви, розпорядження, накази, вказівки); конклюдентний (акт — дія).

• юридичною силою — на закони і підзаконні нормативні акти.

Закон — нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади(Верховної Ради України), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну силу і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Підзаконний нормативний акт — це письмовий документ уповноваженого суб'єкта, прийнятий на підставі та у виконання закону, в якому закріплені правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державою. Підзаконний нормативно-правовий акт видається з метою конкретизації дій по реалізації положень законодавчих нормативно – правових актів.

Деталізація і конкретизація норм закону може виражатися як у встановленні окремих норм, так і у прийнятті нових підзаконних актів, а в ряді випадків і системи таких актів. Конкретизація норм закону в підзаконних нормативних актах дає можливість враховувати розвиток відносин, що регулюються, і вносити зміни до їх регламентації у межах закону.

Основними видами підзаконних нормативно-правових актів є:

• укази й розпорядження Президента України;

• постанови Верховної Ради України та інші акти;

• нормативні акти Автономної Республіки Крим;

• постанови Кабінету Міністрів України;

• міжнародні договори України; укладені і належним чином ратифіковані (схвалені, санкціоновані, затверджені) Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм цього законодавства.

• інструкції, вказівки і нормативні накази керівників міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади.

• нормативні акти відділів, інших служб місцевих органів державної виконавчої влади, господарського управління і контролю, які торкаються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер;

• постанови правління Національного банку України;

• рішення територіальних громад;

• рішення сільських, селищних, районних у містах, обласних і районних рад.

Крім нормативних актів, на підприємстві видаються корпоративні акти, які не мають нормативного характеру (наприклад, наказ керівника видати цінний подарунок робітникові або наказ про звільнення його за прогул). Корпоративні нормативні акти різняться за суб'єктами: - акти колективів підприємств, акціонерів у вигляді актів корпоративних референдумів, актів загальних зборів; - акти виконавчих органів корпорацій — акти рад директорів, правлінь, рад підприємств та ін.; - акти керівників корпорацій, ухвалених у порядку єдиноначальності.

Серед корпоративних нормативних актів є багато актів процедурного характеру, тобто актів, що регулюють порядок застосування матеріальної правової норми (наприклад, Положення про порядок накладення дисциплінарного стягнення, Положення про порядок нарахування заробітної плати, Положення про порядок розподілу прибутку, Положення про порядок укладення договорів тощо). За наявності типових актів локальні акти розробляються стосовно них, а за їх відсутності — самостійно.

Крім нормативно-правових актів у галузі трудового права, застосовуються такий вид джерела трудового права як нормативно-правовий договір.

Договірне регулювання трудових відносин можливе не тільки на колективно-договірному рівні, а й на рівні сторін трудових правовідносин. Тобто трудовий договір — це теж своєрідний правовий акт, який врегульовує конкретні трудові відносини і має юридичне значення, наприклад при вирішенні трудового спору в судовому порядку.

3 прийняттям Закону України від 1 липня 1993 р "Про колективні договори і угоди" в редакції від 15 квітня 2008 року нормативного значення набули генеральна, галузеві та регіональні угоди, які приймаються за погодженням сторін і забезпечують регулювання умов праці найманих працівників.

Керівні роз'яснення вищих судових органів, насамперед Пленуму Верховного Суду, використовуються для забезпечення практики застосування правових норм при вирішенні справ судами, зокрема трудових спорів.