9.2. Внутрішній трудовий розпорядок і його основні елементи

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Внутрішній трудовий розпорядок - це сукупність норм, що встановлюють порядок взаємовідносин у трудовому колективі в процесі праці: між власником або уповноваженим ним органом і працівниками, між працівниками безпосередньо — взаємовідносини в порядку підпорядкованості і взаємодії.

Внутрішній трудовий розпорядок — це додержання працівником у процесі виконання трудових функцій визначеного нормами трудового права порядку організації праці.

Нормативно-правові акти, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, поділяються на дві групи:

загальні - поширюються на всіх найманих працівників (КЗпП України, Типові правила внутрішнього трудового розпорядку);

спеціальні - враховують специфіку окремих галузей господарювання, а також особливості праці окремих категорій працівників (закони, які врегульовують правовий статус окремих категорій працівників, дисциплінарні статути, положення про дисципліну окремих категорій працівників тощо).

Внутрішній трудовий розпорядок на всіх підприємствах незалежно від організаційно-правової форми та форми власності визначений Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ і організацій, ними визначаються порядок і умови прийняття на роботу та звільнення; основні права, обов'язки і відповідальність сторін трудового договору, режим роботи, час відпочинку, застосовувані до працівників міри заохочення і стягнення, а також інші питання регулювання трудових стосунків.

Міністерства і відомства з метою врахування особливостей трудових обов'язків працівників своєї галузі, режиму їх праці і відпочинку видають на основі типових галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку.

Наприклад, з метою систематизації роботи, поліпшення ефективності праці та зміцнення дисципліни працівників закладів освіти Міністром освіти і науки, молоді та спорту України затверджені Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів; для працівників Національної служби посередництва і примирення затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку, які визначають функціональні обов’язки працівників Національної служби посередництва і примирення, режим праці, засади регулювання трудових відносин та запроваджуються з метою удосконалення організації праці, зміцнення трудової і виконавської дисципліни, забезпечення раціонального використання робочого часу, високої ефективності і якості роботи працівників, умов стимулювання, відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Внутрішній трудовий розпорядок на конкретному підприємстві, в установі, організації - локальний нормативний акт, визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця та профспілкового комітету.

Правила внутрішнього трудового розпорядку містять в собі такі розділи:

I. Загальні положення

II. Порядок прийняття і звільнення працівників

III. Основні правила та обов’язки працівників

IV. Основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу

V. Робочий час і його використання

VI. Заохочення за успіхи в роботі

VII. Стягнення за порушення трудової дисципліни

Разом з правилами внутрішнього трудового розпорядку в деяких галузях економіки (залізничний, морський, річковий транспорт, зв'язок та ін.) для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» та відповідними Статутами.

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну. Наприклад, Дисциплінарний статут митної служби України (визначає суть службової дисципліни, права та обов’язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень), Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень), Дисциплінарний статут служби цивільного захисту (визначає сутність службової дисципліни, права та обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту(нині – Міністерство надзвичайних ситуацій), щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування), Дисциплінарний статут прокуратури України встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Положення і статути про дисципліну обов'язкові для усіх працівників, які підпадають під їх дії. Організації не мають права вносити до положень і статутів про дисципліну які-небудь зміни або доповнення. Деякі особливості, що стосуються трудового розпорядку працівників, що підпадають під дію положень і статутів про дисципліну, можуть бути передбачені в правилах внутрішнього трудового розпорядку. Проте вони не повинні суперечити положенням і статутам про дисципліну, а також погіршувати положення працівників в порівнянні із законами, іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективним договором, угодою.