Тема 9 . Трудова дисципліна

9.1. Поняття дисципліни праці та її забезпечення

Без підпорядкування усіх учасників трудового процесу певному розпорядку, координації діяльності і злагодженості в роботі, тобто без дотримання встановлених правил поведінки, дисципліни праці, неможливе досягнення тієї мети, для якої організовується спільний трудовий процес.

Таким чином, трудова дисципліна - необхідна умова (елемент) всякої колективної праці незалежно від організаційно-правової форми організації і соціально-економічних стосунків, що склалися в суспільстві.

Порядок поведінки людей у процесі праці, що спрямований на забезпечення точного виконання працюючими трудових обов'язків, прийнято називати

Трудова дисципліна визначається правовими нормами, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами і положеннями про дисципліну, технічними правилами, посадовими положеннями та інструкціями, наказами і розпорядженнями керівника робіт. Вони спрямовані на забезпечення бажаної для виробництва поведінки працюючих. Залежно від того, наскільки працівники правильно сприйняли і усвідомили необхідність належного і якісного виконання своїх обов'язків, установлюється рівень трудової дисципліни на виробництві. Кожний працівник зобов'язаний враховувати не тільки свої інтереси та інтереси виробництва, а й інтереси інших працівників, які працюють поряд, сприяти створенню згуртованого трудового колективу, який зміг би у випадках, передбачених законом, стати на захист інтересів колективу.

Роботодавець зобов’язується забезпечувати умови праці, а працівник дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку.

В цілому дисципліна праці базується на правових нормах, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працюючих, і свідомості та почутті відповідальності учасників трудового пронесу, від чого залежить їх фактична поведінка в процесі праці.

В найбільш загальному вигляді правова регламентація дисципліни праці міститься в главі X КЗпП України «Трудова дисципліна».

Працівники зобов’язані:

• працювати чесно і сумлінно,

• своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу,

• додержувати трудової і технологічної дисципліни,

• додержувати вимог нормативних актів про охорону праці,

• дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

В свою чергу, власник або уповноважений ним орган повинен:

• правильно організувати працю працівників,

• створювати умови для зростання продуктивності праці,

• забезпечувати трудову і виробничу дисципліну,

• неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці,

• уважно ставитися до потреб і запитів працівників,

• поліпшувати умови їх праці та побуту.

Від виконання роботодавцем саме цих обов'язків багато в чому залежить стан трудової дисципліни. Там, де погана організація праці, простої, затримки виплати заробітної плати та ін., спостерігається зростання порушень трудової дисципліни.

Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:

1) справний стан машин, верстатів і пристроїв;

2) належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання;

3) вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;

4) своєчасне забезпечення технічною документацією;

5) здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров’я робітників, і т. ін.).

При дотриманні стану трудової дисципліни виконуються такі функції:

• охоронна - трудова дисципліна спрямована на недопущення порушень працівниками правових приписів,

• регулятивна – дотримання трудової дисципліни покликано забезпечити таку поведінку людей, яка б відповідала спеціальним вимогам, закріпленим у нормах права.

• виховна – правові норми щодо трудової дисципліни покликані виховати так особу, щоб вона не допускала порушень цих норм,

• ідеологічна - полягає у забезпеченні загальної ідейної спрямованості нетерпимості до порушень трудової дисципліни.

В той же час самі по собі необхідні умови праці, якщо навіть вони створені, не гарантують від проявів недисциплінованості, від порушень встановлених правил поведінки.

У зв'язку з цим законодавством передбачені спеціальні правові засоби, сприяючі забезпеченню трудової дисципліни. Відповідно до ст. 140 КЗпП трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується:

• створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи,

• свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Таким чином, з метою дотримання трудової дисципліни працівниками, в трудовому праві застосовується два основних методи:

• переконання (виховання, заохочення за сумлінну працю);

• примусу (дисциплінарний і громадський вплив).

Метод переконання — впливу, спрямованого на стимулювання працівника до такої поведінки, яка відповідає його волі. Правовим засобом реалізації методу переконання є заохочення — публічне виявлення пошани працівникові за сумлінну працю.

Заохочення як спосіб забезпечення трудової дисципліни - це певна форма громадського визнання заслуг працівника у зв'язку з досягнутими їм успіхами в роботі. Воно робить на працівника не лише позитивну моральну дію, але і може спричинити надання певних пільг і переваг. По практиці заохочення, що склалася, за успішне і добросовісне виконання своїх трудових обов'язків враховуються при вирішенні питання про просування по службі або про переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників організації та ін.

Заохочення чинить позитивний вплив не лише на заохочуваного працівника, але і на інших працівників, тобто є певним стимулом до добросовісного виконання покладених на них обов'язків, до дотримання трудової дисципліни.

Метод примусу — через встановлення відповідальності працівника за недотримання вимог дисципліни праці. Обидва методи спрямовані на виховання у працівника свідомого ставлення до праці, формування у нього зацікавленості в додержанні дисципліни праці, переконаності в доцільності правомірної поведінки при здійсненні трудової функції.

За допомогою застосування дисциплінарного та громадського впливу, працівник, що порушив трудову дисципліну, притягується до дисциплінарної відповідальності. Проте роль дисциплінарної відповідальності як засобу забезпечення трудової дисципліни полягає не лише в покаранні працівника, що вчинив дисциплінарний проступок, але і в профілактиці правопорушень надалі, у тому числі іншими працівниками. Інакше кажучи, разом з каральною, дисциплінарна відповідальність виконує і превентивну (профілактичну) функцію. Види дисциплінарних стягнень, підстави, порядок і умови їх застосування встановлені законодавством.